42 Харатерні риси сучасного політичного процесу
СВІТОВИЙ ПОЛІТИЧНИЙ ПРОЦЕС – це сукупна діяльність народів, рухів, держав та їх інституцій, соціальних спільностей, які переслідують певні політичні цілі у царині міжнародного життя. Світовий політичний процес є формою комплексної глобальної політичної і соціальної взаємодії у сучасному світі.
Метою світового політичного процесу є боротьба за єдність світової цивілізації та подолання глобальних проблем сучасності.
До структури світового політичного процесу належать:
зовнішньополітична діяльність суверенних держав;
політична діяльність громадських організацій, політичних партій та етнічних груп на світовій арені;
політично значима діяльність ООН та інших міжнародних організацій;
політичні акції регіонального, міжрегіонального, міждержавного та наднаціонального характеру.
Світовий політичний процес пов'язаний зі створенням кращої системи міжнародного політичного порядку, враховуючи позитивний досвід окремих націй та держав.
Риси Сучасний світовий політичний процес зародився на початку ХХ століття, в останні десятиріччя він характеризується такими тенденціями, закономірностями і процесами:
тісною взаємодією інтеграційних та дезінтеграційних процесів;
поєднанням упорядкованих та спонтанних акцій у діяльності суб’єктів світової політики;
суперечливим та інваріантним характером;
альтернативним характером та багатоваріантним вектором розвитку світової цивілізації;
зростанням відносної самостійності та власної субстанціональності його складових (партій, рухів, організацій);
розширенням соціальної бази, механізмів, форм і методів здійснення світового політичного процесу.
43 Зміст та основні риси політичної діяльності
Політична діяльність — специфічна форма активного ставлення людей до свого суспільного середовища, яка має на меті цілеспрямоване його регулювання та перетворення за допомогою чинника влади. Це комплекс дій як окремих осіб, так і великих груп людей і цілих народів, спрямований на здобуття та здійснення влади або впливу на неї. Структуру політичної діяльності можна подати у вигляді схеми (рис. 4.2).
Політична діяльність — вид суспільної діяльності суб'єктів політики, уособленої як потреба в сукупності осмислених дій, що ґрунтуються на врахуванні політичних інтересів, мобілізації політичної волі з метою досягнення політичних цілей.
Політична діяльність завжди тісно пов'язана з типом суспільних відносин. Зміцнення і підтримка його або руйнування й заміна іншою системою суспільних відносин — два протилежні напрями політичної діяльності, за якими розрізняють суб'єкти політично.
Аналіз політичної діяльності суб'єкта політики потребує з'ясування його політичних інтересів, політичних потреб, політичної свідомості, здатності до мобілізації політичної волі та визначення політичних цілей. Від рівня розвиненості цих складових елементів залежить і рівень культури політичної діяльності, її результативність, доцільність та законність.
44. політична стабільність та баланс інтересів соціальних груп
Стабільність стосується всіх сфер життя. Це явище зумовлене
структуризацією суспільства горизонтальною і вертикальною, його
диференціацією – утворенням відповідних спільностей, соціальних груп і
верств з властивими їм інтересами, відображенням усіх інтересів різними
політичними організаціями.
Йдеться по суті про об’єднання людей для
досягнення певних цілей, розв’язання тих чи інших завдань на основі
поділу праці і обов’язків.
Стабільний стан забезпечує вдосконалення політичної системи без
величезних втрат, неминучих під час революційних катаклізмів.
Стабільний, рівномірний розвиток – найбільш передбачуваний, а отже, дає
час для прийняття оптимального зовнішньополітичного рішення, яке дасть
змогу з мінімальними втратами зберегти досягнуте – територію,
національне багатство, етичні та культурні цінності.
Політична стабільність – одна із сторін соціальної стабільності.
Її можна визначити як такий стан співвідношення соціальних груп і
політичних сил, при якому жодна із них не може істотно змінити політичну
систему в своїх інтересах, тобто забезпечує її статус-кво.
Передбачається стан відносної рівноваги, збалансованості спільностей
соціальних груп і політичних інститутів як суб’єктів владних відносин.
Збалансованість здійснюється по лінії як вертикальних, так і
горизонтальних зв’язків. Їй властиві дві риси.
Перша характеризує саму політичну систему – рівновагу її складових частин, відносини та взаємодію між її інститутами – організаційними, нормативними та ціннісно-ідеологічними.
Друга стосується взаємовідносин у цілому
політичної системи з іншими сторонами суспільного життя. В цьому випадку
суб’єктами відносин політичної стабільності виступають, з одного боку,
різноманітні політичні сили, з другого – інститути політичної системи.
Саме цей аспект політичної стабільності найбільш складний і несе в собі
найбільший потенціал невпорядкованості.
Політична стабільність має й інші аспекти. Вона може характеризувати
стан усередині партій, інших суспільно-політичних організацій та рухів.
Йдеться також про взаємостосунки між різними елементами управлінських
державних структур.