79.Культурно-дозвіллєве середовище як єдність предметного оточення процесу діяльності людини.

Дозвіллєва діяльність відрізняється від інших видів життєдіяльності людини тим, що здійснюється відповідно до потреб індивіда, для отримання відпочинку і задоволення.

Культурно-дозвіллєве середовище як самоцінне явище являє собою органічну єдність предметного оточення і процесу діяльності, активної участі в ньому людини і несе в собі певне значеннєве навантаження.

Специфічні ознаки культурно-дозвіллєвого середовища – просторовість і предметність. За цими ознаками культурно-дозвіллєве середовище наповнюється змістом предметних мистецтв: художнього та рекреаційного дизайну.

До просторових видів мистецтв культурно-дозвіллєвого середовища відносяться:

• мистецтво інтер’єра; - виставкове мистецтво; - музейне мистецтво; - мистецтво ансамблю та ін.

Проміжне місце займають декоративні види мистецтва, які в свою чергу включають підвиди ( свят, карнавалів, ярмарок).

Предметне середовище являє собою сукупність природних та штучно створених об’ємів та їхнє речове наповнення, яке перебуває у постійній взаємодії з людиною та змінюється у процесі соціокультурної діяльності.

80.Інтер'єр та його роль в розважальній індустрії.

Інтер’єр (франц. внутрішній) – у соціокультурному контексті це є художньо оздоблений внутрішній простір будівлі чи приміщення, який забезпечує людині сприятливі умови життєдіяльності, його архітектурне вирішення завжди визначається конкретними функціональними призначеннями.

Інтер'є́р (фр. intérieur — внутрішня частина, середина від лат. inerior — ближчий до середини):

• архітектурно й художньо оздоблена внутрішня частина будинку, приміщення, яке забезпечує людині сприятливі умови життєдіяльності; внутрішній простір будівлі чи окремого приміщення, архітектурне вирішення якого визначається його функціональним призначенням. Також може вживатися до оздоблення транспортних засобів: авто, літака, потяга і т.д.

• картина, малюнок і т. ін., на яких зображено внутрішню частину якого-небудь приміщення.

81.Проект і проектна культура: тлумачення понять.

Проект (від лат. «кинутий уперед») – ідеальне передбачення результату в матеріальній і духовно-практичній діяльності, яка передбачає зміни у зовнішньому або внутрішньому світі людини.

Термін «проектна культура» охоплює комплекс засобів проектної діяльності, яка функціонально пов’язана з системами управління, планування, і проектною документацією.

Проектна культура – це вищий ціннісний організаційний операційний концептуальний шар сфери проектування, у середині якого відбуваються процеси взаємодії цінностей, концепцій і процедур, які трактуються в різних різновидах проектування. Ця взаємодія становить одне з важливих джерел саморозвитку проектної культури.

81. Емський указ — розпорядження російського імператора Олександра II вiд 18(30) травня 1876, спрямоване на витіснення української мови з культурної сфери і обмеження її побутовим вжитком. Свою назву Емський указ отримав від німецького міста Бад Емс, де Олександр II вніс поправки і підписав підготовлений спеціальною комісією указ. До складу комісії увійшли міністр внутрішніх справ Олександр Тімашев, міністр народної освіти граф Дмитро Толстой, шеф жандармів Потапов і помічник попечителя Київського учбового округу Михайло Юзефович. Вважається, що виданню указу передував меморандум, надісланий імператору Юзефовичем, в якому той заявляв, що українці хочуть «вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі».

Емський указ доповнював основні положення так званого Валуєвського циркуляра 1863 року. Указ забороняв ввозити на територію Російської імперії з-за кордону книги, написані українською мовою, видавати нею оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот, театральні вистави і публічні читання. Дозволялося видавати українською історичні літературні пам'ятники та художні твори, але лише за умови іх написання згідно з загальноросійською орфографією та отримання попереднього дозволу на публікацію від Головного управління у справах друку. Місцевій адміністрації наказувалося посилити нагляд, щоб у початкових школах не велося викладання українською мовою, та щоб з бібліотек були вилучені книги українською мовою, що не відповідають зазначеним вимогам.

На підставі Емського указу було закрито Південно-Західний Відділ Російського Географічного Товариства у Києві, припинено видання «Кіевского телеграфа», ліквідовано Громади, звільнено ряд професорів-українців з Київського університету (М.Драгоманова, Ф.Вовка, М. Зібера, С.Подолинського та ін.). В 1878 на Паризькому літературному конгресі М. Драгоманов виступив на захист української мови і культури і різко засудив Емський указ.

Емський указ не був скасований офіційно, однак втратив чинність 17 жовтня 1905 року з виданням так званого "Манiфеста громадянських свобод" імператором Миколою II.

Вперше повний текст указу за журналом Особого Совещания для пресечения украинофильской пропаганды було оприлюднено у книжці Ф. Савченка «Заборона українства 1876 р.»