2. Формування реферативних ресурсів в Україні: теоретичні, організаційні, технологічні аспекти.

Закон України "Про Національну програму інформатизації" (N 74/98-ВР від 4 лютого 1998 р.) визначає одним з головних програмних завдань бібліотек формування національних інформаційних ресурсів, які стають ключовими чинниками соціально-економічного прогресу та розвитку демократії. Серед першочергових питань на шляху вирішення цього завдання — проблема створення Національної системи реферування української наукової літератури з метою аналітико-синтетичної переробки вітчизняного потоку наукової інформації, кумуляції та депозитарного зберігання результатів переробки у відповідних базах даних (БД) і забезпечення багатоаспектного використання цих інформаційних ресурсів.

У 90-х роках XX ст. в Україні розпочались роботи зі створення вітчизняних реферативних видань. Українським центром наукової медичної інформації та патентно-ліцензійної роботи видається "Медичний реферативний журнал". Книжкова палата України випускає 2 серії РЖ гуманітарного профілю: "Економіка. Економічні науки" та "Політика. Політичні науки". Державна науково-технічна бібліотека України видає РЖ "Депоновані наукові роботи". Центральною науковою сільськогосподарською бібліотекою Української академії аграрних наук організовано видання РЖ "Агропромисловий комплекс України" [1-3]. Однак вся вищевказана реферативна продукція характеризується суттєвими обмеженнями в аспекті видового та тематичного наповнення. Значна кількість українських наукових публікацій, зокрема, книги, брошури, препринти, автореферати дисертацій, продовжувані видання природничого, технічного та гуманітарного профілів до останнього часу залишалися не включеними не лише в світовий, а й у національний інформаційний простір.

Необхідність створення Національної системи реферування обумовила проведення в НБУВ теоретичних досліджень для розробки науково-обгрунтованих засад побудови й організації функціонування такої системи з врахуванням світового досвіду й особливостей організації вітчизняної системи документальних комунікацій. Основним результатом цих досліджень стали два запропоновані нами концептуальні положення, що мають бути покладені в основу створення Національної системи реферування наукової літератури. Перше з них визначає її структуру й функціональну організацію. Згідно цього положення головною концептуальною засадою побудови цілісної системи реферування в Україні має стати поєднання принципів розподіленої аналітико-синтетичної переробки вітчизняної наукової літератури з централізованим формуванням загальнодержавної реферативної бази даних і підтримкою багатоаспектного використання її інформаційних ресурсів. Друге положення визначає організаційні засади технології безпосереднього опрацювання наукової літератури. У відповідності з ним до робіт з реферування публікацій слід залучити, насамперед, індивідуальних і колективних авторів (вчених, фахівців, наукові установи, навчальні заклади), оскільки вони зацікавлені у включенні відомостей про результати своїх досліджень і розробок до національного інформаційного ресурсу, а через нього в світову систему наукових документальних комунікацій.

Вирішення проблеми створення Національної системи реферування кооперативними зусиллями суб'єктів і об'єктів системи документальних комунікацій України — багатоетапний процес, до якого послідовно підключатимуться всі зацікавлені інституції. На першому етапі основні роботи зі створення загальнодержавної реферативної БД взяли на себе дві найбільші інформаційні установи держави: Національна бібліотека України імені В.І.Вернадського (НБУВ) та Інститут проблем реєстрації інформації НАН України. У НБУВ у II півріччі 1998 р. було організовано Службу реферування української наукової літератури, перед якою було поставлено наступні завдання:

• визначення методики розподіленої аналітико-синтетичної переробки обов'язкового примірника документів і розробки ресурсозберігаючих (з використанням принципу одноразового вводу даних) комп'ютерних технологій реалізації цієї методики;

• розробки архітектури та форматного, лінгвістичного та програмно-технічного забезпечення загальнодержавної реферативної БД;

• вирішення комплексу питань, пов'язаних з підготовкою до видання УРЖ (склад і тематичне наповнення галузевих серій, періодичність їх випуску тощо) як на паперових носіях, так і на компакт-дисках;

• забезпечення доступу до національних реферативних ресурсів засобами корпоративних і глобальних комп'ютерних мереж.

За основу структури власне реферату прийнято структуру опису публікацій, яку апробовано у ВІНІТІ та ІНІСН (Росія). Мова реферату визначається організацією, що його створює, допускається реферування кількома мовами (українською, англійською, російською). У БД зберігатимуться всі описи, однак під час підготовки УРЖ у відповідності з загальноприйнятою практикою перевага надаватиметься мові оригіналу документа. При пошуці ж інформації в БД користувач матиме можливість обрати ту чи іншу мову інтерфейсу спілкування з системою, котра і визначатиме мову реферату (при наявності альтернатив).

Впорядкування матеріалів у БД здійснюється на основі ієрархічної класифікаційної схеми — "Рубрикатор НБУВ", що являє собою подальший розвиток Бібліотечно-бібліографічної класифікації для універсальних наукових бібліотек [9]. Згаданий рубрикатор не лише ядро лінгвістичного забезпечення БД "Україніка наукова", а й основа для розташування документів у галузевих серіях УРЖ. Під час систематизації матеріалів для більш повного розкриття змісту документа в більшості випадків використовується 3-4 індекси рубрикатора, через це деякі документи відображаються в різних серіях УРЖ.

За 1,5 року роботи до БД введено 22 тис. записів. Щомісячні надходження становлять 1,5 тис. записів і мають тенденцію до зростання (на початку 1999 р. вони становили 1 тис. записів). Збільшення надходжень реферативної інформації досягається за рахунок поступового залучення все більшої кількості редакцій періодичних видань і видавничих організацій до подання в БД "Україніка наукова" відомостей про свою друковану продукцію в електронній формі. Сьогодні БД вміщує реферати, що розкривають зміст лише 150 українських наукових журналів. Загальна ж кількість серіальних видань згідно "Переліку № 1 наукових фахових видань України, в яких можуть публікуватися результати дисертаційних робіт на здобуття наукових ступенів доктора і кандидата наук" — близько 250 наукових журналів та більше 500 продовжуваних видань

Створення галузевих і регіональних центрів первинної кумуляції реферативної інформації — питання майбутнього. Сьогодні ж НБУВ пропонує суб'єктам та об'єктам системи наукових документальних комунікацій України надсилати наявні в них у електронному вигляді анотації чи реферати статей з серіальних видань, збірників наукових праць і матеріалів конференцій безпосередньо в Службу реферування наукової літератури. Детальні форми подання матеріалів у вигляді структурованих текстових файлів та шляхи їх передачі представлено на Web-сервері НБУВ (/library/form.html). Цей шлях включення відомостей про наукові публікації до національного інформаційного ресурсу на кілька місяців скорочує час від появи друкованого матеріалу до відбиття його в БД "Україніка наукова".

Сьогодні актуальною стає проблема координації зусиль провідних бібліотечних, інформаційних, наукових та видавничих установ України з метою вдосконалення Національної системи реферування, наповнення її дійсно вичерпною інформацією щодо результатів наукової діяльності українських учених і фахівців, а також створення на її основі системи оперативного пошуку необхідних документів.