- •1Національна академія внутрішніх справ України
- •Кримінологія
- •Навчальний посібник
- •Київ - 2004
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, об’єкт, предмет і система кримінології
- •Тема 2. Мета, завдання, функції і проблеми кримінології
- •Тема 3. Кримінологія в системі наук
- •Тема 4. Загальнонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 5. Окремонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 6. Статистика в кримінологічних дослідженнях
- •Тема 7. Кримінологічні дослідження
- •Тема 8. Злочинність
- •Тема 9. Рівень (коефіцієнти) злочинності
- •Тема 10. Структура, характер і динаміка злочинності
- •Тема 11. Основні риси злочинності ххі ст. В Україні
- •Тема 12. Особа злочинця
- •Тема 13. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
- •Тема 14. Класифікація і типологія злочинців
- •Тема 15. Причини, умови та механізм конкретного злочину
- •Тема 16. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину
- •Тема 17. Віктимологічні аспекти конкретного злочину
- •Тема 18. Співвідношення соціального і біологічного в детермінації конкретного злочину
- •Тема 19. Причини та умови злочинності. Види детермінації
- •Тема 20. Класифікація причин та умов злочинності
- •Тема 21. Соціальна обумовленість причин злочинності
- •Тема 22. Поняття та принципи профілактики злочинності
- •Тема 23. Рівні профілактики злочинності
- •Тема 24. Класифікація заходів профілактики злочинності за соціальним рівнем
- •Тема 25. Класифікація заходів профілактики злочинності за обсягом (масовістю охоплення)
- •Тема 26. Класифікація заходів профілактики злочинності за спрямованістю та видом
- •Тема 27. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики злочинності
- •Тема 28. Правоохоронні органи та суд як суб’єкти попередження злочинів
- •Тема 29. Правове регулювання профілактики злочинності
- •Тема 30. Інформаційне забезпечення попередження злочинів
- •Тема 31. Кримінологічне прогнозування
- •Тема 32. Методи кримінологічного прогнозування
- •Тема 33. Види кримінологічного прогнозування
- •Тема 34. Кримінологічне планування
- •Тема 35. Порівняльне вивчення та аналіз злочинності
- •Тема 36. Світові тенденції злочинності і боротьба з нею
- •Тема 37. Порівняльні теорії причин злочинності
- •Тема 38. Біологічні і біосоціальні теорії причин злочинності
- •Тема 39. Соціологічні і соціопсихологічні теорії причин злочинності
- •Тема 40. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю
- •Особлива частина Тема 41. Стан і тенденції насильницьких злочинів
- •Тема 42. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців
- •Тема 43. Причини та умови насильницьких злочинів
- •Тема 44. Попередження насильницьких злочинів
- •Тема 45. Кримінологічна характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності
- •Тема 46. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів
- •Тема 47. Попередження корисливих злочинів
- •Тема 48. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності
- •Тема 49. Профілактика корупційних злочинів
- •Тема 50. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •Тема 51. Кримінологічна характеристика особи злочинця в організованій злочинності
- •Тема 52. Протидія організованій злочинності
- •Тема 53. Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків
- •Тема 54. Кримінологічна характеристика осіб учасників злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів
- •Тема 55. Детермінанти злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин
- •Тема 56. Профілактика незаконного обігу наркотичних засобів
- •Тема 57. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •Тема 58. Особа рецидивіста
- •Тема 59. Типологія особи рецидивіста
- •Тема 60. Причини та умови рецидивної злочинності
- •Тема 61. Профілактика рецидивних злочинів
- •Тема 62. Кримінологічна характеристика злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 63. Попередження злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 64. Кримінологічна характеристика злочинності в армії
- •Тема 65. Детермінанти злочинності в армії
- •Тема 66. Кримінологічна характеристика особи злочинця - військовослужбовця
- •Тема 67. Попередження злочинів в армії
- •Тема 68. Кримінологічна характеристика необережної злочинності
- •Тема 69. Кримінологічна характеристика особи необережного злочинця
- •Тема 70. Причини та умови необережних злочинів
- •Тема 71. Попередження необережних злочинів
- •Тема 72. Кримінологічна характеристика автотранспортних злочинів
- •Тема 73. Кримінологічна характеристика особи учасників необережних дорожньо-транспортних злочинів
- •Тема 74. Причини та умови автотранспортних злочинів
- •Тема 75. Попередження автотранспортних злочинів
- •Тема 76. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •Тема 77. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців
- •Тема 78. Причини та умови злочинності неповнолітніх
- •Тема 79. Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 80. Кримінофамілістика (сімейна кримінологія)
- •Тема 81. Жіноча злочинність
- •Тема 82. Екологічна злочинність
- •Тема 83. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України.
- •Тема 84. Причини та умови корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
- •Тема 85. Попередження корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
Тема 61. Профілактика рецидивних злочинів
1. Загальні положення
2. Спеціальні заходи попередження рецидиву
3. Попередження рецидивної злочинності на стадії виконання покарання
4. Постпенітенціарна профілактика
1. Відповідно до класифікації причин і умов рецидивних злочинів можна виділити загальні заходи попередження рецидиву, що пов’язані з:
- удосконаленням правоохоронної діяльності;
- ефективною діяльністю органів дізнання, досудового слідства та суду щодо призначення покарань;
- удосконаленням системи виконання покарань;
- ефективною, системною роботою з рецидиво-небезпечним контингентом після відбуття покарання;
- ефективністю координації зусиль органів кримінально-виконавчої системи та органів місцевого самоврядування, державних та громадських організацій щодо соціальної реабілітації засуджених;
- тісною взаємодією державних органів виконання покарань з представниками різних конфесій щодо організації релігійного виховання засуджених;
- ефективною профілактикою психічних захворювань, алкоголізму та наркоманії серед населення;
- удосконаленням кримінального законодавства і судової практики, підвищенням ефективності кримінального покарання.
2. Превентивний вплив органів дізнання, досудового слідства та суду повинен забезпечити:
- високу імовірність покарання для злочинців, стимулюючи формування уявлень про ризик і «невигідність» злочинів;
- вихідні дані, необхідні для обрання заходів, які максимально відповідатимуть вчиненому, особі винного, мотивації злочину;
- обрання запобіжних заходів, які перешкоджають продовженню злочинної діяльності.
За матеріалами справи важливо організувати профілактичну роботу, спрямовану на те, щоб припинити існування притонів, роз’єднати групи осіб, які схильні до вчинення правопорушень, притягнути до встановленої законом відповідальності осіб, бездіяльність яких створює сприятливі умови для злочинів рецидивістів.
Призначення заходів покарання повинно ґрунтуватися на суворій їх індивідуалізації. Суд має враховувати обставини, в силу яких виправний вплив попереднього покарання виявився недостатнім. Термін покарання рецидивістам не може бути меншим половини максимальної санкції за вчинений злочин, при злісному рецидиві – не менш двох третин, при особливо злісному рецидиві – не менш трьох чвертей.
У диспозиціях статей рецидиво небезпечних злочинів, які мають тенденцію до професіоналізації, наприклад, крадіжки, шахрайство, фальшивомонетництво, вимагання, Кримінальний кодекс України передбачив як кваліфікуючу обставину повторність з відповідним підвищенням санкцій.
3. З метою усунення чи нейтралізації рецидиво-небезпечних детермінант, які виникають на стадії виконання покарання, профілактика рецидивної злочинності регламентована Кримінально-виконавчим кодексом України. Передбачено винятково судовий контроль за вирішенням питань умовно-дострокового звільнення, дострокового звільнення, а також при замінах одного покарання іншим або виду виправної установи. Такі положення спрямовані на усунення порушень законності співробітниками установ виконання покарань при застосуванні зазначених кримінально-правових інститутів.
Кримінально-виконавчий кодекс України регламентує правове положення засуджених, який, зокрема, вперше передбачає їх право на особисту безпеку. Посадові особи пенітенціарних установ, за наявності для цього підстав, зобов’язані вжити негайних заходів щодо забезпечення особистої безпеки засуджених. Засудженого переводять у безпечне місце або приймають інші заходи, що усувають можливість вчинення відносно засудженого насильства чи інших протиправних дій. Такого виду нормативні вимоги спрямовані на усунення насильства в місцях позбавлення волі, диктату «авторитетів» злочинного середовища, нейтралізацію злодійських традицій і неформальних кодексів, які стали активно відроджуватися.
З метою більш ефективної адаптації засуджених до умов життєдіяльності на волі після звільнення, Кримінально-виконавчий кодекс України розширив можливості побачень з родичами і близькими в колонії і відпусток за її межі.
4. Результативність постпенітенціарної профілактики визначається ефективністю діяльності установ, основною метою яких є ресоціалізація та адаптація до умов життєдіяльності осіб, які відбули покарання.
Основними суб’єктами спеціальної постпенітенціарної профілактики рецидиву є:
- кримінально-виконавчі інспекції, дільничні інспектори;
- в органах місцевого самоврядування – спостережні комісії, служби у справах неповнолітніх, адміністративні комісії, органи соціальних служб;
- громадські та релігійні установи, піклувальні та батьківські ради, трудові колективи, персональні шефи і попечителі, позабюджетні фонди підтримки засуджених та ін.