- •1Національна академія внутрішніх справ України
- •Кримінологія
- •Навчальний посібник
- •Київ - 2004
- •Загальна частина Тема 1. Поняття, об’єкт, предмет і система кримінології
- •Тема 2. Мета, завдання, функції і проблеми кримінології
- •Тема 3. Кримінологія в системі наук
- •Тема 4. Загальнонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 5. Окремонаукові методи кримінологічного дослідження
- •Тема 6. Статистика в кримінологічних дослідженнях
- •Тема 7. Кримінологічні дослідження
- •Тема 8. Злочинність
- •Тема 9. Рівень (коефіцієнти) злочинності
- •Тема 10. Структура, характер і динаміка злочинності
- •Тема 11. Основні риси злочинності ххі ст. В Україні
- •Тема 12. Особа злочинця
- •Тема 13. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
- •Тема 14. Класифікація і типологія злочинців
- •Тема 15. Причини, умови та механізм конкретного злочину
- •Тема 16. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину
- •Тема 17. Віктимологічні аспекти конкретного злочину
- •Тема 18. Співвідношення соціального і біологічного в детермінації конкретного злочину
- •Тема 19. Причини та умови злочинності. Види детермінації
- •Тема 20. Класифікація причин та умов злочинності
- •Тема 21. Соціальна обумовленість причин злочинності
- •Тема 22. Поняття та принципи профілактики злочинності
- •Тема 23. Рівні профілактики злочинності
- •Тема 24. Класифікація заходів профілактики злочинності за соціальним рівнем
- •Тема 25. Класифікація заходів профілактики злочинності за обсягом (масовістю охоплення)
- •Тема 26. Класифікація заходів профілактики злочинності за спрямованістю та видом
- •Тема 27. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики злочинності
- •Тема 28. Правоохоронні органи та суд як суб’єкти попередження злочинів
- •Тема 29. Правове регулювання профілактики злочинності
- •Тема 30. Інформаційне забезпечення попередження злочинів
- •Тема 31. Кримінологічне прогнозування
- •Тема 32. Методи кримінологічного прогнозування
- •Тема 33. Види кримінологічного прогнозування
- •Тема 34. Кримінологічне планування
- •Тема 35. Порівняльне вивчення та аналіз злочинності
- •Тема 36. Світові тенденції злочинності і боротьба з нею
- •Тема 37. Порівняльні теорії причин злочинності
- •Тема 38. Біологічні і біосоціальні теорії причин злочинності
- •Тема 39. Соціологічні і соціопсихологічні теорії причин злочинності
- •Тема 40. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю
- •Особлива частина Тема 41. Стан і тенденції насильницьких злочинів
- •Тема 42. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців
- •Тема 43. Причини та умови насильницьких злочинів
- •Тема 44. Попередження насильницьких злочинів
- •Тема 45. Кримінологічна характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності
- •Тема 46. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів
- •Тема 47. Попередження корисливих злочинів
- •Тема 48. Кримінологічна характеристика корупційної злочинності
- •Тема 49. Профілактика корупційних злочинів
- •Тема 50. Кримінологічна характеристика організованої злочинності
- •Тема 51. Кримінологічна характеристика особи злочинця в організованій злочинності
- •Тема 52. Протидія організованій злочинності
- •Тема 53. Кримінологічна характеристика злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків
- •Тема 54. Кримінологічна характеристика осіб учасників злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотичних засобів
- •Тема 55. Детермінанти злочинів, пов’язаних із незаконним обігом наркотичних речовин
- •Тема 56. Профілактика незаконного обігу наркотичних засобів
- •Тема 57. Кримінологічна характеристика рецидивної злочинності
- •Тема 58. Особа рецидивіста
- •Тема 59. Типологія особи рецидивіста
- •Тема 60. Причини та умови рецидивної злочинності
- •Тема 61. Профілактика рецидивних злочинів
- •Тема 62. Кримінологічна характеристика злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 63. Попередження злочинів проти основ національної безпеки держави
- •Тема 64. Кримінологічна характеристика злочинності в армії
- •Тема 65. Детермінанти злочинності в армії
- •Тема 66. Кримінологічна характеристика особи злочинця - військовослужбовця
- •Тема 67. Попередження злочинів в армії
- •Тема 68. Кримінологічна характеристика необережної злочинності
- •Тема 69. Кримінологічна характеристика особи необережного злочинця
- •Тема 70. Причини та умови необережних злочинів
- •Тема 71. Попередження необережних злочинів
- •Тема 72. Кримінологічна характеристика автотранспортних злочинів
- •Тема 73. Кримінологічна характеристика особи учасників необережних дорожньо-транспортних злочинів
- •Тема 74. Причини та умови автотранспортних злочинів
- •Тема 75. Попередження автотранспортних злочинів
- •Тема 76. Кримінологічна характеристика злочинності неповнолітніх.
- •Тема 77. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців
- •Тема 78. Причини та умови злочинності неповнолітніх
- •Тема 79. Попередження злочинності неповнолітніх
- •Тема 80. Кримінофамілістика (сімейна кримінологія)
- •Тема 81. Жіноча злочинність
- •Тема 82. Екологічна злочинність
- •Тема 83. Кримінологічна характеристика корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України.
- •Тема 84. Причини та умови корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
- •Тема 85. Попередження корисливих злочинів в аграрному секторі економіки України
Тема 45. Кримінологічна характеристика загальнокримінальної корисливої злочинності
1. Поняття загальнокримінальної корисливої злочинності
2. Істотні ознаки загальнокримінальних корисливих злочинів
3. Причини корисливої злочинності
1. Загальнокримінальна корислива злочинність – це сукупність загальнокримінальних корисливих злочинів, тобто тих діянь, які пов’язані з прямим незаконним заволодінням чужим майном, що вчиняються з корисливих мотивів і з метою протиправного збагачення за рахунок цього майна, причому без використання суб’єктами свого службового становища та без порушення господарських зв’язків і відносин у сфері економіки.
Це передусім крадіжки, грабежі, розбої, шахрайство, вимагання, вбивство з корисливих мотивів в різних їх формах.
2. Істотними ознаками загальнокримінальних корисливих злочинів є:
- по-перше, це посягання на чуже майно. Загальнокримінальні корисливі злочини посягають, в основному, на чуже майно, включаючи гроші і цінні папери, та інші предмети власності. Вимагання може бути пов’язане з вимогою передачі права на майно;
- по-друге, корислива мета – протиправне безоплатне вилучення чи повернення чужого майна на користь винного;
- по-третє, корисливе посягання вчиняється поза господарською діяльністю або без використання винним свого становища у сфері виробництва, розподілу, обігу матеріальних цінностей.
3. До основних причин корисливої злочинності відносяться:
- криміногенна роль соціального і матеріального розшарування суспільства;
- матеріальний нестаток;
- ослаблення державного і соціально-правового контролю за економічною діяльністю;
- відставання законодавчого забезпечення боротьби з корисливими злочинами;
- недоліки діяльності правоохоронних органів.
Тема 46. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів
1. Загальний стан
2. Крадіжки
3. Грабежі та розбої
4. Шахрайство і присвоєння довіреного майна
5 Вимагання
1. При проведенні кримінологічних досліджень виділяється масив загальнокримінальних корисливих злочинів, куди входять крадіжки, грабежі, розбої, шахрайства, вимагання та вбивства з корисливих мотивів. Ці злочини становлять близько 90 % усієї загальнокримінальної корисливої злочинності.
Загальнокримінальні корисливі злочини носять відносно масовий характер: у 1991 р. зареєстровано 228826 злочинів, у 1992 р. – 344374, у 1993 р. – 383786, у 1994 р. – 371689, в 1995 р. – 423790, в 1996 р. – 392298, в 1997 р. – 357748, в 1998 р. – 352155, в 1999 р. – 346769, в 2000 – 360042, в 2001 – 289615, в 2002 – 239476 26. Їхня питома вага в загальній кількості злочинів є найвищою і складає приблизно 60 – 65 %. Цей показник стабільний не тільки протягом останніх років.
2. Найпоширенішим злочином у загальнокримінальній корисливій злочинності є крадіжка. Із середини 60-х років кількість крадіжок у СРСР майже увесь час збільшувалась. До 1991 р. їх абсолютне число збільшилося в 9,5 рази (крадіжки особистого майна – у 9,2 і державного – у 10,2). Їхня питома вага в 1991 р. склала 86,7 %, а загальна кількість зареєстрованих крадіжок в СРСР склала 1235414. В наступні роки питома вага знаходилася в межах 81 – 82 %.
У структурі цього виду злочинів переважають, як правило, крадіжки приватного майна. В 2002 році в Україні зареєстровано 153085 крадіжок предметів та майна приватної власності, а крадіжок щодо державної або колективної власності – 42866.
3. Грабежі і розбої являють собою відкриті насильницькі форми заволодіння чужим майном. Вони головним чином розрізняються за ступенем реального й безпосереднього насильства: яке не є небезпечним (грабіж) і є небезпечним (розбій) для життя і здоров’я потерпілого.
В колишньому СРСР із 1956 р. і до 1991 р. кількість грабежів збільшилася в 14 разів, а в України тільки за 1991 – 1993 р. – у 2,2 рази. У наступні роки їх рівень продовжує зменшуватися з незначними коливаннями. Так, у 2002 році зареєстровано грабежів і розбоїв відносно державного або колективного майна відповідно 932 і 196, відносно приватного – 20134 і 4995 27.
4. Шахрайство і присвоєння довіреного майна кримінологічно близькі. Шахрайство відрізняє стрімка тенденція росту. В колишньому СРСР шахрайство було не досить поширеним явищем. З переходом до ринкової економіки, розкрадання майна шляхом обману в Україні інтенсивно росло. Тільки за 1991–1999 р. число шахрайств збільшилося приблизно в 3 рази.
Так, для порівняння шахрайство щодо державної або колективної власності в 1991 і 1999 рр. становило відповідно 443 і 1558 злочинів, у відношенні індивідуальної власності – 6220 і 16079 28. В 2002 році ці показники становлять 1364 і 13828 злочинів.
Після крадіжок і грабежів шахрайство стає найбільш розповсюдженим злочином у структурі загальнокримінальної корисливої злочинності проти власності.
За останні роки ми спостерігаємо зменшення кількості зареєстрованих фактів привласнення і розтрати чужого чи ввіреного майна. Для порівняння: в 1991 році зафіксовано 9387 злочинів, найменша кількість зареєстрована в 1995 р. 7557, найбільша в 1999 – 10640 29, в 2002 р. таких випадків було виявлено лише 7993 30.
5. Вимагання має кілька різновидів. З початком ринкових реформ ці злочини прояв трансформувалися і стали проявлятися майже у відкритому одержанні від власника наявної грошової данини під погрозою фізичної розправи, псування чи знищення майна.
Якщо в 1991 р. було виявлено 1272 випадків вимагання індивідуального майна громадян, то в 1998 р. – 3240 злочинів. В 2002 р. цей показник становив 2064 випадків. Щодо державного майна – в 1991 р. зафіксовано 13 злочинів, в 1998 р. – 161 злочин 31, в 2002 р. 12 злочинів 32.
Насьогодня існує новий виток трансформації вимагання – створення бригад «по вибиванню», тобто насильницькому поверненню боргів за визначений відсоток від суми заборгованості.
Більш досконалою формою вимагання є організація стійких нелегальних чи легально діючих «дахів» по захисту підприємницьких структур на основі регулярно одержуваної від них грошової данини.
Ще однією формою вимагання є вимога про укладення підприємцем майнової чи фінансової угоди на конкретну суму з визначеним суб’єктом, що є представником структури, створеною організованою злочинністю чи знаходиться під її контролем. За роки незалежності найбільшу кількість організованих злочинних груп було виявлено в 1999 р. (1200 груп), якими було вчинено 689 вимагательств, що становить 6,6 % від всіх злочинів, вчинених організованими злочинними групами.