З листа Симона Петлюри до генерал - хорупжого Миколи Удовиченка (1922 р.)

«А. Для мене вже з початку нашого руху ясним було, що наші національно-державні змагання повинні перейти довгі щодо терміну і тяжкі своїми пробами митарства, поки ці змагання в певні державні форми скристалізуються. Всі з'їзди українські, в тому числі і військові, були для мене показником не сили (реальної і зорганізованої) нашого народу, а демонстрацією національних емоцій, які ще треба було мільйонним масам в собі усвідомити і які повинні шляхом послідовної боротьби перетрансформуватися в певні вольові рухи української нації, в певні акти боротьби за свої національно-державні змагання... Наші тодішні лідери були або фантасти, або демагоги, або наївні люди, що вірили в силу революцій, в чудотворність їх...

В. Для мене важним було схоронити ідею державності і повагу до ідеї уряду. Хай останній несовершенний, хай робить помилки, але заміняти його шляхом переворотів було би помилкою. Той, хто піднімає меч, од меча гине. Я кілька разів міг би успішно «розганяти уряди», але не робив цього, бо гадаю, що, особливо в молодій державі, це привело би до внутрішньої деморалізації».

Із звернення Симона Петлюри та Андрія Лівицького «Народе Український» (1923 р.)

«З вірою в серці, з великим напруженням сил своїх, серед нечуваних перешкод і в обставинах нікому з інших народів на їх шляхах історичних не знаних, підняв Ти, Народе Український, на міцні рамена свої справу творення власної Держави. Від хвилі визволення Ти відродив стару культуру національну, відновив українську церкву незалежну, збудував рідну школу і для оборони Держави своєї створив військо національне».

Зі статті Симона Петлюри «Табор» (Чергові проблеми військового будівництва в українській військовій літературі) (1923р.)

«Цього здорового інстинкту не бракувало, як ми знаємо, і українській нації, коли вона на чолі своїх армій ставила гетьмана, що в особі своїй з'єднував і верховні військові функції, і обов'язки відповідального політика. Великі українські гетьмани - Богдан Хмельницький, Іван Мазепа - безумовно більше були політиками, як стратегами; функції останніх часто передавались ними, як і іншими гетьманами, в разі потреби, «наказному», затримуючи за собою верховний догляд, не лише титулярний, а й фактичний, за технічно-воєнними операціями. Закон шукання симбіозу військовості і політики в одній особі надзвичайно влучно і глибоко зумів сформулювати Віктор Гюго, коли зауважив, що добрий генерал може командувати, але вождем нації в хвилини небезпеки мілітарної стати не може, бо не в силах він потягти за собою душу нації і її озброєної частини - армії».

З листа Симона Петлюри до Ю.Гуменюка (1926 р.)

«Я прийшов до керуючої ролі в проводі української політики пізно, тоді, коли не можна було направити пороблених іншими блудів і недоглядів, - коли не згадувати взагалі тяжкої історичної спадщини минулих віків, яка виявилась у загальній непідготовленості народу до самостійного життя і невмінні його поставити над класовими інтересами цілого - нації... Для мене, як для реального політика, який базує свою діяльність на підрахункові дійсних сил, як своїх, так і ворожих, було ясно вже в кінці 1918 року, що ми свою справу на деякий час програли...»

З листа Симона Петлюри до Андрія Лівицького (1926 р.)

«Петлюру», коли ходить не про особу, не так легко знищити, як думають росіяни, і спинити природний розвиток національної свідомості провокаційними заходами федерації ледве чи пощастить росіянам. Як реальний політик, я знаю, що в остаточному моменті справа федерації чи «самостійності» України вирішуватись буде підрахунком організованих сил нашої нації, як політичних, так і військових. Коли це питання буде вирішуватися за мого життя і за моєю чинною участю, то я все робитиму, щоб к цьому моменту українська армія мала десятки тисяч гармат і сотні тисяч рушниць...»

Завдання. Проаналізуйте уривки зі статей і листів С.Петлюри за таким планом:

1. Характеристика українського руху під час першої світової війни.

2. Оцінка діяльності Центральної Ради.

3. Оцінка власної діяльності.

4. Завдання українського визвольного руху.

Виходячи з цього аналізу, дайте загальну характеристику С.Петлюрі як політичному діячеві. Спробуйте це зробити одним-двома реченнями і поясніть свою думку. При цьому спростуйте або підтримайте подані далі оцінки С.Петлюри.

Академік Федір Корш: «Петлюра безмірно вищий за те, що про нього думають. Він з породи вождів, людина з того тіста, що колись у старовину закладали династії, а в наш демократичний час стають національними героями». Володимир Винниченко: «Український «національний герой» С.Петлюра, цей малесенький покірний слуга західної реакції, миршавий гладіатор імперіалістичних цезарів, нещасний раб свого дрібного славолюбства й типічний продукт дрібного національного міщанства, втягненого в великі національно-соціальні катаклізми». Дмитро Дорошенко згадував, що С.Петлюра справляв враження людини цивільної. До військових справ він мав лише той стосунок, що з 1916 року був помічником уповноваженого Земського союзу на Західному фронті. До нього «йшли переважно авантюристи, такі, як полковник Капкан». Михайло Могилянський: «Симон Петлюра — трагічний символ сучасної України, більш національний, це упертий «хохол», трохи тучний, хитрий, недоук і самоуч, але людина з настирливістю, характером і величезним честолюбством, отруєний владою, яка випадково впала йому в руки. Не теоретик і не мислитель, він один вмів організовувати й діяти. Риси гайдамаччини живі в ньому...». Едвард Карр: «Петлюра, самоук, який спробував багато професій і останнім часом займався журналістикою... заповзятливий авантюрист...»: Микола Плав'юк (президент УНР в екзилі): «Всі, хто мав щастя знати його чи співпрацювати з ним, характеризували його як людину скромну, лагідної вдачі, освічену, глибоко релігійну. Був він блискучим оратором, здібним журналіс­том, мав чітко і ясно скристалізоване своє політичне кредо і був здібним впливати і формувати наставлення свого окруження. Все це допомагало йому витворити в народних масах України переконання, що він є справді провідником народу, державним мужем». Іван Самійленко (професор, голова Уряду УНР в екзилі): «С.Петлюра виявив у собі виключний дар далекозорого реаліста, стратега і політика-державника. Він усвідомлював, що успіх Національної Визвольної Революції і війни з московсько-більшовицьким агресором залежатиме, в першу чергу, від здорового тилу».

№ 4 Прізвище на літеру Г

ТЕМА: «І Універсал Центральної Ради»

МЕТА

Ознайомити студентів з основними положеннями І Універсалу Української Ради; розвивати в них уміння розглядати й характеризувати суспільні явища в їхньому розвитку й зв'язку з конкретно-історичними умовами, спираючись на результати аналізу джерел.

ХІД РОБОТИ

Згідно з попередніми описами.

ДЖЕРЕЛА

З «І Універсалу Української Центральної Ради до українського народу, сущого на Україні й поза Україною» (10 червня 1917р.)

«Хай буде Україна вільною. Не відділяючись від всієї Росії, не розриваючи з державою Російською, хай народ український на своїй землі має право сам порядкувати своїм життям. Хай порядок і лад на Вкраїні дають вибрані вселюдним, рівним, прямим і тайним голосуванням Всенародні Українські Збори (Сойм). Всі закони, що повинні дати той лад тут у нас, на Україні, мають право видавати тільки наші Українські Збори...

Ми вислали до Петрограда своїх делегатів (послів), щоб вони представили Російському Тимчасовому Правительству наші домагання. А найголовніші домагання були такі:

Щоб Російське Правительство прилюдно окремим актом заявило, що воно не стоїть проти національної волі України, проти права нашого народу на автономію.

Щоб Центральне Російське Правительство по всіх справах, що торкаються України, мало при собі нашого комісара по українських справах.

Щоб місцева влада на Вкраїні була об'єднана одним представником від Центрального Російського Правительства, себто вибраним нами комісаром на Вкраїні.

Щоб певна частина грошей, які збираються в Центральну казну з нашого народу, була віддана нам, представникам сього народу, на національно-культурні потреби його.

Всі сі домагання наші Центральне Російське Правительство одкинуло ... і через те ми, Українська Центральна Рада, видаємо сей Універсал до всього нашого народу і сповіщаємо: однині самі будемо творити наше життя... І коли ми зробимо сю підготовчу організаційну роботу, ми скличемо представників від усіх народів Землі Української і виробимо закони для неї. Ті закони, той увесь лад, який ми підготовимо, Всеросійське Учредительне Зібрання має затвердити своїм законом...»

Завдання А. Схарактеризуйте позицію авторів І Універсалу щодо статусу України. Спробуйте обґрунтувати саме таке ставлення питання і поясніть, чому Центральна Рада не оголосила подібного документа раніше (одразу ж після утворення в березні, з приїздом до Києва М.Грушевського, або після Українського національного конгресу в квітні).

Завдання В. Уважно ознайомтеся з універсалом і визначте:

1. Яким бачить Центральна Рада державний устрій України.

2. Що вона вимагає від Тимчасового уряду.

3. Що треба зробити, щоб здійснити мету. Поясніть, чому Центральна Рада ставить питання про автономію України, чому вона не вимагає відокремлення від Росії.

.

№ 5 Прізвище на літеру Д

ТЕМА: «II Універсал Центральної Ради»

МЕТА

Ознайомити студентів з основними положеннями II Універсалу; розвивати в них уміння аналізувати державно-політичні документи та використовувати результати дослідження для пояснення історичних подій і соціальних явищ.

ХІД РОБОТИ

Згідно з попередніми описами.

ДЖЕРЕЛА

З «II Універсалу Української Центральної Ради» (3 липня 1917 р,)

«Українська Центральна Рада, обрана Українським народом через його революційні організації, незабаром поповниться на справедливих основах представниками інших народів, що живуть на Україні, від їх революційних організацій, і тоді стане тим єдиним найвищим революційним органом революційної демократії України, який буде представляти інтереси всієї людності нашого краю.

Поповнена Центральна Рада виділить наново з свого складу окремий одповідальний перед нею орган — Генеральний Секретаріат, що буде представлений на затвердження Временного Правительства, як носитель найвищої краєвої влади Временного Правительства на Україні.

...Прямуючи до автономного ладу на Україні, Центральна Рада в згоді з національними меншостями України підготовлятиме проект законів про автономний устрій України для внесення їх на затвердження Учредительного Зібрання.

...Що торкається комплектування військових частей, то для сього Центральна Рада матиме своїх представників при кабінеті Військового Міністра при Генеральнім Штабі Верховному Главнокомандуючому, які будуть брати участь в справах комплектування окремих частин виключно українцями».

Завдання А. Визначте основні положення документа й покажіть, що вони були результатом двосторонньої домовленості. Розкрийте значення II Універсалу.

Завдання Б. Проаналізуйте II Універсал. Результати дослідження зазначте в таблиці. Зробіть висновки.

Основні положення

Завоювання Центральної Ради

Поступки Тимчасового Уряду

Завдання В. Проаналізуйте документ за таким планом: 1. Відносини з Росією. 2. Найвищий законодавчий орган і умови, за яких він набуває законності. 3. Українізація армії. Зробіть загальні висновки.