Методичні вказівки

Зміст лабораторно-практичної роботи дає можливість розглянути ідеї М. Грушевського (березень-квітень 1917 р.) на тлі конституційного проекту 1905 року і програмної відозви Центральної Ради. Порівняно з проектом 1905 року погляди М.Грушевського, висловлені ним у статтях 1917 року, набули завершеного вигляду, зокрема точніше визначено кордони Української держави, структуру державного управління, становище неукраїнських народів тощо. Але водночас ці статті відображають тогочасну проміжну позицію автора між обстоюванням культурно-національної автономії і самостійної держави. Порівняно з відозвою Центральної Ради «До українського народу» Грушевський у цей час пропагував рішучішу програму дій: відмову від культурно-національної на користь національно-територіальної автономії в складі Росії, чітке визначення території України, статусу не українців тощо.

№ 2 Прізвище на літеру Б

ТЕМА: «Володимир Винниченко»

МЕТА

Дати студентам уявлення про В.Винниченка як письменника, політичного діяча, патріота й людину; розвивати в них уміння характеризувати погляди й діяльність видатних осіб з позицій загальнолюдських цінностей.

ХІД РОБОТИ

Згідно з попередніми описами.

ДЖЕРЕЛА

«З книги Володимира Винниченка «Відродження нації» (1920 р.)

«Ми всі хотіли сепаратуватись від насильства, від самодержавної руки, від ганебної смерті в петлі всеросійської шибениці. Нам закидали брак патріотизму...»

«Ми стали частиною - органічною, активною, живою, охочою частиною єдиного цілого. Всякий сепаратизм, всяке відокремлювання себе від революційної Росії здавалось смішним, абсурдним, безглуздим. Для чого? Де ми знайдемо більше того, що тепер ми маємо в Росії? Де по всьому світі є такий широкий, демократичний, всеохоплюючий лад? Де є така необмежена воля слова, зібрань, організацій, як у новій великій революційній державі? Де є таке забезпечення права всіх пригноблених, понижених і експлуатованих, як у Новій Росії?»

«Самодіяльність, самотворення, самоуправління, як протилежність абсолютизмові, це розумілось нами як цілком натуральною, необхідною річчю, як єдиним методом організації політичного й господарського життя, коли мати на увазі розвиток держави й її народів, а не просту, грубу експлуатацію їх...

Самодіяльність нашого народу краще всього вкласти в форму Автономії України. Формальність, урочистість, проголошення уложення в «законність» її ми охоче віддавали на Всеросійські установчі збори. Там же мало бути постановлена й оголошена федерація всіх народів Росії, яким також без усякого сумніву буде дано автономію.

Але життя є безупинний, живий, вимогливий процес. Воно не хоче стояти й дожидатись, поки люди надумаються надати йому ті чи інші форми... Отже, в інтересах проголошених свобод, революції, в інтересах розвитку нашого краю треба було насамперед негайно дати можність многомільйонному народові цього краю приймати нове життя в найлегших для його, в найраціональніших, найекономніших і продуктивніших формах. А для цього треба було зараз же дати йому школу не на чужій, незрозумілій йому мові, а на своїй, на тій, якою він говорить у себе в хаті, в полі, за роботою, з товариством. Далі треба було до керування місцевими справами поставити людей, знайомих з життям місцевого народу, з його мовою, з його кривдами, потребами».

«Але нашою метою, істотною, ґрунтовною метою була не сама державність. Наша мета була - відродження, розвинення нашої національності, пробудження в народі своєї, національної гідності, почуття необхідності рідних форм свого розвитку, здобуття сих форм і забезпечення їх. Державність же є тільки засіб для сеї істотної цілі. І через це самий процес здобуття сеї державності вже мав би служити пробуджуючим, наштовхуючим і усвідомлюючим фактором. Чи вигралось би чи програлось, а процес був би все одно, й він уже сам викупив би й покрив би всі можливі невдачі».

«І виявилось, що українці не зрозуміли наглядної лекції історії: вони розщепили свою суцільну зброю на дві половини, на соціальну й національну, вибрали останню й почали нею боротися проти соціальної. Через це вони зразу же одірвалися від своїх працюючих мас і були дощенту розбиті.

Але переможці-більшовики зробили таку саму помилку: вони також розщепили єдину зброю на дві половини й вибрали тільки іншу - соціальну».