- •Тема 16.
- •16.1. Логічно-тезовий виклад питань для розгляду на лекції
- •Суб’єкти світового господарства
- •Світове господарство динамічно розвивається. Серед тенденцій, які визначають його сучасний стан, перспективи розвитку, наступні:
- •Примітки
- •Сфери міжнародного кооперування
- •Етапи інтернаціоналізації господарського життя
- •Примітки
- •16.1.4. Міжнародна економічна інтеграція: сутність, функції та особливості
- •Етапи розвитку міжнародної економічної інтеграції
- •Примітки
- •16.1.5. Світова торгівля як форма міжнародних економічних відносин
- •Примітки
- •Класифікація форм міжнародного вивозу капіталу
- •Примітки
- •16.1.7. Міжнародна міграція робочої сили
- •Примітки
- •Соціально-економічні наслідки від міграції робочої сили
- •16.2. Коментар до питань, винесених на самостійне опрацювання
- •16.2.1. Теорії зовнішньої торгівлі
- •Примітки
- •16.2.2. Транснаціоналізація економічної діяльності корпорацій: сучасні тенденції
- •Етапи транснаціоналізації економічної діяльності тнк
- •10 Провідних нефінансових тнк світу (за індексом транснаціональності), 2003 р.[9, с.80-84]
- •Примітки
- •16.4. Коментар до питань, які винесені на розгляд
- •Етапи формування капіталістичного світового ринку
- •Функції світового ринку
- •Примітки
- •16.4.8. Міжнародні валютні відносини
- •Примітки
- •16.5. Список рекомендованої літератури
Примітки
1. Бєляєв О. О., Бебело А. С. Політична економія: Навч. посібник. – К. : КНЕУ, 2001. – 328 с. Історично найпершою економічною формою зв'язків між країнами була торгівля, яка зародилась у глибоку давнину. Поступово процес обміну ставав регулярним, охоплював спочатку території цілих держав, а з часом почав виходити за їх межі, набувати форми міжнародного обміну. У ХІХ ст. він набуває ознак світового ринку. Світова ціна – грошовий вираз інтернаціональної вартості товарів (послуг), що реалізуються (надаються) на зовнішньому ринку.
За об’єктами міжнародна торгівля поділяється на торгівлю товарами і торгівлю послугами. В цілому товарна структура міжнародної торгівлі групується відповідно до Стандартної міжнародної товарної класифікації ООН.
2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В. Д. Базилевича. – К. : Знання-Прес, 2001. – 581 с.
3. Бочан І. О., Михасюк І. Р. Глобальна економіка: Підручник. – К. : Знання, 2007. – 403 с.
16.1.6. Міжнародний рух капіталів: сутність, функції, форми
Міжнародний рух капіталу (міжнародна міграція капіталу) визначається як переміщення капіталів між країнами в пошуках вигіднішої сфери їх використання.
Причини вивозу капіталу: 1) відносний надлишок капіталу у країнах-експортерах; 2) неможливість вигідного застосування капіталу в межах власної національної економіки; 3) зростання попиту на вільний капітал з боку країн, що не мають в достатній кількості власних джерел його нагромадження; 4) можливість одержання за допомогою вивезеного капіталу додаткових прибутків за рахунок дешевої сировини, робочої сили, використання готової інфраструктури, проникнення на нові ринки збуту [1, с.413].
Отже, вивіз, або міграція капіталів за межі національної економіки вигідна тоді, коли є можливість отримати в інших країнах більший прибуток, ніж у власній.
Функції міжнародного ринку капіталу: забезпечення економіки готівкою; надання можливостей корпораціям та окремим особам отримувати дохід від розміщення їхніх тимчасово вільних грошових коштів; перерозподіл ресурсів у глобальному масштабі. Є країни, які зацікавлені в залученні капіталу для вирішення своїх соціально-економічних проблем. З цією метою вони заохочують його надходження в країну шляхом підвищення банківського проценту і дивідендів, забезпечення правової захищеності закордонних інвесторів та гарантій одержання прибутку.
Міжнародну міграцію капіталу залежно від ознаки, покладеної в основу класифікації, традиційно поділяють на ряд форм. Основні форми міжнародного вивозу капіталу наведені в таблиці.
Таблиця
Класифікація форм міжнародного вивозу капіталу
Критерії класифікації |
Форми вивозу капіталу | ||||
Функціона
льне призначення |
Позичковий капітал Підприємницький капітал | ||||
Цільове призначення |
Прямі інвестиції Портфельні інвестиції | ||||
За суб’єктами, що вивозять капітал |
Приватний капітал Державний капітал Капітал міжнародних організацій | ||||
За строками |
Короткотерміновий кредит (від 3 до 6 місяців до року) Середньотерміновий кредит (2-3 роки) Довготерміновий кредит (до 10 років)
|
Позичковий капітал – це надання коштів у борг заради отримання прибутку у формі процента; це: 1) банківські депозити і кошти на рахунках інших фінансових установ; 2) позики і кредити. Вивіз позичкового капіталу здійснюється шляхом надання позик державам, споживачам, сфері бізнесу. Формою такого руху позичкового капіталу є міжнародний кредит. Власник позичкового капіталу зберігає тільки право власності на переданий у позику капітал. Право використання цієї форми капіталу переходить до імпортера [1, с. 415-416].
Вивіз підприємницького капіталу здійснюється шляхом зарубіжних інвестицій. Експорт підприємницького капіталу у вигляді цінних паперів - акцій - приносить дивіденд, а при вивозі позичкового капіталу у вигляді цінних паперів - облігацій – процент.
За способом застосування іноземні інвестиції здійснюються у двох формах: 1) прямі інвестиції; 2) портфельні інвестиції.
Прямі інвестиції забезпечують реалізацію довгострокових інтересів за рахунок отримання інвестором права бути власником підприємства або мати вирішальний голос в управлінні ним. Як правило, прямі інвестиції є приватним підприємницьким капіталом, вкладаються переважно в акції промислових, торговельних та банківських підприємств, що забезпечує володіння або певний контроль вкладника над діяльністю цих підприємств. Перевагою прямих інвестицій є те, що експортер повністю розпоряджається своїм капіталом протягом всього періоду функціонування цих вкладень. Позичковий капітал на весь строк надання позики перебуває у розпорядженні імпортера.
Основна частина прямих інвестицій (приблизно 3/4) припадає на розвинені країни світу, а решта (приблизно 1/4) - на країни, що розвиваються [2].
Портфельні інвестиції здійснюються шляхом придбання акцій іноземних підприємств у розмірах, які не забезпечують право власності або контроль над ними. Портфельні інвестиції здійснюються також у тому разі, коли прямі інвестиції робити невигідно на умовах чинного законодавства країни-імпортера капіталу.