31. Таблиця

    1. Соціально-економічні наслідки від міграції робочої сили

Для країн-імпортерів	Для країн-експортерів робочої сили
Позитивні	Позитивні
Зростання конкурентоспроможності вироблюваних товарів завдяки зменшенню витрат, пов’язаних з низькою зарплатою іноземних працівників	Послаблення напруженості на національних ринках праці внаслідок зменшення кількості безробітних за рахунок емігрантів
Виникнення додаткового попиту на товари і послуги з боку іноземних працівників, що стимулює зростання виробництва	Створення для емігрантів можливостей формувати фонд життєвих засобів за рахунок країн перебування
Іноземна робоча сила відіграє роль соціального амортизатора під час кризових процесів	Переведення частини заробітків на батьківщину
Іноземні працівники використовуються в найбільш продуктивному віці, а у разі втрати працездатності повертаються на батьківщину, і підприємці країн імміграції не несуть жодних витрат на їх подальший соціальний захист	Економія на навчанні новим професійним навичкам, ознайомлення з передовою організацією праці в країні прийому
За рахунок більш високої заробітної плати країни імміграції заохочують надходження кваліфікованої робочої сили та спеціалістів найвищої кваліфікації, не затративши коштів на їх підготовку
Негативні наслідки	Негативні наслідки
Посилення соціальної напруженості в країнах-імпортерах працівників, коли іммігранти займають робочі місця місцевих робітників	Виїзд висококваліфікованих фахівців –“відтік мізків”
Формування тенденції до зниження заробітної плати в цих країнах
Потенційна загроза зростанню безробіття

16.2. Коментар до питань, винесених на самостійне опрацювання

16.2.1. Теорії зовнішньої торгівлі

Історично першою є теорія зовнішньої торгівлі – меркантилізм (ХVІ-ХVІІ ст.). Меркантилісти розглядали міжнародну торгівлю як гру з нульовою сумою, в якій виграш країни неминуче означає програш її торговельного партнера. Вони підкреслювали необхідність реалізації такої зовнішньоекономічної політики, яка б сприяла досягненню позитивного сальдо торговельного балансу.

Теорія абсолютних переваг. Ця теорія створена ще за часів промислового перевороту в Англії. Під абсолютною перевагою розуміється здатність країни вироб­ляти товари та надавати послуги з найменшими витратами порівняно з іншими країнами. Основоположником цієї теорії є А. Сміт, котрий уперше розглянув проблему ефективності міжнародного поділу праці у вигляді теорії абсолютних переваг. У праці “Багатство народів” він обгрунтував положення про те, що країна, котра володіє великими запасами певного виду сировини, а відтак має можливість отримувати дешевші матеріали, має спеціалізуватись на їх використанні. У зв'язку з цим ним сформульовано принципи абсолютних переваг: кожний розсудливий суб'єкт госпо­дарювання не повинен ніколи виробляти те, що вигідніше купити. Тому необхідно імпортувати товари з країн, де витрати абсолютно менші, а експортувати ті товари, втрати яких нижчі в експортерів. Для того, щоб такий обмін був взаємовигідним, ціна будь-якого товару на зовнішньому ринку має бути вищою, ніж внутрішня ціна рівноваги на той самий товар у країні-експортері, і нижчою, ніж у країні-імпортері [1].

Теорія порівняльних переваг. Вона є теоретичною основою політики вільної торгівлі та використову­ється у міжнародних економічних відносинах. Теорію порівняльних переваг сформулював Д. Рікардо в роботі “Основи політичної економії та оподаткування”.

Принцип абсолютних переваг - лише частковий випадок із загального правила, на що вказував Д. Рікардо у своїй праці. Ситуація порівняльних переваг - це здатність країни виробляти товари та надавати послуги з відносно нижчими альтер­нативними витратами, ніж їх виробляє будь-яка інша країна. І кожна з країн світової спільності повинна намагатися цього досягти.

Згідно з теорією порівняльних переваг, в основі міжнародної торгівлі лежить виробництво. Кожній країні доцільно виробляти й експорту­вати ті товари та послуги, які обходяться їй порівняно дешевше, тобто на які витрачається менше праці та капіталу, а імпортувати ті товари, які дешевше виробляються за кордоном [2].

Факторна теорія зовнішньої торгівлі. Цю теорію запропонували шведські вчені Еле Хекшер (1879 - 1952) і Бертил Олін (1899 - 1979). Вона значно доскона­ліша, ніж теорія Д. Рікардо. Автори пов’язують теорію порівняльних переваг із теорією цін на фактори виробництва. Країни продають (експортують) товари інтенсивного використання відносно надлишкових факторів та ввозять (імпортують) продукти інтенсивного використання відносно дефіцитних для них факторів. У результаті відбувається вирівнювання цін на фактори виробництва, втрачаються відносні переваги, вирівнюються умови розвитку.

Американський вчений Пол Самуельсон визначив математичні умови, за яких реалізується теорія Хекшера-Оліна [3].

Парадокс Леонтьєва. Найсуттєвішої модифікації факторна теорія зовнішньої торгівлі зазнала в дослідженнях Василя Леонтьєва (середина 50-х років XX ст.). Аналізуючи спеціаліза­цію економіки США у світовій торгівлі, В. Леонтьев виявив фено­мен, названий у науковій літературі “парадокс Леонтьева”: в американському експорті переважали трудомісткі товари, а в ім­порті - капіталомісткі. Оскільки в повоєнній Америці капітал був відносно надлишковим фактором виробництва, а рівень заро­бітної плати значно вищим, цей емпірично отриманий результат суперечив тому, чого можна було очікувати, виходячи з факторної теорії зовнішньої торгівлі.

Пояснюється парадокс тим, що одна людино-година американської праці еквівалентна трьом людино-годинам іноземної праці. Отже, США мають надлишок праці високої кваліфікації, що й зумовлює таку структуру експорту.

Теорія альтернативних витрат. Обгрунтована американським економістом австрійського походження Готтфрідом Хеберлером. Згідно з нею поведінку суб'єктів на світовому ринку товарів визначають технологічні змінні. Оскільки країни експортують наукомістку продукцію тех­нологічно передового виробництва, вони тим самим сприяють по­ширенню новітніх технологій, що ліквідує розрив між техноло­гічними рівнями, а відповідно скорочує експорт, змінює структу­ру зовнішньої торгівлі.

Теорія забезпечення конкурентних переваг. За переконан­ням американського економіста М. Портера, економічне середовище (умови), в яких розвиваються конку­рентні переваги галузей і фірм, формують такі елементи: фактори виробництва певної кількості та якості; умови внутрішнього попиту на продукцію галузі, його кількісні та якісні параметри; наявність конкурентоспроможних на світовому ринку споріднених і підтримуючих галузей; стратегія і структура фірм, характер конкуренції на внут­рішньому ринку.

Ці елементи конкурентної переваги, утворюючи систему, вза­ємно підсилюють і обумовлюють розвиток один одного. До них підключаються ще два впливові фактори - дії уряду і випадкові події. Всі характеристики економічного середовища, в якому фор­муються конкурентоспроможні галузі, є гнучкими системами, що розвиваються. Для досягнення стабільної, довготривалої конкурентоспроможності необхідно розвивати, постійно вдосконалювати всі складові кон­курентних переваг.

Сьогодні в економічній теорії немає єдиних загальновизнаних теорій міжнародної торгівлі. Практично жодна з існуючих теорій не враховує всіх чинни­ків, що впливають на ефект зовнішньої торгівлі, її динаміку. В економічних теоріях узагальнюється досвід, формуються принципи, що дає змогу рухатися від аналізу простих концепцій до складних.