- •Державна податкова служба україни
- •Структура та зміст навчально-методичного комплексу
- •Передмова
- •Опис навчальної дисципліни «історія держави і права зарубіжних країн»
- •Структура навчальної дисципліни
- •“Історія держави і права зарубіжних країн”
- •За напрямом підготовки 0601 “Право”
- •Спеціальності 6.060100 “Правознавство”
- •Зміст навчальної дисципліни за модулями
- •Тема 3. Держава і право Стародавнього Вавилону та Ассирії
- •Тема 4. Держава і право Стародавньої Індії
- •Тема 5. Держава і право Стародавнього Китаю
- •Тема 6. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 7. Держава і право Стародавнього Риму
- •Тема 8. Податкова система країн стародавнього cвіту
- •Тема 11. Держава і право феодальної Англії
- •Тема 12. Держава і право феодальної Німеччини
- •Тема 13. Арабський Халіфат
- •Модуль 3 – 2,5 залікові кредити держава і право нового та новітнього часу
- •Тема 14. Розвиток буржуазної держави і права в Англії
- •Тема 15. Виникнення і розвиток держави і права в сша
- •Тема 16. Виникнення і розвиток буржуазної держави і права у Франції
- •Тема 17. Виникнення та розвиток буржуазної держави і права у Німеччині. Об'єднання Німеччини
- •Тема 18. Держава і право сша новітнього періоду
- •Тема 19. Держава і право Німеччини новітнього періоду
- •Тема 20. Держава і право Франції новітнього періоду
- •Тема 21. Держава і право Великобританії новітнього періоду
- •Методи оцінювання та розподіл балів за кредитно-модульною системою
- •Опорний конспект лекцій Тема 1. Предмет і завдання історії держави і права зарубіжних країн
- •Тема 2. Держава і право Стародавнього Єгипту
- •Тема 3. Держава і право Стародавнього Вавилону та Ассирії
- •Тема 4. Держава і право Стародавньої Індії
- •Тема 5. Держава і право Стародавнього Китаю
- •Тема 6. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 7. Держава і право Стародавнього Риму
- •Специфічною суспільною установою Риму була армія. До служби допускалися громадяни з 16-17 років.
- •Тема 8. Податкова система країн Стародавнього Світу
- •Особливості виникнення держави у франків. Держава франків у своєму розвитку пройшла два основні періоди, в залежності від того, яка правляча династія стояла при владі:
- •Судові справи розглядались на зборах вільних людей сотні під головуванням виборного судді – тунгіна. Вироки виносили виборні засідателі – рахінбурги.
- •Тема 10. Держава і право феодальної Франції
- •Тема 11. Держава і право феодальної Англії
- •Тема 12. Держава і право феодальної Німеччини
- •Тема 13. Арабський Халіфат
- •Тема 14. Розвиток буржуазної держави і права в Англії
- •Тема 15. Виникнення і розвиток держави і права в сша
- •Тема 16. Виникнення і розвиток буржуазної держави і права у Франції
- •Тема 17. Виникнення та розвиток буржуазної держави і права у Німеччині
- •Тема 18. Держава і право сша новітнього періоду
- •Тема 19. Держава і право Німеччини новітнього періоду
- •Тема 20. Держава і право Франції новітнього періоду
- •Тема 21. Держава і право Великобританії новітнього періоду
- •Організація семінарських занять, самостійної та індивідуальної роботи Розділ 1. Стародавня держава і право
- •Тема 1. Предмет і завдання курсу історії держави і права
- •Зарубіжних країн
- •Тема 2. Держава і право Стародавнього Єгипту
- •Тема 3. Держава і право Стародавнього Вавилону та Ассирії
- •Тема 4. Держава і право Стародавньої Індії
- •Тема 5. Держава і право Стародавнього Китаю
- •Запитання для самоконтролю:
- •Тема 6. Держава і право Стародавньої Греції
- •Тема 7. Держава і право Стародавнього Риму
- •Тема 8. Податкова система країн Стародавнього Світу
- •Розділ 2. Феодальні держави Західної Європи та Арабський Халіфат
- •Тема 9. Держава і право франків
- •Тема 10. Держава і право феодальної Франції
- •Тема 11. Держава і право феодальної Англії
- •Тема 12. Держава і право феодальної Німеччини
- •Тема 13. Арабський Халіфат
- •Розділ 3. Історія держави і права Нового та Новітнього часу
- •Тема 14. Розвиток буржуазної держави і права в Англії
- •Тема 15. Виникнення і розвиток держави і права сша
- •Тема 16. Виникнення і розвиток буржуазної держави і права у Франції
- •Тема 17. Виникнення та розвиток держави і права буржуазної Німеччини
- •Тема 18. Держава і право сша Новітнього часу
- •Тема 19. Держава і право Німеччини Новітнього періоду
- •Тема 20. Держава і право Франції новітнього періоду
- •Тема 21. Держава і право Великобританії нового часу
- •Основні зміни в економіці, політичній системі та в державному устрої в першій половині хх ст.
- •Контрольні роботи
- •Контрольні питання до зм 1
- •Виникнення Риму. Реформа Сервія Туллія.
- •Варіант 2
- •Варіант 3
- •Варіант 4
- •Варіант 5
- •Варіант 6
- •Варіант 7
- •Варіант 8
- •Варіант 9
- •Варіант 10
- •Модульний контроль № 2
- •Контрольні питання до зм 2
- •Варіант 1
- •Контрольні питання до зм 3
- •Варіант 1
- •Варіант 2
- •Варіант 3
- •Варіант 4
- •Варіант 5
- •Варіант 6
- •Варіант 7
- •Варіант 8
- •Варіант 9
- •Варіант 10
- •Тестові завдання з курсу
- •Тематика рефератів
- •Список рекомендованої літератури
Тема 3. Держава і право Стародавнього Вавилону та Ассирії
Країну, розташовану між ріками Євфратом і Тигром, стародавні греки називали Месопотамією (Межиріччям), хоча правильніше назвати її Дворіччям, оскільки населення селилося не тільки між ріками, а й уздовж течій цих рік.
Найдавнішим населенням на території південного Межиріччя були, найімовірніше, шумерійці. На північ від них жили семіти, яких в науці називають аккадцями – за назвою їх першої об'єднаної держави Аккад. Уже в V-ІV тис. до н.е. шумерійці перейшли до осілого способу життя і землеробства, заснованого на штучному зрошенні.
В епоху Хаммурапі суспільство складалось з двох основних верств: вільних і невільників, або рабів. Вільних людей за своїм соціальним станом поділяли на різні категорії. На вершині соціальної драбини стояли так звані авілум (у перекладі "людина, син людини"). Другу групу вільних становили мушкену ("дрібний люд"). Велику групу рабовласників становили так звані тамкари – банкіри, купці, торговці, лихварі, тобто багаті люди вавилонського суспільства. Окрему, найвпливовішу і привілейовану групу суспільства становили жерці.
Основну масу вільного населення Вавилону становили общинники, ремісники, низи міського населення.
Найнижчу верству населення у Вавилоні становили раби – вардум.
На чолі перших державних організмів, якими були міста-держави у Межиріччі, стояли правителі з титулом патесі.
Починаючи з аккадської династії, правителі південного Межиріччя називають себе "царями Шумеру і Аккаду", а згодом "царями чотирьох частин світу". Цар очолював величезний чиновницько-бюрократичний апарат, верхівку якого він призначав особисто. Далі за ієрархією йшов нубанда – управитель царського палацу і маєтків. Після нубанди йшли інші високі сановники: скарбник, начальник царської гвардії і охорони, радники царя, полководці. Всі вони були не тільки царськими придворними чиновниками, а й вищими службовими особами у державі.
Держава була поділена на провінції. Спочатку її очолювали місцеві патесі, але вже як намісники царя, а потім царські урядовці – губернатори (ісакку). Їх призначав цар зі своїх палацових або місцевих вельмож. Провінції поділяли на округи або області на чолі з шакканаку. Міста очолювали рабіану, а общини – старійшини.
Існували різні урядовці, які у супроводі воїнів і слуг роз'їжджали по країні, виконуючи різні доручення царя, нубанди та інших високих сановників. Немале значення у державі мали писці (дубсари), які оформляли відповідні правові документи, вели різні реєстраційні книги, записи про виконання повинностей, сплати податків та ін.
Судова організація. В ранню епоху всі спірні справи, конфлікти розглядали жерці. Вони ж акцептували угоди, регулювали правовідносини на тій підставі, що лише їм надано вміння визначати волю богів, якій підпорядковано все людське життя. Отже, жерці й були у Межиріччі першими суддями, а місцем суду – храми чи прилегла до них територія. Поступово судочинство набуває світського характеру і при Хаммурапі узаконено переходить до державних урядовців. Справи вони розглядали спільно з колегією нібито присяжних або асесорів, кількість яких коливалася від трьох до десяти осіб. Функції асесорів виконували представники місцевої рабовласницької знаті, впливові городяни та ін. Отже, судочинство було колегіальним.
Деякі документи згадують про ще одну судову колегію – так звану пухрум, але склад її і компетенція залишаються для нас невідомими.
В епоху Хаммурапі з'являються вже професійні судді (діану шаррім), котрих переважно призначав цар. Судді мали помічників (рабішу). При судах служили "воїни судді" – свого роду охоронці суду і виконавці рішень і доручень суддів. Існували також посади писців-секретарів.
Найвищим суддею був цар.
Крім державних, світських судів, збереглися і жрецькі, храмові суди.
Судові функції над усім залежним населенням, передусім над рабами, мали й рабовласники.
Збройні сили. Основною збройною силою Вавилонської держави було ополчення. Воно складалось з усіх вільних людей (крім жерців, знаті, високопоставлених урядовців тощо) і збирали його при потребі за наказом царя. В епоху Хаммурапі виникло професійне військо – піше і кінне. Основний рід військ становила піхота (реду) і загони лучників (баїру). З'являються й найманці.
Джерела права. Найдавнішим джерелом права у Вавилоні був звичай. Поряд зі звичаєм дуже швидко з'являється у державі інше джерело права, яке стало основним – закон. Закони видавалися правителями – патесі, лугалями, царями. В дуже давню епоху з'явилися у Межиріччі й перші збірники законів, написані клиновидним письмом. Найдавніший відомий збірник законів – це законодавство Урукагіни, патесі Лагашу (бл. 2400 р. до н.е.). До нас дійшло тільки п'ять його статей.
Ще одним відомим нам збірником є фрагменти законника Ур-Намму, правителя Уру, засновника III династії Ур (III тис. до н.е.).
До першої половини XX ст. до н.е. належить збірник законів правителя Ешнунна, написаний на аккадській мові.
З першої половини XIX ст. до н.е. зберігся законник Ліпіт-Уштара, правителя Ісіну, точніше, його вступ, епілог і близько 40 статей.
Найвідомішим, найповнішим збірником законів усієї Месопотамії є кодифікація царя Хаммурапі, яку й донині вважають одним з найдавніших збірників правових норм у світі.
Ассирія. У другій половині ХІІІ ст. до н.е. наймогутнішою державою Близького Сходу стала Ассирія. Ассирійський правитель Тукульті-Нінтурті (1244-1208 рр. до н.е.) захопив Вавилонію і призначив туди своїх намісників. Правові пам’ятки цього періоду (його називають середньоассирійським) свідчать про те, що рабство й далі не набуває широких масштабів, основою виробництва залишається община. Рабів мало, коштують вони дуже дорого. Проте тепер боргове рабство стає довічним і спадковим, кредитор може робити з боржником при несплаті боргу все, що завгодно: «бити, вищипувати волосся, бити по вухах і продірявлювати їх» та навіть продати кабального раба за межі Ассирії.