- •Навчально-методичний комплекс дисципліни
- •Ірпінь - 2010
- •Структура та зміст навчально – методичного комплексу
- •Передмова
- •Тема 1. Предмет, метод та функції науки теорії держави і права
- •Тема 2. Поняття, походження і розвиток держави
- •Тема 3. Суспільство, держава, право, громадянин
- •Тема 4. Держава і політична система суспільства
- •Тема 5. Форма держави.
- •Тема 6. Функції держави.
- •Тема 7. Механізм держави
- •Тема 8. Поняття, походження, розвиток і структура права
- •Тема 9. Норми права в системі соціальних норм
- •Тема 10. Система права і система законодавства
- •Тема 11. Правоутворення та форми права
- •Тема 12. Реалізація норм права
- •Тема 13. Тлумачення норм права
- •Тема 14. Правові відносини
- •Тема 15. Правова поведінка, правопорушення і юридична відповідальність
- •Тема 16. Законність і правопорядок
- •Тема 17. Правова свідомість і правова культура
- •Тема 18. Правове регулювання та його механізм
- •Тема 19. Юридичний процес
- •Тема 20. Основні правові системи сучасності
- •Тема 21.Основні сучасні концепції держави і права
- •Методи оцінювання та розподіл балів за кредитно – модулною системою
- •1 Семестр
- •2 Семестр
- •Тема 1. Предмет, методи та функції теорії держави та права
- •Тема 2. Поняття, походження і розвиток держави
- •Тема 3. Суспільство, держава, право, громадянин
- •Тема 4. Держава і політична система суспільства
- •Тема 5. Форми держави
- •Тема 6. Функції держави
- •Тема 7. Механізм держави
- •Тема 8. Поняття, походження, розвиток і структура права
- •Тема 9. Норми права в системі соціальних норм
- •Щодо співвідношення норми права і статті нормативно-правового акту і способів викладення норм права, то:
- •Тема 10. Система права і система законодавства
- •Тема 11. Правоутворення та форми права
- •Тема 12. Реалізація норм права
- •Тема 13. Тлумачення норм права
- •Тема 14. Правові відносини
- •Тема 15. Правова поведінка, правопорушення і юридична відповідальність
- •Тема16. Законність і правопорядок
- •Тема 17. Правова свідомість і правова культура
- •Тема 18. Правове регулювання та його механізм
- •Тема 19. Процесуальне право та його характеристика
- •Тема 20. Основні правові системи сучасності
- •Тема 21. Основні сучасні концепції теорії держави і права.
- •Організація семінарських занять, самостійної та індивідуальної роботи
- •Тема 1. Предмет, методи та функції науки теорії держави і права
- •Тема 2. Поняття походження і розвиток держави.
- •Тема 3. Суспільство, держава, право і громадянин
- •Тема 4 Держава і політична система суспільства
- •Тема 5 Форми держави
- •Тема 6. Функції держави
- •Тема 7 Механізм держави
- •Тема 8 Поняття, походження, розвиток і структура права
- •Тема 9 Норми права в системі соціальних норм
- •Тема 10 Система права і система законодавства
- •Тема 11 Правоутворення та форми права
- •Тема 12. Реалізація норм права
- •Тема 13. Тлумачення норм права
- •Тема 14. Правові відносини
- •Тема 15. Правова поведінка, правопорушення і юридична відповідальність
- •Тема 16. Законність і правопорядок
- •Тема 17. Правосвідомість і правова культура
- •Тема 18. Правове регулювання та його механізм
- •Тема 19. Процесуальне право та його характеристика
- •Тема 20. Основні правові системи сучасності
- •Тема 21. Основні сучасні концепції держави і права
- •Варіант 1
Тема 7. Механізм держави
Ключові поняття та терміни: Поняття, ознаки і структура механізму держави. Державний апарат: поняття, ознаки, механізм формування і функціонування. Державний орган: поняття, принципи формування і функціонування, класифікація.
Розглядаючи державу як специфічну соціально-політичну організацію, що виникає на певному етапі суспільного розвитку з метою захисту членів суспільства, забезпечення умов, що сприяють стабільному розвитку людської цивілізації, необхідно звернути увагу на те, що державна діяльність носить не стихійний, а цілеспрямований характер. При цьому різні напрями державної діяльності (функції держави) реалізуються численними державними і недержавними органами, що в сукупності утворюють державний механізм.
Таким чином, механізм держави – це система всіх державних організацій, які здійснюють її завдання і реалізують функції.
Механізм держави характеризується наступними ознаками:
між елементами цієї системи, кожний з яких має певну сферу діяльності і компетенцію, існують чітко визначені зв’язки;
відносини між елементами цієї системи мають ієрархічний характер, що передбачає обов’язковість виконання рішень вищестоящих елементів нижчестоящими;
елементи системи пов’язані між собою єдиними принципами побудови та єдиними принципами функціонування;
базується на державній формі власності;
наявність організаційних і матеріальних засобів примусу.
Поза і без державного механізму немає і не може бути держави. Поняття «державний механізм» тісно пов'язано з категорією «апарат держави».У вітчизняній юридичній науці ці поняття як правило ототожнюються. Разом з тим, в процесі реалізації функцій держави беруть участь різні організації (у тому числі і недержавного характеру), до яких можна віднести органи місцевого самоврядування, політичні партії і т.д.
Поняття державного апарату, у зв'язку з цим, представляється більш вузьким, оскільки в нього включаються тільки спеціально створювані для управлінської діяльності державні органи, які не в змозі вирішити весь комплекс проблемних питань, що стоять перед сучасною державою.
Є доцільним виділити наступні елементи механізму держави:
1) Державний апарат.
2) Державні підприємства і установи.
3) Органи місцевого самоврядування і т.д.
Державний апарат є сукупністю органів і посадовців, за допомогою яких здійснюються управлінські функції держави.
Діяльність державного апарату направлена на розробку і ухвалення загальнообов'язкових правил поведінки (юридичних норм), застосування їх в процесі соціально-політичної регуляції, забезпечення ефективності системи юридичних гарантій і санкцій.
Ознаками державного апарату є:
формується по волі держави з метою реалізації цілей і задач, що стоять перед державою;
форми діяльності державного апарату в цілому і кожного з його елементів детально регламентуються приписами нормативно-правових актів;
від імені держави розробляє, приймає, наділяє юридичною силою правила поведінки загальнозначущого, загальнообов'язкового характеру;
в основі формування і функціонування державного апарату лежить професійний принцип (співробітники державного апарату здійснюють свої повноваження на професійній основі і не займаються іншою діяльністю окрім як управлінською);
державний апарат включає органи державної влади і матеріальні придатки (армію, поліцію, податкову і митну службу), необхідні для забезпечення реалізації державно-владних повноважень.
володіє монополією на державний примус.
Формування державного апарату здійснюється шляхом створення органів державної влади, діяльність яких безпосередньо пов'язана з реалізацією функцій держави. В даний час найпоширенішими способами заміщення управлінських посад є вибори і призначення. Як правило, обираються депутати законодавчих зборів і глави держав - Президенти (при республіканській формі правління), проте у ряді випадків передбачається виборний порядок заміщення посади монарха.
Призначення, на відміну від виборів здійснюється не всіма дієздатними громадянами, а індивідуальними або колективними органами. Якщо рішення ухвалюється колегіальним органом, то відносно кандидата на посаду проводиться голосування.
Основними принципами функціонування державного апарату є законність, демократизм, централізм, професіоналізм, взаємна відповідальність держави і суспільства і т.д.
Державний орган - це відносно самостійна, структурно відособлена ланка державного апарату, яка створюється державою в цілях здійснення певного виду державної діяльності, наділяється для цього відповідною компетенцією і спирається в процесі реалізації своїх повноважень на організаційну, матеріальну і примусову силу держави.
Специфічними ознаками, що відрізняють державні органи від недержавних структур, є:
формування по волі держави і здійснення своїх повноважень від імені держави. Державні органи нерідко називають органами державної влади, маючи на увазі, що при їх допомозі реалізується державний суверенітет в області встановлення і реалізації владних вимог;
виконання кожним державним органом строго визначених, встановлених в законодавчому порядку видів і форм діяльності (законодавчої, виконавчої, охоронної і т.д.);
наявність у кожного державного органу юридично закріпленої організаційної структури; територіального масштабу діяльності встановленого положення в системі владної ієрархії, що визначає характер і об'єм повноважень, що належать державному органу, а також порядок його взаємовідносин з іншими державними (недержавними) органами і організаціями;
в основу взаємодії державних органів покладена сукупність принципів єдності державної влади і розподілу влад. Принцип єдності державної влади припускає, що державні органи незалежно від об'єму владних повноважень, структурних особливостей і характеру професійної діяльності виступають від імені всієї держави і в процесі реалізації прийнятих ними правових актів можуть спиратися на державні гарантії (у тому числі державний механізм примусу). Розподіл влади можливий тільки в демократичній державі. Суть даного принципу полягає в розосередженні владних повноважень між однорівневими державними органами, які взаємно врівноважують і взаємномно стримують діяльність один одного, використовуючи систему «стримувань і противаг».
Виступаючи як суб'єкти соціально-правових відносин, державні органи характеризуються як юридичні особи публічно-правового характеру. Їх існування не залежить від волі і бажання індивідуальних осіб, які формують ті або інші державні органи ( наприклад, призначення або відставка членів уряду не впливає на процес існування самого уряду як органу держави). При цьому будучи складовими частинами одного і того ж державного апарату, державні органи відрізняються один від одного порядком свого утворення, видами виконуваної ними державної діяльності, характером і об'ємом компетенції, особливостями виконання службових повноважень і т.д.
В основу класифікації державних органів можуть бути покладені наступні критерії:
1. За місцем у системі державного апарату:
первинні – створюються шляхом прямого волевиявлення народу (Верховна Рада України, Президент);
вторинні – органи, які створюються первинними органами і їм підзвітні (Кабінет Міністрів України, судові органи).
2. За способом утворення:
виборні - обираються громадянами або іншими суб’єктами;
призначувані – призначаються іншими органами держави;
успадковані (характерні для монархічної форми державного правління).
3.За характером і змістом державно-владної діяльності:
органи законодавчої влади;
органи виконавчої влади;
органи судової влади;
контрольно-наглядові органи.
4. За територією, на яку поширюються їхні повноваження:
загальнодержавні (вищі або центральні) – повноваження яких поширюються на всю територію держави;
місцеві (локальні) - повноваження яких поширюються на певну частину території держави.
5. За персональним складом:
одноособові – складаються з однієї особи (Президент України);
колегіальні – складаються з ряду осіб Верховна Рада України).
6.За часом функціонування:
постійні – створюються на невизначений строк (суди, міністерства);
тимчасові – створюються на певний (календарний або необхідний для виконання певного завдання) строк (комісії і т.п.).
Література
Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник.- Львів,2005.- 580с.
Скакун О.Ф. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник.- Харків, 2007
Теорія держави і права: Підручник/ За ред. С.Л.Лисенкова.-К.:Юрінком Інтер, 2005.-447с.
Теория государства и права: Курс лекций / Под ред. Н.И.Матузова, А.В.Малько.- М., 1997
Дробуш І. Розмежування функцій органів місцевого самоврядування органів державної виконавчої влади // Право України. - 2001.- № 10