Тема 7. Операції комерційних банків

1. Пасивні операції Комерційних банків.

2. Етапи процесу банківського кредитування.

3. Інвестиційні операції комерційних банків.

4. Банківські послуги.

5. Фінансування і кредитування капітальних вкладень.

1. Пасивні операції комерційних банків - це операції, пов’язані з формуванням банками своїх ресурсів.

Банківські ресурси - це сукупність коштів, що знаходяться в розпорядженні банків і використовуються ними для проведення активних операцій.

В залежності від джерел формування ресурси комерційних банків поділяються на власні і залучені.

Власні ресурси (капітал) комерційного банку є основою для залучення інших ресурсів суб'єктів ринку і необхідною умовою розвитку банку.

До складу власних ресурсів комерційного банку входять:

акціонерний капітал(статутний фонд);

резервний капітал;

нерозподілений прибуток;

довгострокові боргові зобов'язання.

Акціонерний капітал (статутний фонд) формується за рахунок мобілізації комерційним банком коштів від випуску і розміщення власних акцій. Величина статутного фонду дорівнює сумі випущених банком простих та привілейованих акцій. Збільшення акціонерного капіталу можливе за рахунок додаткових випусків акцій.

Роль акціонерного капіталу полягає в тому, що він є основним джерелом коштів для забезпечення витрат в процесі створення банку, а також виступає гарантією платежів банку за своїми зобов'язаннями.

Резервний капітал (фонд) комерційного банку утворюється за рахунок щорічних відрахувань від його прибутку, розмір яких визначається загальними зборами акціонерів банку. Основним призначенням резервного фонду є покриття втрат, які виникають у процесі діяльності банку.

Нерозподілений прибуток комерційного банку - це частина прибутку, що залишається у розпорядженні банку після сплати податків, дивідендів акціонерам та відрахувань до резервного фонду.

Довгострокові боргові зобов’язання комерційного банку - це облігації, випущені комерційним банком на строк понад 5 років.

До залучених коштів комерційного банку відносяться вклади в банку.

Вклад - це грошові кошти в готівковій та безготівковій формі (в іноземній або національній валюті), які передаються в банк їх власником для зберігання на певних умовах.

Операції по залученню грошових коштів на вклади називаються депозитними.

Існують різноманітні ознаки класифікації депозитів.

1. В залежності від вкладника депозити поділяються на:

депозити фізичних осіб;

депозити юридичних осіб.

2. В залежності від строку і порядку зняття депозити поділяються на:

депозити до запитання;

строкові депозити.

3. 3 точки зору мети депозити поділяються на:

депозити до запитання;

строкові депозити;

заощаджувальні депозити.

Вклади до запитання призначені для забезпечення поточних розрахунків. Вони розміщуються у комерційних банках на розрахункових і поточних рахунках і можуть бути в будь-який момент частково або повністю зняті або ж поповнені.

Контокорентний рахунок – це рахунок, по якому може виникати дебетове сальдо. Це означає, якщо у підприємства недостатньо коштів на рахунку для проведення розрахунків, то в цьому випадку банк автоматично кредитує підприємство під цю недостачу.

Строкові вклади - це кошти, які розміщуються в банках на обумовлений строк.

Строкові вклади можуть бути двох видів:

власне строкові вклади;

строкові вклади з попереднім повідомленням про зняття.

Однією з форм страхових вкладів є депозитний сертифікат.

Депозитний сертифікат - це письмове свідоцтво банку про внесення грошових коштів, яке дає право вкладнику на отримання після закінчення встановленого строку суми депозиту і відсотків по ньому. Депозитні сертифікати бувають іменні (не можуть продаватися і купуватися) та на пред’явника (купуються і продаються).

Заощаджувальні вклади призначені для накопичення коштів з певною метою. Для цих вкладів характерним є повільне і поступове зростання.

Особливістю заощаджувальних вкладів є те, що їх власникам видається свідоцтво про наявність вкладу у формі ощадної книжки.

Однією з найпоширеніших активних операцій комерційного банку є кредитування. Ця операція займає левову частку активів комерційного банку і приносить йому більше половини прибутку.

Початковим етапом процесу банківського кредитування є розгляд заявки на отримання кредиту. У цій заявці вказується цільове призначення кредиту; його сума; строк користування; дата погашення; техніко-економічне обгрунтування проекту, що кредитується.

Разом із заявою позичальник надає такі документи:

копію засновницького договору;

статут (копію);

картку з підписами відповідальних осіб;

фінансові документи за останній період часу (баланс, звіт про фінансові результати).

Наступним етапом процесу банківського кредитування є аналіз кредитоспроможності позичальника і оцінка кредитного ризику банку.

Кредитоспроможність позичальника - це здатність позичальника виконати свої зобов'язання за кредитним договором за рахунок виручки від реалізації проекту, що кредитується, або за рахунок забезпечення кредиту у разі, якщо фінансовий стан позичальника не дозволяє йому погасити кредит. Кредитоспроможність позичальника визначається двома факторами: платоспроможністю та якістю запропонованого забезпечення повернення кредиту.

Платоспроможність позичальника визначається його фінансовим станом, репутацією та проектом, що кредитується.

Фінансовий стан позичальника визначається його ліквідністю, рентабельністю, фінансовою стійкістю та діловою активністю.

Ліквідність позичальника характеризується такими показниками:

1. Коефіцієнт покриття балансу:

Кпб = оборотні активи/Довгострокові та поточні зобов’язання.

Кпб >= 2.

2. Коефіцієнт поточної ліквідності:

Кпл = (оборотні активи – запаси)/поточні зобов'язання.

Кпл >=1.

3. Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

Кал = грошові кошти та їх еквіваленти/поточні зобов’язання.

Кал >= 0,25.

Рентабельність позичальника характеризується такими показниками:

1. Коефіцієнт рентабельності активів:

Кра = прибуток/актив балансу.

2. Коефіцієнт рентабельності витрат:

Крв = прибуток/витрати.

3. Коефіцієнт рентабельності виручки:

Крвр = прибуток/виручка.

3. Коефіцієнт рентабельності основного капіталу:

Крок = прибуток/ основний капітал.

Виділяють такі показники фінансової стійкості позичальника:

1. Коефіцієнт фінансової автономності (незалежності):

Кфа =власні кошти підпрємства/валюта балансу.

Кфа >= 0,5.

2. Коефіцієнт фінансової залежності:

Кф.з. = 1- Кфа.

3. Коефіцієнт фінансової стійкості:

Кфс=(власні кошти + довгострокові зобов’язання)/валюта балансу.

Ділова активність позичальника характеризується такими показниками;

1. Узагальнаший показник ділової активності;

Кда= Валюта балансу на кінець року/ Валюта балансу на початок року.

Кд.а. > індекс інфляції за рік.

Окрім цього, до показників ділової активності позичальника відносяться коефіцієнти обортності:

1. Дебіторської заборгованості:

Кодз = Дебіторська заборгованість * 365/ товари продані в кредит.

2. Запасів:

Коз =Запаси * 365/ собівартість проданих товарів.

3. Кредиторської заборгованості:

Кокз = Кредиторська заборгованість*365/ сума покупок.

Наступним етапом процесу банківського кредитування є структуризація кредиту.

Структуризація кредиту - це визначення параметрів кредитного договору. До таких параметрів відносяться: термін кредиту, розмір кредиту, розмір ставки відсотка за користування кредитом.

Наступним етапом процесу банківського кредитування є кредитний моніторинг.

Кредитний моніторинг - це контроль з боку банку за цільовим використанням позичальником отриманого кредиту.

Завершальним етапом процесу банківського кредитування є погашення кредиту позичальником.

Інвестиційні операції комерційних банків полягають у вкладанні банківських ресурсів у приватні та державні цінні папери на порівняно тривалі строки з метою отримання прибутку.

Така діяльність є альтернативою щодо кредитування, але не виключає останнього. Водночас банківські інвестиції мають низку відмінностей від кредитних операцій. Так, при кредитуванні ініціатива укладення угоди належить позичальнику, а при інвестувані ініціатором є банк, який намагається вкласти кошти. Кредитні операції передбачають видачу коштів переважно на короткий час, тоді як інвестиції є довгостроковим вкладенням грошових ресурсів. Видаючи позику, банк стає головним і, як правило, одним із небагатьох кредиторів, а в інвестиційному процесі він є лише одним із багатьох вкладників коштів. Банківське кредитування майже завжди пов'язане з особистими стосунками банку з позичальником, а інвестування - це значною мірою знеособлена діяльність.

Основними об'єктами інвестиційної діяльності банків є облігації приватних компаній і держави, а також акції корпорацій. Сукупність банківських ресурсів, вкладених у цінні папери, утворює інвестиційний портфель банку. Його склад і структура формуються відповідно до інвестиційної політики банку. Суть такої політики полягає у визначенні кола цінних паперів, найбільш придатних для вкладення коштів, і оптимізації структури портфеля інвестицій стосовно конкретного періоду часу.

Структура інвестиційного портфеля комерційного банку має бути оптимізована таким чином, щоб максимально знизити ризик. Основним способом зниження інвестиційного ризику є диверсифікація, тобто розподіл інвестиційного портфеля між різними видами цінних паперів. Критеріями диверсифікації можуть бути тип цінних паперів емітента, якість і строки погашення, галузева належність емітента, територіальний розподіл.

Інвестиційні операції комерційного банку пов'язані з такими ризиками:

кредитний ризик - це можливість того, що емітент цінного паперу не виконає своїх зобов'язань перед банком;

курсовий ризик - це можливість падіння курсів цінних паперів;

відсотковий ризик - це можливість того, що доходність інвестиційних операцій виявиться нижчою ніж доходність інших активних операцій;

ризик ліквідності - це можливість того, що банку не вдасться швидко продати цінні папери на ринку з метою виконання своїх зобов'язань перед вкладниками.

Комерційні банки надають своїм клієнтам широкий спектр послуг.

Банківські послуги - це дії банку, які є супутніми до його основних операцій, і спрямовані на підвищення його доходності. Банківські послуги поділяються на:

1) послуги, що пов'язані з розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів;

2) валютні послуги;

3) гарантійні послуги;

4) консультаційні послуги;

5) трастові послуги;

6) інші послуги.

До послуг, пов'язаних з розрахунково-касовим обслуговуванням клієнтів відносяться грошові перекази, видача чекових книжок, видача пластикових карток і т.п.

Валютні послуги комерційного банку пов'язані з купівлею-продажем іноземної валюти за дорученням клієнтів, відкриттям валютних рахунків, наданням інформації про валютні курси і т.п.

До гарантійних послуг комерційного банку відносяться видача банком поруки або гарантії погашення позичальником кредиту та відсотків за нього, акцептування векселя і т.д.

Комерційний банк надає своїм клієнтам такі консультаційні послуги:

надання допомоги підприємствам, організаціям і установам в налогодженні бухгалтерського обліку, у складанні бухгалтерської звітності, заповненні розрахункових документів;

маркетингові послуги, розміщення реклами через мережу установ банку;

послуги по застосуванню законодавчих актів та інших нормативних документів у капітальному будівництві та проектуванні;

консультації з питань зовнішньо-економічної діяльності, консультації по проведенню валютних операцій.

Трастові(довірчі) послуги комерційного банку - це управління майном і виконання інших послуг в інтересах та за дорученням клієнта на правах його довіреної особи.

Юридчним особам комерційні банки надають такі трастові послуги: передача права власності на цінні папери; реєстрація акцій, що випускаються на біржу і т.д.

Для фізичних осіб банки надають такі трастові послуги: зберігання цінних паперів (депозитарій); розпорядження майном клієнта за його заповітом і т.д.

Інші послуги комерційних банків, якщо це не заборонено чинним законодавством, можуть включати: купівлю-продаж дорогоцінних металів, організацію укладання комерційних угод між клієнтами і т.д.

Капітальні вкладення - це використання суспільством частини ВНП на відтворення основних фондів. По своїй формі вони виступають як сукупність витрат на придбання нових, а також технічне переозброєння, реконструкцію і розширення діючих основних фондів виробничого і невиробничого характеру.

Капітальні вкладення розрізняються за формами власності, галузевою та територіальною ознакою, призначенням споруд об'єктів, формами відтворення основних фондів, складом витрат, способом будівниціва і джерелами фінансування.

Розрізняють два основних методи забезпечення капітальних вкладень грошовими коштами:

1. безповоротний (фінансування капітальних вкладень);

2. поворотний (кредитування капітальних вкладень).

Основними принципами фінансування капітальних вкладень є:

1)прямий характер;

2)планово-цільовий характер;

3. надання коштів по мірі виконання плану;

4. неперервність;

5) контроль за використанням грошових коштів.

Кредитування капітальних вкладень здійснюється на таких же принципах на яких надаються інші кредити комерційних банків (поворотність, строковість, платність, забезпеченість, цільовий характер використання).