Тема 9 Кількісна теорія грошей і сучасний монетаризм

1.Кількісна теорія грошей

2.Сучасні монетаристські теорії грошей

В економічній теорії найбільш поширеноюі відомою є кількісна теорія грошей. Ця теорія сформувалася, як обґрунтування зміни рівня цін зміною кількості грошей в обігу. Ключовим у кількісній теорії грошей є положення про те. що вартість грошей і відповідно рівень цін визначаються змінами кількості грошей є положення про те, що вартість грошей і відповідно рівень цін визначаються змінами кількості грошей . Чим більше кількості грошей знаходиться в обігу, тим ціни вищі і купівельна спроможність грошей нижча і навпаки.

Зародилася теорія в {ХVIст.). У цей період в Європі відбулось швидке зростання товарних цін.

Найбільш очевидною причиною зростання цін вважалося помітне збільшення золота в Європі із Америки.

Першим хто висунув ідею про існування залежності був Н.С.Боден . Він у своїй праці дійшов висновку, що зростання цін зумовлює багатьма причинами, але основною є збільшення кількості золота і срібла Дж Лок продовжував розвиток цієї теорії, Юм висунув і обґрунтував принцип, який називається постулат однорідності (подвоєння кількості грошей в обігу призводить до подвоєння зростання цін, але при цьому не змінюються мінові співвідношення між цінами на товари).

Логічним завершенням кількісної теорії грошей стало рівняння обміну запропоновано І.Фішером і отримало назву трансакційна версія кількісної теорії грошей

МV=PG

Кембріджська версія кількісної теорії грошеї сформовано на поч.. ХХст отримала назву теорія касових залишків.

На відміну від Фішера предс. кеб. версії (основою дослідження було вивчення мотивів нагромадження грошей у індивідуал. учасників виробництва..

Кейнс виділив три види нагромадження:

-трансакційний мотив;

-принцип обачності;

-спекулятивний (позичковий)

1. Монетарна теорія — це напрям економічної думки, який охоплює дослідження сутності, ролі та механізмів використання грошей у ринковій економіці. Вона поділяється на абстрактну теорію та прикладну теорію. Ключове місце в абстрактній теорії займає товарна теорія грошей, а в прикладній — кількісна теорія.

2. Товарна теорія грошей сформувалася в процесі дослідження проблем походження, сутності, вартості і функцій грошей. Спираючись на товарне походження грошей та переважне існування їх у товарній формі, представники цієї теорії (Т. Тук, Д. Рікардо, К. Маркс та ін.) прирівняли гроші до золота як найбільш досконалого товару. Проте такий підхід виявився занадто вузьким, щоб пояснити всі прояви природи грошей. Повністю неспроможною вона виявилася в поясненні цінності грошей з позиції трудової теорії вартості. Обґрунтовану критику цій теорії дає український учений М. І. Туган-Барановський.

3. Кількісна теорія грошей — це не якась окрема концепція, а загальнометодологічний підхід в економічнлише своєю кількістю і тому функціонування економічних систем вивчається у взаємозв'язку зі зміною маси грошей в обороті (кіль­кісним чинником).

А. Залежно від того, як прибічники кількісної теорії пояснюють механізм впливу маси грошей на сферу реальної економіки, виділяється кілька її напрямів:

• класична кількісна теорія;

• кейнсіанський напрям;

• неокласична кількісна теорія;

• неокейнсіанський напрям;

• сучасний монетаризм;

• кейнсіансько-неокласичний синтез.

5. Класична кількісна теорія грошей зміну цін пояснює лише зміною кількості грошей в обігу. При цьому вплив кількості грошей на ціни є безпосереднім, прямо пропорційним і загальним, тобто однаково дійсним для всіх товарів. Сам механізм впливу кількості грошей на ціни та наслідки зміни цін у сфері виробництва ця теорія не вивчає.

6. Сутність неокласичної кількісної теорії грошей полягає в тому, що вона, вивчаючи механізм впливу кількості грошей на ціни, а цін — на виробництво, визнає, що цей вплив не є прямо пропорційним, що він не однаковий на різних часових інтервалах, що залежить він від багатьох чинників, які повинні враховуватися при розробленні рекомендацій для практики грошово-кредитного регулювання.

7. Кейнсіанський напрям у кількісній теорії грошей має ту особливість, що, принципово не заперечуючи значення кількісного чинника впливу на ціни і реальну економіку, зовсім поіншому трактує механізм цього впливу і його значення. Дж. М. Кейнс виходив з того, що ринковій економіці внутрішньо властива розбалансованість та нерівномірність (циклічність) відтворювального процесу, який зумовлює низьку ефективність монетарних факторів економічного регулювання і вимагає більш прямого і потужного втручання держави в економічні процеси, зокрема через механізм фіскально-бюджетної політики. У самому механізмі впливу кількісного фактора на економіку Кейнс на перше місце ставив не зміну цін, а динаміку процентної ставки та пов'язаний з нею інвестиційний процес.

8. Представники сучасного монетаризму відновили ключову ідею класичної теорії про здатність ринкової економіки до саморегулювання і на цій підставі в центр уваги знову поставили кількісний чинник і монетарну політику. У «передавальному механізмі» впливу грошей на економіку вони повернулись до прямого зв'язку між кількістю грошей і цінами та конкретизували механізм цього зв'язку через зміну попиту і пропозиції на гроші та зміну структури активів

9. Загальноекономічна та грошово-кредитна політика, що проводилась в Україні в перехідний період, поступово трансформувалася від суто кейнсіанського спрямування до кейнсіансько-монетаристського синтезу.

Тема 7

1. Що таке кількісна теорія грошей? (Ключовим у кількісній теорії грошей є положення про те. що вартість грошей і відповідно рівень цін визначаються змінами кількості грошей є положення про те, що вартість грошей і відповідно рівень цін визначаються змінами кількості грошей . Чим більше кількості грошей знаходиться в обігу, тим ціни вищі і купівельна спроможність грошей нижча і навпаки.)

2.Що таке трансакційна версія кількісної теорії грошей? (Логічним завершенням кількісної теорії грошей стало рівняння обміну запропоновано І.Фішером і отримало назву трансакційна версія кількісної теорії грошей МV=PG

3. Що таке Кембріджська теорія грошей? (Кембріджська версія кількісної теорії грошеї сформовано на поч.. ХХст отримала назву теорія касових залишків.)На відміну від Фішера предс. кеб. версії (основою дослідження було вивчення мотивів нагромадження грошей у індивідуал. учасників виробництва. Кейнс виділив три види нагромадження:-трансакційний мотив;-принцип обачності; спекулятивний (позичковий)

4. Що таке класична кількісна теорія? (Теорія грошей зміну цін пояснює лише зміною кількості грошей в обігу. При цьому вплив кількості грошей на ціни є безпосереднім, прямо пропорційним і загальним, тобто однаково дійсним для всіх товарі)

5. Що таке неокласична теорія? (теорії грошей полягає в тому, що вона, вивчаючи механізм впливу кількості грошей на ціни, а цін — на виробництво, визнає, що цей вплив не є прямо пропорційним, що він не однаковий на різних часових інтервалах, що залежить він від багатьох чинників, які повинні враховуватися при розробленні рекомендацій для практики грошово-кредитного регулювання.)

6. Що таке кейнсіанський напрям кількісної теорії грошей? (У самому механізмі впливу кількісного фактора на економіку Кейнс на перше місце ставив не зміну цін, а динаміку процентної ставки та пов'язаний з нею інвестиційний процес.)

7. Що таке монетаристська теорія грошей? .(Представники сучасного монетаризму відновили ключову ідею класичної теорії про здатність ринкової економіки до саморегулювання і на цій підставі в центр уваги знову поставили кількісний чинник і монетарну політику. У «передавальному механізмі» впливу грошей на економіку вони повернулись до прямого зв'язку між кількістю грошей і цінами та конкретизували механізм цього зв'язку через зміну попиту і пропозиції на гроші та зміну структури)

.

1. Що вивчає монетарна політика?

2. На які дві частини вона поділяється?

3. До яких частин монетарної теорії відноситься товарна теорія і кількісна теорія грошей?

4. Які основні положення монетаристської теорії грошей, у чому її відмінність від її абстрактної теорії грошей?

5.У чому полягає сутність товарної теорії грошей? У чому її сильні і слабкі сторони?

6 . У чому полягає сутність кількісної теорії грошей?

7. У чому полягають постулати класичної кількісної теорії грошей?

8. Що нового вніс у кількісну теорію економіст М.Туган-Барановський?

9. Що спричинило появу доктрини сучасного монетаризму?

.

Загальні основи теорії грошей

Під теорією грошей (монетарною теорією) мається на увазі той напрям економічної думки, який охоплює дослідження природи, ролі, механізмів формування та використання грошей у ринковій економіці. Разом з тим надзвичайно складна сутність грошей та багатогранність їх впли­ву на економіку дають підстави поділяти теорію грошей на кілька складових, кожну з яких можна розглядати як окрему теорію грошей, як це і заведено у світовій літературі. Критеріями струкурування теорії грошей можуть бути окремі аспекти феномену грошей: підходи до їх дослідження (абстрактна теорія, прикладна теорія); походження і природа грошей (металістична теорія, то­варна теорія, державна теорія та ін.); цінність грошей (товарна теорія, номіналістична теорія, функціональна теорія, кількісна теорія); механізм впливу грошей на економіку: класична теорія, кейнсіанська, монетаристська, кейнсіансько-неокласичний синтез та ін. Це дає підстави говорити про теорії грошей у множині.

У світовій науці чітко виділяються два підходи до вивчення теоретичних проблем грошей. Представники одного з них шукають відповіді на питання, пов’язані і внутрішньою природою грошей: що таке гроші; чому вони з явилися та існують у суспі­льстві; як вони розвиваються і чому набували тієї чи іншої форми тощо. Цей підхід до вивчення грошей можна назвати абстра­ктною теорією грошей. Найбільш відомими проявами такою підходу е товарна теорія, номіналістична теорія, металістисна теорія, державна теорія та ін. Вони відрізняються одна від одної передусім річним трактуванням механізму формування цінності грошей.

Представники другого напряму сприймають гроші такими, якими вони є, і, не заглиблюючись у дослідження їхньої природи, шукають відповіді на питання, що пов'язані 3 місцем і роллю грошей у відтворювальному процесі: як саме; якою має бути у зв'язку з цим грошово-кредитна політика в краї­ні та ін. Цей підхід можна назвати прикладною теоріїєю грошей».

Прикладна теорія теж мас кілька напрямів, кожний з яких роз­глядається як окрема теорія. Найбільш відомим, ключовим на­прямом є кількісна теорія, що сформувалася у зв'язку з дослі­дженням природи та причин зміни товарних цін. Кількісна теорія, у свою чергу, залежно від етапів її розвитку поділяється на класичну кількісну теорію, неокласичну кількісну теорію {сучасний монетарнім). Одночасно з неокласичним напрямом кількісної теорії грошей, як її відносно самостійне відгалуження, сформувалася спочатку кейнсіанська, а потім і неокейнсіанська концепція.

Товарна теорія грошей

Під товарною теорією грошей розуміють ряд пов'язаних між собою теоретичних положень, у яких окремі проблеми сутності грошей пояснюються па підставі ототожнення грошей з товаром. Представники цієї теорії абсолютизували товарну природу гро­шей, ототожнювали грошовий обіг з товарним, перебільшували роль золота і срібла як форми грошей, недооцінювали суспільну природу грошей та можливість існування їх у нетоварних формах.

Найбільш послідовно й аргументовано захищав цю ідею К. Маркс. Сприйнявши ідею класиків політичної економії про товарну природу грошей, він послідовно доводив внутрішню єдність товару і грошей виходячи з категорії мінової вартості. Мі­нову вартість відкрив Д. Рікардо, але він не пов'язував її з двоїс­тим характером праці і товару. Це зробив К. Маркс, що дало йому можливість внутрішньо пов'язати гроші з товаром.

Першим, хто найповніше розвинув основні ідеї товарної теорії вартості грошей, вважається відомий англійський економіст То-мас

Найбільшим вкладом Туган-Барановського у світову монетар­ну теорію було наукове обгрунтування можливості існування як справжніх грошей неповноцінних паперових знаків та неминучості відмирання золотого монометалізму і переходу до зовсім нового грошовою устрою — системи регульованих паперових грошей. Передусім Туган-Барановський чітко розмежував природу гро­шей і звичайних товарів.

Попри те, що за життя Тугана-Барановського серед прихиль­ників концепції золотих грошей, а отже — противників ідеї папе­рових грошей, були найвідоміші науковці світу, його концепція перебудови грошового устрою на принципово інших засадах не була відкинута, а послужила базою формування сучасної монетар­ної теорії зусиллями провідних теоретиків Заходу — Кейнса, Фрідмана, Самуельсона та інших.

Класична кількісна теорія грошей

Назву кількісної ця теорія дістала тому, що її основоположни­ки пояснювали вплив грошей на економічні процеси виключно кількісними чинниками, насамперед зміною маси грошей в обо­роті. Визначальною її ознакою є положення про те, що товарні ціни і цінність грошей визначаються змінами їх кількості: чим бі­льше їх в обороті, тим ціни вищі, а цінність нижча, і навпаки. Впливаючи на ціни товарів і послуг, кількість грошей впливає і на всі інші економічні процеси: зростання номінального обсягу ВВП, національного доходу, платоспроможного попиту та ін.'

Першим, хто висунув ідею про залежність рівня цін від кіль­кості благородних металів, був французький економіст Ж. Боден.— постулатом причинності, за яким зростання товарних ці» зумовлюгться зростанням кількості грошей в обороті;

— постулатом пропорційності, за яким зростання товарних цін визначається зростанням маси грошей.

Важливий внесок у кількісну теорію зробив англійський еко­номіст Дж. Локк. Він вважав, що вирішальним чинником, який регулює І визначає вартість грошей (у даному разі золота й сріб­ла), є їх кількість.

Своїм дослідженням кількісної теорії Д. Юм зробив важливий внесок також у розвиток наукового уявлення про цінність гро­шей. Він висунув і обгрунтував ідею про представницький харак­тер цінності грошей, згідно з якою:

• гроші вступають в обіг без власної цінності, а набувають її в обігу внаслідок обміну певної маси грошей на певну масу товарів;

• сформована в обігу цінність грошей визначається цінніс­тю товарів, що реалізовані, і є суто умовною, а величина її за­лежить від кількості грошей в обігу: чим вона більша, тим ме­нша маса товарної цінності буде припадати на одну грошову одиницю.

Д. Юм, бачили в грошах лише технічного посередника в обміні товарів, недооцінюючи такі важливі їх функції, як міра цінності та засіб нагромадження. Тому цілком логічно, що вони не відкидали іі постулатів кількісної теорії грошей, поширюючи її і на повно­цінні гроші.

Певну роль кількісний фактор відігравав і в теорії грошей К. Маркса. Він однозначно визнавав залежність товарних цін від кількості грошей при неповноцінних паперових грошах. Що сто-суегьея повноцінних грошей, то К. Маркс, слідом ча Т. Туком, вважав, що в обороті їх може бути лише певна, об'єктивно зумо­влена рівнем цін кількість.

Отже, І. Фішер повністю залишився на позиціях класичної кі­лькісної теорії і справедливо вважається одним із найпоротодоксальніших її представників. Він найповніше за допомогою матема­тичного апарату виразив сутність цієї теорії. Тим самим він підготував методологічну базу для науково достовірної критики кількісної теорії. Одним із перших у світовій монетарній теорії успішно виконав це завдання М. І. Туган-Барановський.

Кон'юнктурна теорія цінності грошей М. І. Тугана-Барановського

Подібна критика класичної кількісної теорії зовсім не означа­ла відкидання цієї теорії як такої. Навпаки, вона підштовхнула Тугана-Барановського до її вдосконалення, і він зробив істотний внесок у її розвиток, започаткувавши його неокласичний етап.

По-перше, він довів, всупереч І, Фішеру, що на рівень цін впливає не один, а всі чинники, зазначені в «рівнянні обміну»: кількість товарів, що надійшли на ринок, кількість самих грошей, швидкість їх обороту, кількість знарядь кредиту і швидкість їх обороту. Оскільки всі ці чинники високоплинні і змінюються в різних напрямах, то зміни цін і кількості грошей не можуть бути пропорційними. Цей висновок мав не тільки теоретичну значу­щість, а й практичну цінність, бо розширював фронт пошуків при дослідженні таких явищ, як інфляція, монетарна політика, ін­струменти впливу на рівень цін тощо.

По-друге, Туган-Барановський довів, що вплив кількості гро­шей на ціни не є таким однозначним, прямолінійним, як це ви­знають прибічники класичної кількісної теорії.

У першому випадку значне збільшення кількості грошей пря­мо зумовлює зростання цін через зростання доходів і попиту на товари. У другому випадку збільшення кількості грошей приво­дить до збільшення вкладів у банках, що викликає зниження об­лікового процента, розширення кредитування економіки і збіль­шення попиту на ринках. Унаслідок цього ціни зростають, але одночасно стимулюється підприємництво і розширення вироб­ництва. У третьому випадку тривале і добре помітне зростання кількості грошей викликає зниження оцінки грошей їх власника­ми, і вони почнуть їх швидше витрачати, збільшиться попит на товари, і ціни теж зростуть.

Отже, в передавальному механізмі Тугана-Барановського замість «чорного ящика» з'явилися конкретні канали впливу зміни кількості грошей на ціни, а через них і на виробництво. У подальшому розвитку монетарної теорії жодний із них не був відкинутий, а лише додавалися нові.

Кембриджська версія

Одними з перших дослідників попиту на гроші з мікроекономічних позицій були професори Кембриджського університету А. Маршалл, А. Пігу, Д. Робертсон, Дж. М. Кейнс (у своїх ранніх працях). їх пояснення механізму накопичення грошей та впливу на ціни дістали назву «теорії касових залишків», або «кембриджської версії».

Подібно Фішеру, представники кембриджської школи відстоювали тезу про вплив зміни маси грошей на рівень цін. Проте, на відміну від І. Фішера, їхній підхід до проблеми був не макро, а мікро-економічний і стосувався насамперед попиту на гроші. Кембриджські економісти основну увагу зосередили на мотивах нагромадження грошей в окремих економічних суб'єктів. Вони намагалися дати відповідь на такі питання: чому економічні агенти зберігають гроші, від яких чинників залежить розмір попиту їх на гроші та ін.

Внесок Дж. М. Кейнса у розвиток теорії грошей

Головним спрямуванням дослідницьких зусиль Кейнса в теорії грошей були питання місця і ролі грошей у відтворювальному процесі. Щодо цих питань він цілковито дотримувався методології прикладної теорії грошей, за якою головним об'єктом наукових досліджень повинні бути прикладні аспекти впливу грошей на економічне зростання.

Зокрема, він довів, що на короткострокових інтервалах вплив і грошей на економіку здійснюється не за постулатами кількісної теорії, тобто не тільки через ціни, а й з допомогою інших інструментів, передусім норми процента.

У зв'язку з цим передавальний механізм впливу грошей на реальну економіку, що випливає з кейнсіанської концепції, може бути виражений такою формулою:

М→Пр→І→Пз→ВВП,

де М — маса грошей,

Пр — ставка проценти,

І - попит на інвестиції,

Пз - загальний обсяг платоспроможного попиту,

ВВП -обсяг ВВП.

Отже, ця формула мас спрощений вигляд порівняно з формулою передавального механізму Тугана-Барановського, оскільки не враховує таких чинників, як прямий вплив зміни пропозиції грошей на споживчий попит та інфляційні очікування.

Ці висновки дали Кейнсу підстави звернутися до фіскально-бюджетної політики як надійнішого та ефективнішого способу економічного регулювання. Він вважав, що з допомогою регулювання податків та дефіцитного бюджетного фінансування суспільних потреб можна більш оперативно і дійово впливати на платоспроможний попит, ніж через монетарну політику.

Сучасний монетаризм та внесок М. Фрідмана у його формування

Оскільки головна загроза дестабілізації для реальної економіки виходить з грошової сфери, то остання має бути ключовим об'єктом державного регулювання. При цьому держава повинна регулювати грошову сферу переважно економічними методами, аби максимально виключити пряме втручання в економічну діяльність суб'єктів ринку. У цю вимогу не вписуються фіскально-бюджетні методи економічною регулювання як надто жорсткі. Тому монетаристи зосередили основну увагу у своїх дослідженнях на монетарній політиці.

Сучасний монетарнім дістав широке визнання в економічній науці, а його рекомендації — в економічній практиці'. Його притягальна сила полягає"

• у введенні жорсткою правила поведінки для держави в грошовій сфері, що ліг подібно до золотого стандарту;

• у просторі, легкості і надійності вирішення надто складних су­спільних проблем (послаблення циклічності, підвищення рівня за­йнятості, подолання інфляції тощо) — для цього достатньо тримати під жорстким котролем грошову пропозицію, заборонити будь-які вільності з боку держави при регулюванні грошової сфери;

• у надто простому способі визначення винуватця тих чи ін­ших економічних та соціальних негараздів — ним є орган, який допустив надмірне зростання або надмірне скорочення пропозиції грошей;

• у явних симпатіях монетаристів до приватного підприємництва, захисті його від надмірного втручання з боку держави, про­позиціях створити для нього найсприятливіші конкурентні, фіскальні, монетарні та інші умови для розвитку.

Разом з тим ідеї сучасного монетаризму не залишилися застиглими догмами. Вони постійно піддавалися жорсткій критиці, а зміни економічної ситуації в країнах Заходу посилювали прагнення віднайти нові або вдосконалити старі положення грошової теорії. Тому авторитет монетаризму у його чистому вигляді останнім часом істотно знизився.

Сучасний кейнсіансько-неокласичний синтез

Не вдаючись до розбору конкретних ідей окремих економістів, що представляють цей новий напрям, зупинимося лише на деяких положеннях з арсеналу кейнсіанців і, а монетаристів, які стали загальновизнаними та широко реалізуються на практиці.

Сьогодні вже більшість економістів визнають активний вплив кількісного фактора (М) на перебіг процесів у сфері реальної економіки на коротких інтервалах та на рівень цін (інфляцію) -на довготермінових. Визнають вони і важливу роль держави в регулюванні економіки, тільки дещо по-різному розставляють ак­центи при визначенні механізму регулювання. Одні з них більше уваги приділяють активному прямому впливу на реальний сектор економіки через механізм фіскально-бюджетної політики, що дає підстави звинувачувати їх у прихильності до кейнсіанства. Другі, не відкидаючи ролі фіскально-бюджетної політики, перевагу на дають монетарному механізмові в економічному регулюванні, що свідчить про більші симпатії їх до монетаризму. Водночас усі вони визнають допустимість помірної інфляції, її позитивний вплив на розвиток реальної економіки та спроможність центральних банків регулювати пропозицію грошей (М) на адекватному помірній інфляції рівні.

Представники обох напрямів монетарної теорії погоджуються з тим, що зупинити інфляційну спіраль важко, що легше її попередити, ніж потім перебороти. Тому вони єдині в тому, що кожна країна мусить виробити таку стратегію монетарної політики, яка не дала б змоги інфляції вийти з-під контролю. Для цього центральні банки повинні мати високий рівень самостійності, а пріоритетом їх діяльності мас стати досягнення довгострокових стратегічних цілей, а не орієнтація на поточні вимоги економічних суб'єктів чи політичних структур, якими б гострими потре­бами вони не обґрунтовувалися. Щодо змісту таких стратегічних цілей, то позиції окремих дослідників розходяться: одні пропонують стабілізацію цін, інші — стабілізацію грошової маси, тре­ті — стабілізацію попиту, четверті — стабілізацію номінального ВВП. Але такі розходження не зачіпають методологічних засад, є нормальним проявом творчого підходу до розв'язання складної економічної проблеми.

Багато спільного досягнуто вже і в підходах до використання інструментів монетарного регулювання. Сучасна монетарна практика базується, власне, на рекомендаціях як кейнсіанців, так і монетаристів. Так, операції на відкритому ринку, що найбільш безпосередньо впливають на пропозицію грошей (М), ґрунтуються на монетаристських рецептах проведення грошово-кредитної політики, а процентна політика, яка більш тісно пов'язана з інвестиційними процесами, — на кейнсіанських рецептах. Проте як одні, так і другі застосовуються в практичній діяльності центральних банків з регулювання монетарної сфери. Процентна політика та операції відкритого ринку вважаються класичними інструментами грошово-кредитної політики і в цьому статусі ввійшли в більшість публікацій з монетарної теорії, у тому числі в навчальну літературу.

Спираючись на рекомендації, що синтезують ідеї неокласичної та кейнсіанської шкіл, сучасна регулятивна практика досить ефективно поєднує свою прихильність до довгострокових цілей економічного розвитку, що походить з монетаристських ідей, з обережним застосуванням регулятивних заходів держави на короткострокових інтервалах, зокрема в межах економічного циклу. Якраз тому Заходу вдалося уникнути великих економічних потрясінь з початку 80-х років XX ст.

1. Що вивчає монетарна політика? На які дві частини вона поділяється?

2. До яких частин монетарної теорії відноситься товарна теорія і кількісна теорія грошей?

3. Які основні положення монетаристської теорії грошей, у чому її відмінність від її абстрактної теорії грошей?

4.У чому полягає сутність товарної теорії грошей? У чому її сильні і слабкі сторони?

5. У чому полягає сутність кількісної теорії грошей?

6. У чому полягають постулати класичної кількісної теорії грошей?

7. Що нового вніс у кількісну теорію економіст М.Туган-Барановський?

8. Що спричинило появу доктрини сучасного монетаризму?

Роль грошей у ринковій економіці.

1. Переваги монетарної економіки перед бартерною.

2. Передавальний механізм впливу грошей на реальну економіку.

3. Дискусії про роль грошей та практика регулювання пропозиції грошей

1. Роль грошей у ринковій економіці є результатом їх функціонування і виявляється в стимулювальному чи гальмівному впливі їх кількості на певні економічні змінні — ефективність виробництва, продуктивність праці, зайнятість, інвестиції, сукупний попит, темпи економічного зростання.

2. Стимулювальний вплив грошей на економічне зростання забезпечується двояко:

• через саму наявність грошей у суспільстві, завдяки чому економічна система функціонує на товарно-грошовій основі і всі її суб'єкти існують у грошовому (а не бартерному) середовищі;

• через зміни кількості грошей в обороті, завдяки чому дер жава може впливати на кон'юнктуру ринків так, щоб посилювати чи послаблювати стимулювальний вплив на реальну економіку.

3. Грошова економіка порівняно з натуральною (бартерною) має цілу низку істотних переваг. У ній приблизно на третину скорочуються витрати обміну порівняно з бартером, розширюються фізичні межі нарощування виробництва, економічні агенти поставлені в такі умови, які спонукають їх як виробників виробляти товарів і послуг дедалі більше і з меншими витратами, а як споживачів — витрачати ресурси все економніше і з більшим ефектом.

4. Вплив кількості грошей на економічне зростання був предметом гострих дискусій. Протягом тривалого часу панувала думка, що зміна кількості грошей спричинює пропорційну зміну як середнього рівня цін, так і індивідуальних цін окремих товарів завдяки високій чутливості їх до зміни попиту. На цій підставі сформулювалася концепція нейтральності грошей, яку розвинули і захищають представники класичної школи в економічній теорії.

Першим піддав системній критиці концепцію нейтральності грошей Дж. М. Кейнс. Зусиллями Кейнса та неокейнсіанців було доведено, що концепція нейтральності грошей справедлива лише для довгострокових часових інтервалів, а на коротких інтервалах гроші не є нейтральними. Сьогодні більшість учених усіх економічних шкіл погоджуються з цим положенням, хоч і немає повної єдності у його інтерпретації. Якщо неокейнсіанці вважають, що кількість грошей у коротких періодах відчутно впливає на виробництво, то одна частина неокласиків визнає, що такий вплив можливий лише за умови, що зміна пропозиції і цін буде несподіваною для фірм і домогосподарств, а друга їх частина взагалі його заперечує (представники концепції реального ділового циклу).

6. Окремим об'єктом у дослідженнях ролі грошей є передавальний механізм і його канали, по яких імпульси монетарної політики доводяться до реальної економіки. Позиції дослідників з цього питання визначаються їх розумінням міри впливу кількості грошей на економічне зростання (нейтральність — не нейтральність). Представники класичної школи передавальним механізмом вважали «чорний ящик», який розміщувався між Г (кількість грошей) і В (обсяги виробництва). Кейнс розкрив «чорний ящик» класиків і описав один канал монетарного впливу на виробництво — через процентну ставку, зміна якої спричинює зміну інвестиційних витрат і обсягу ВВП. Неокейнсіанці та неокласики згодом виявили ще близько 8 каналів такого впливу.

7. Аналіз впливу пропозиції грошей на економічне зростання на підставі графічних моделей, які традиційно є основним інструментом дослідження серед економістів кейнсіанської школи, показав ті самі результати, що й суто теоретичний аналіз, який ба­зується на вивченні причинно-наслідкових зв'язків.

Грошово-кредитна політика України у світлі грошових теорій

За роки незалежності України її грошово-кредитна політика і практика розвивалися відповідно до ідей кейнсіансько-неокласичного синтезу.

На першому етапі розвитку (1991—1994 рр.) підходи до вирішення економічних проблем мали переважно кейнсіанський уклін. Явно перебільшувалися можливості та роль держави в регулюванні економіки, переоцінювалися можливості фіскально-бюджетного механізму, доводилась доцільність і ефективність прямого втручання державних органів у всі економічні процеси.

Вирішальну роль у прийнятті економічних рішень відігравали короткострокові, тактичні цілі, що визначалися політичною доцільністю, а довгострокові, стратегічні цілі відсувалися на задній план. Оскільки такі методи в нових умовах не спрацьовували, економіка країни виявилася недостатньо керованою й опинилася у вкрай складному становищі, а ринкові реформи неймовірно розтягувалися.

Кейнсіанський підхід проявлявся також у ставленні до інфляції, загроза якої явно недооцінювалася. Емісія грошей широко використовувалася для фінансування поточних витрат, які не передбачалися державним бюджетом, та для монетизації бюджетного дефіциту. У руслі кейнсіанських підходів були і заходи монетарної політики в цей період — жорстка фіксація валютного курсу (1993—1994 рр.), переважне використання адміністративно-обмежувальних монетарних інструментів — висока норма обов'язкового резервування і часті її зміни, застосування «кредитних стель», обмеження рефінансування банків та ін.

З 1994 р. в економічній політиці, особливо в грошово-кредитній, відбулися зміни, що відповідали рекомендаціям монетаристів. У загальноекономічній політиці був проголошений курс на макроекономічну стабілізацію, прискорення ринкових реформ, оздоровлення державних фінансів, послаблення податкового тиску та дефіцитного фінансування економіки. У грошово-кредитній політиці було взято курс на подолання гіперінфляції, відмежування емісійного механізму НБУ від бюджетного механізму та відмову від прямого фінансування дефіциту за рахунок сеньйоражу, на лібералізацію кредитного і валютного ринків, формування ринку цінних паперів та ін.

Такий ухил у бік монетаристської концепції не означав повної відмови від кейнсіанських рецептів виходу з кризи. Фіскально-бюджетний механізм продовжував активно використовуватися для підтримання розвитку пріоритетних галузей економіки та регіонів (звільнення від податків, надання податкових пільг, використання податкових кредитів, бюджетне кредитування та ін.). Бюджетний дефіцит став майже хронічним явищем. Для його покриття широко використовувалися ресурси НБУ, що обмежувало його можливості рефінансувати комерційні банки. Постійно відчувався тиск уряду на НБУ щодо девальвації гривні задля стимулювання експортоорієнтованих підприємств, наслідком якого стало зниження курсу гривні до долара США в 1998—1999 рр.

майже вдвічі. Та й сам НБУ у своїй монетарній політиці не завжди дотримувався монетаристських рецептів, зокрема «грошового правила» М. Фрідмана. Він допускав значно швидше зростання грошової маси порівняно зі зростанням обсягів ВВП, а основним орієнтиром для монетарної політики була не стабільність цін, а стабільність валютного курсу. Наслідком такої політики було не тільки зростання рівня монетизації ВВП, а й інфляційне стимулювання виробництва, підтримання розвитку внутрішнього ринку. Адже рівень інфляції після 1996 р. рідко в які роки опускався нижче 10 %. Така тенденція скоріше відповідала неокейнсіанській, ніж монетаристській концепції.

Орієнтація органів монетарної влади України на кращі ідеї обох напрямів монетаристської теорії позитивно вплинула на подолання економічної кризи і прискорення економічного зростання. Після 2000 р. кілька років Україна мала чи не найвищі показники приросту ВВП серед країн Європи.