с.р. с ТП

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

Відповідно до Рекомендацій парламентських слухань «Духовна криза суспільства і шляхи її подолання», схвалених Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 2004 року N 1689-IV, одним із шляхів подолання духовної кризи в суспільстві визначено необхідність сприяння розвитку високої мовної культури громадян, вихованню поваги до державної мови та мов національних меншин України, толерантності у ставленні до носіїв різних мов і культур; сприяння формуванню нової ціннісної системи суспільства — відкритої, варіативної, духовно та культурно наповненої, толерантної, здатної забезпечити становлення громадянина і патріота, консолідувати суспільство на засадах пріоритету прав особистості, зменшення соціальної нерівності.

Толерантне ставлення до дітей

Наказом Міністерства освіти і науки України «Про вжиття додаткових заходів щодо профілактики та запобігання жорстокому поводженню з дітьми» від 25.12.2006 N 844 структурним підрозділам у сфері освіти і науки доручалося здійснювати постійну пропаганду в засобах масової інформації запровадження в навчально-виховний процес високої педагогічної культури та толерантного ставлення до дітей. Більш того, у інформаційній довідці до вказаного наказу МОН України роз’яснювалося, що антиподом насильства і жорстокого ставлення, будь-яких форм та стереотипів (ґендерних, національних тощо) є толерантність. Толерантність необхідна для спілкування, співжиття і спільної діяльності, є основою формування культури миру в сім’ї, громаді, суспільстві.

Гендерна толерантність

Толерантність як один із необхідних елементів для формування державної політики із забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків передбачений у Концепції Державної програми з утвердження ґендерної рівності в українському суспільстві на 2006-2010 роки, схваленій розпорядженням­ Кабінету Міністрів України від 5 липня 2006 р. N 384-р.

Толерантневідношеннядолюдейзобмеженимифізичнимиможливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю.

Толерантне відношення до людей з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю як одне із головних завдань держави стало частиною відповідної державної політики в результаті прийняття Державної програми розвитку системи реабілітації та трудової зайнятості осіб з обмеженими фізичними можливостями, психічними захворюваннями та розумовою відсталістю на період до 2011 року, затверд­ женої постановою Кабінету Міністрів України від 12 травня 2007 р. N 716.

Організаційні заходи з формування толерантного суспільства

Концептуальними засадами вивчення в загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування у деяких курсах визначені формування у учнів загальноосвітніх навчальних закладів стійких уста-

160

Розділ 2. Державна молодіжна політика: здобутки та невирішені проблеми

новок на толерантність (наприклад курси «Етика», «Основи релігійної етики» та ін.) (рішення Колегії Міністерства освіти і науки України від 29.06.2006 р. про концептуальні засади вивчення у загальноосвітніх навчальних закладах предметів духовно-морального спрямування).

З2003 на виконання доручення Президента України від 03.02.2003 р.

вУкраїні на держаному рівні відзначається Міжнародний день толерантності (лист Міністерства освіти і науки України від 31.10.2003 N 1/9-493 «Щодо проведення Міжнародного Дня толерантності»).

Більш того, з 2004 по 2006 рік існував центральний орган виконавчої влади, на який було покладено завдання вживати заходи до виховання дітей та молоді на засадах патріотизму, національної свідомості, гідності, міжнаціональної толерантності, сприяти діяльності національно-культурних товариств, військово-патріотичних клубів, історико-пошукових та інших громадських організацій. Цим органом було Міністерство України у справах сім’ї, дітей та молоді (Указ Президента України від 30 липня 2004 року 852/2004). З 2006 по 2011 рік питання виховання молоді засадах міжнаціональної толерантності було покладено також на Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту (Постанова Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 р. N 1573).

Значним кроком у формуванні толерантності у працівників державної соціальної сфери стало прийняття 09.09.2005 р. Етичного кодексу спеціалістів із соціальної роботи України, затвердженого Наказом Мінмолодьспорту N 1965 від 09.09.2005 .

Відповідно до вказаного кодексу одним із етичних принципів діяльності спеціалістів із соціальної роботи є толерантність. Спеціалісти із соціальної роботи є толерантними до різних емоційних проявів клієнтів, мають належний рівень професійної підготовки, за будь-яких обставин зберігають рівновагу, терпимість. Спеціалісти із соціальної роботи приймають проблеми й обставини клієнтів незалежно­ від їхнього способу життя, поведінки, соціального і національного походження, статі тощо.

У концепції реформування системи соціальних послуг, що схвалена розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. N 178-р передбачено, що завдання сучасної соціальної політики спрямоване на поси­ лення­ захисту­ конституційних прав та свобод громадян, забезпечення поваги до кожної людини, її гідності, толерантності та гуманізму.

Третій етап розпочався з 2010 з трьох знакових подій у державній політиці щодо формування толерантності в українському суспільстві.

Перша з них — на державному рівні проблема толерантності як одна із головних проблем соціальної політики була визначена в Програмі економічного і соціального розвитку України на 2010 рік (Антикризова програма), затверджена Законом України від 20 травня 2010 року N 2278-VI.

161

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

Друга — Послання до українського народу Президента України Віктора Януковича від 03.06.2010 р. В Посланні зазначено, що гуманістичні ідеали та цінності, толерантність, терпимість та взаємовідповідальність мають стати фундаментом для широкого суспільного діалогу щодо спільного майбутнього,­ ідентичності та побудови сильної, демократичної, справедливої України.

В Посланні також наголошено на необхідності формування політичної толерантності як одного із головних завдань реформування політичної системи України.

Третя подія — прийняття Закону України «Про засади внутрішньої і зов­ нішньої політики» від 1 липня 2010 року N 2411-VI. Цей Закон є базовим для формування та реалізації внутрішньої і зовнішньої політики України. Відповідно до статті 10 вказаного Закону основними засадами внутрішньої політики в гуманітарній­ сфері є зокрема забезпечення умов для формування толерантного суспільства, гарантування свободи совісті та віросповідання.

Аналіз щорічного послання Президента України до Верховної Ради України у 2010 році «Модернізація України — наш стратегічний вибір» дозволяє зробити наступні висновки. Президентом України відзначається, що основними перешкодами на шляху до процесу національної консолідації залишаються прояви ксенофобії, расизму та дискримінації за національно-етнічними ознаками. Саме тому наголошується на актуальності запровадження елементів освітньої політики з формування толерантності, розвитку міжкультурного діалогу, патріотичного виховання, організації та проведення міжрегіональних обмінів, що сприятиме підвищенню рівня обізнаності суспільства (насамперед дітей) з національними традиціями народів України, культурному обміну та взаємному збагаченню культур.

Ініціативи щодо організації національного діалогу між представниками релігійних конфесій та світськими лідерами для обговорення проблем розвитку культури, забезпечення суспільної толерантності та громадянського миру, збільшення авторитету України на міжнародному рівні повинні виходити від інститутів громадянського суспільства.

На жаль, тільки у 2010 році здійснювалася державна фінансова підтримка програм всеукраїнських молодіжних, дитячих громадських організацій та їх спілок, орієнтованих на утвердження міжнаціональної толерантності дітей та молоді (Наказ Міністерства України у справах сім’ї, молоді та спорту від 09.11.2009 р. N 3950 «Про затвердження переліку пріоритетних завдань, відповідно до яких у 2010 році здійснюватиметься державна підтримка програм всеукраїнських молодіжних, дитячих громадських організацій та їх спілок»).

Значним кроком у реалізації державної політики з формування толерантності у відносинах державних службовців з громадянами стало прийняття 04.08.2010р.Загальнихправилповедінкидержавногослужбовця,затверджених

162

Розділ 2. Державна молодіжна політика: здобутки та невирішені проблеми

наказом Головного управління державної служби України N 214, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2010 р. за N 1089/18384.

Відповідно до пункту 2.6. вказаних Правил «Державний службовець має виявляти толерантність і повагу до різних релігійних організацій, шанувати народні звичаї і національні традиції, при цьому не демонструвати свої релігійні переконання чи уподобання, не віддавати перевагу будь-яким об’єднанням громадян, релігійним організаціям незалежно від їх чисельності, статусу, конфесійності, напрямів діяльності тощо».

У 2011 році продовжувалася реалізація державної політики з формування толерантного відношення до осіб з обмеженими фізичними можливостями. Так, відповідно до Указу Президента України «Про заходи щодо розв’язання актуальних проблем осіб з обмеженими фізичними можливостями» від 19 травня 2011 року N 588/2011 доручено Кабінету Міністрів України вжити додаткових заходів для активізації роботи органів виконавчої влади, спрямованої на привернення уваги суспільства до проблем людей

зінвалідністю, популяризацію загальнолюдських цінностей, толерантного та поважного ставлення до осіб з обмеженими фізичними можливостями.

Врезультаті оптимізації системи центральних органів виконавчої влади

з2011 року до завдань Міністерства культури України віднесено здійснення заходів щодо формування толерантності в українському суспільстві та запобігання розпалюванню міжетнічної ворожнечі, а також проявам дискримінації, нетерпимого ставлення до осіб за ознаками раси, етнічного походження, мовними ознаками (Положення «Про Міністерство культури України», затверджено Указом Президента України від 6 квітня 2011 року N 388/2011).

Таким чином державна політика щодо формування толерантності в українському суспільстві і серед молоді зокрема вийшла на якісно новий рівень у 2010 році.

Зрозуміло, головним питанням у формуванні толерантності в молодіжному середовищі є зміна свідомості, відношення молоді до оточуючих, виховання у них загальнолюдських цінностей та відповідних світоглядних позицій. Це довготривалий процес, що виключає можливість швидких і раптових перетворень у цій сфері. Але тільки системна, послідовна, координована робота органів державної влади, місцевого самоврядування, органів громадянського суспільства у напрямку формування толерантності в молодіжному середовищі може призвести до позитивних зрушень у цьому напрямку.

Передумовою державної політики з формування загальнолюдських цінностей в молодіжному середовищі є наявна нормативна правова база.

Так, одним із основних принципів соціального становлення та розвитку молоді відповідно до Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні» від 5 лютого 1993 року N 2998-XII визнаний

163

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

принцип поваги до загальнолюдських цінностей, прав людини і народів, історичних, культурних, національних особливостей України.

В результаті реалізації Загальнодержавної програми підтримки молоді на 2004-2008 роки, затвердженої Законом України 18 листопада 2003 року N 1281-IV, очікувалося формування у молоді основ гуманістичного світогляду, пріоритетності високих моральних, культурних, загальнолюдських цінностей, утвердження почуття патріотизму та національної самосвідомості.

Одним із рішень, проведених Верховною Радою України парламентських слухань про становище молоді в Україні «Соціальне становлення молоді як один із головних чинників підвищення добробуту народу», була рекомендація місцевим органам державної влади та місцевого самоврядування використовувати можливості засобів масової інформації у пропаганді національних та загальнолюдських цінностей шляхом створення телета радіопрограм, видання відповідних матеріалів (Постанова Верховної Ради України від 13 липня 2000 року N 1873-III).

Верховною Радою України за результатами парламентських слухань з питань практичної діяльності органів виконавчої влади і органів місцевого самоврядування щодо реалізації законодавства у сфері молодіжної політики було також прийнято рішення рекомендувати Кабінету Міністрів України здійснити заходи щодо розповсюдження засобами масової інформації куль- турно-просвітницьких, виховних теле- і радіопрограм для сім’ї, дітей та молоді, що сприятимуть пропаганді національних, загальнолюдських духовних та моральних цінностей. Місцевим органам державної влади та місцевого самоврядування слуханнями було рекомендовано використовувати можливості засобів масової інформації у пропаганді національних та загальнолюдських духовних та моральних цінностей через створення культурно-просвітниць- ких, виховних теле- і радіопрограм для сім’ї, дітей та молоді (Постанова Верховної Ради України від 6 липня 1999 року N 822-XIV).

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2008 р. N 366-р одним із пріоритетів діяльності Міністерства культури і туризму був визначений напрямок формування у суспільстві загальнолюдських цінностей, високих моральних якостей, передусім у дітей та молоді.

У Державній цільовій соціальній програмі «Молодь України» на 2009 2015 роки, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. N 41, відзначено, що набуття Україною незалежності, становлення громадянського суспільства створили передумови для розвитку вільної, духовно розвиненої особистості, здатної засвоїти кращі надбання світової і національної духовної спадщини, загальнолюдські цінності. Надзвичайно важливим є питання щодо формування духовних потреб молоді, зацікавленості в дослідженні загальнолюдськихцінностейтаісторичноїспадщининароду,залученняїїдокультурного

164

Розділ 2. Державна молодіжна політика: здобутки та невирішені проблеми

життя.ОднимізосновнихзавданьПрограмивизначеноутвердженняпатріотизму, духовності, моральності та формування загальнолюдських цінностей.

Концепцією допризовної підготовки і військово-патріотичного виховання молоді «Молодь України» на 2009-2015 роки, схваленою Указом Президента України від 25 жовтня 2002 року N 948/2002, одним із завдань військово-патріотичного виховання молоді визначено виховання у молоді громадянських почуттів, поваги до Конституції і законів України, соціальної активності та відповідальності за доручені державні та громадські справи.

Як свідчить наведений аналіз нормативно-правової бази державної політики з формування загальнолюдських цінностей в молодіжному середовищі, її формування дотепер здійснювалося лише завдяки визнанню загальнолюдських цінностей одним із декларативних принципів державної молодіжної політики. Ніяких системних результативних дій з боку органів державної влади та місцевого самоврядування, які формують серед молоді розуміння загальнолюдських цінностей як одного із головних елементів молодіжної культури та мотивують молодь до прийняття його у якості життєвого орієнтира, зроблено не було.

Якщо оцінювати діяльність органів державної влади та місцевого самоврядування з формування та реалізації державної політики щодо загальнолюдських цінностей у молодіжному середовищі, можна зробити наступні зауваження.

−− Не визначені науково-теоретичні і методичні основи існування термінів, що складають систему загальнолюдських цінностей, як ціннісноорієнтуючих величин. Це досить величезна прогалина, адже на базі уніфікованого розуміння загальнолюдських цінностей можливо побудувати ідеологію суспільства, яка стане запорукою економічного зростання.

−− Не створені профільні інституції з формування та пропаганди загальнолюдських цінностей. Як наслідок, немає системної роботи у ЗМІ із формування загальнолюдських цінностей у молодіжному середовищі, а саме ЗМІ і система освіти є тими інструментами, завдяки яким змінюється свідомість та ціннісні орієнтири молоді.

−− Нормативно-правова база з формування загальнолюдських цінностей

умолодіжному середовищі знаходиться на початковому рівні. Виключення складає система освіти, у якій наявні реальні імперативні вказівки щодо формування у дітей та молоді загальнолюдських цінностей. Всі інші норми, що стосуються формування загальнолюдських цінностей

умолодіжному середовищі у нормативних актах носять доволі декларативний характер, не зобов’язують безумовно, якісно та результативно виконувати цей напрямок державної політики.

−− Заходи, що проходять на загальнодержавному та місцевому рівнях, спрямовані на формування загальнолюдських цінностей у молодіжному середовищі, носять епізодичний характер, немає комплексного

165

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

підходу до формування загальнолюдських цінностей у молодіжному середовищі ані на загальнодержавному, ані на місцевому рівнях. Відповідно результат від їх проведення доволі низький.

На підставі аналізу ефективності заходів з формування та реалізації державної політики з толерантності та загальнолюдських цінностей, з метою організації і проведення системної роботи з впровадження соціальних норм толерантності, зниження соціальної напруженості, налагодження діалогу в суспільстві між різними групами населення, вбачається за необхідне реалізація наступного комплексу заходів молодіжної політики.

−− Прийняття відповідними органами державної влади та місцевого самоврядування програм, спрямованих на формування толерантного світогляду молоді, популяризації загальнолюдських цінностей, забезпечення проведення відповідних заходів із соціальної реклами, акцій і громадських кампаній у засобах масової інформації із широким залученням органів громадянського суспільства до них.

−− Організація на загальнодержавному та місцевому рівнях програм толерантного навчання, популяризації загальнолюдських цінностей, спрямованих на підвищення компетентності при прийнятті управлінських рішень, попередження етнічних, релігійних та соціальних конфліктів, зниження соціальної напруженості, формування толерантності, віротерпимості, миролюбності у підлітків та молоді, що представляють різні соціальні, культурні та етнічні групи населення.

−− Включення в професійні програми підготовки державних службовців, працівників освіти, правоохоронних органів, засобів масової інформації, а також у програми перепідготовки та підвищення кваліфікації курсів, які забезпечують формування компетентності в питаннях толерантності та загальнолюдських цінностей.

−− Забезпечення проведення науково-теоретичних і методичних розробок системи загальнолюдських цінностей, як ціннісноорієнтуючих величин.

−− Започаткування на загальнодержавному та місцевому рівнях гуманітарної та психолого-педагогічної експертизи підручників, освітніх програм та ігрової продукції, у тому числі комп’ютерних ігор з метою попередження деструктивних форм поведінки у молоді та формування в неї соціальних установок на толерантність та загальнолюдські цінності.

−− Забезпечення активізації діяльності та підвищення ефективності роботи на загальнодержавному та місцевому рівнях центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді та відповідних соціальних формувань, орієнтованих на забезпечення соціального здоров’я суспільства, допомогу жертвам насильства і жорстокості, соціальної роботи з кривдниками.

166

Розділ 2. Державна молодіжна політика: здобутки та невирішені проблеми

−− Підтримка на загальнодержавному та місцевому рівнях програм та заходів органів громадянського суспільства, спрямованих на формування толерантності та популяризацію загальнолюдських цінностей у суспільстві.

−− Підтримка освітніх, виховних та реабілітаційних проектів з впровад­ ження толерантності традиційних релігій і пов’язаних з ними молодіжних організацій.

−− Підтримка міжрегіональної та міжнародної взаємодії молоді (тематичні зльоти, табори та фестивалі, науково-практичні та бізнес-конференції, дискусійні клуби, молодіжні обміни), участі в міжнародних інформаційних молодіжних проектах, спрямованих на взаємне проникнення цінностей української і світової культури.

−− Підтримка проектів органів громадянського суспільства з впровадження толерантності та популяризації загальнолюдських цінностей.

2.2.2. Формування здорового способу життя української молоді

Діяльність з формування здорового способу життя української молоді відчутно активізувалася тільки в 1998–2005 рр., коли до роботи було залучено низку профільних міністерств і відомств, зокрема Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту, Міністерство освіти і науки України, Міністерство охорони здоров’я України, Міністерство праці та соціальної політики України, Міністерство внутрішніх справ України, Міністерство культури і мистецтв України, Державний комітет інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України, Державну соціальну службу для сім’ї, дітей та молоді, місцеві органи виконавчої влади та місцевого самоврядування.

В цей період основна стратегія державної політики була спрямована на профілактику негативних явищ у молодіжному середовищі та пропагування здорового способу життя за місцем навчання чи проживання. Її реалізація регламентувалася низкою нормативних документів, серед яких Національна програма забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, допомоги та лікування ВІЛ інфікованих

іхворих на СНІД, Державна програма реалізації державної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на 2003–2010 роки, Державна програма розвитку фізичної культури

іспорту, Міжгалузева комплексна програма «Здоров’я нації», Національна програма патріотичного виховання населення, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства. Міжнародна спільнота також долучалася до цієї діяльності, наприклад, спільно з державними органами виконавчої влади відбулася реалізація проекту Європейського бюро ВООЗ «Європейська мережа шкіл зміцнення здоров’я», програми ЮНЕЙДС «Сприяння просвітницькій роботі «рівний — рівному» серед молоді України щодо здорового способу життя», українсько-канадських проектів «Молодь за здоров’я» (1998–2002 рр.) та «Молодь за здоров’я-2» (2003–2005 рр.).

167

Молодь в умовах становлення незалежної України (1991–2011 роки)

Між тим, у нормативно-правових актах молодь як самостійний об’єкт діяльності з формування здорового способу життя почала виокремлюватися тільки з 2004 року після підготовки Державним інститутом сімейної та молодіжної політики (колишній Державний інститут проблем сім’ї та молоді) першої доповіді Президенту України, Верховній Раді України та Кабінету Міністрів України щодо формування здорового способу життя української молоді та проведення парламентських слухань за цією тематикою.

За результатами слухань була прийнята Постанова Верховної Ради України від 3 лютого 2004 року №1425-IV «Про Рекомендації парламентських слухань Кабінету Міністрів України щодо формування здорового способу життя молоді», де йшлося про необхідність законодавчого обмеження паління та вживання алкоголю у громадських місцях; часу й місць продажу алкоголю; посилення відповідальності за продаж тютюнових й алкогольних виробів неповнолітнім та спрямування надходжень від оподаткування цих виробів на підтримку програм формування здорового способу життя молоді.

Робота з виконання парламентських рішень за вищезазначеною тематикою розпочаласятількиу2009р.,колизаініціативиМіністерстваУкраїниусправахсім’ї, молодітаспорту,підтримкиМіністерстваохорониздоров’яУкраїнийМіністерства освіти та науки України було розроблено проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України» (від 15 жовтня 2009 р. № 5230) щодо посилення контролю продажу алкогольних та тютюнових виробів неповнолітнім.

Відповідно, 21 січня 2010 р. Верховною Радою України було ухвалено законопроект № 1824 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обмеження споживання і продажу пива та слабоалкогольних напоїв», який забороняє вживання пива, алкогольних та інших слабоалкогольних напоїв, а також куріння в громадському місці. Законом внесено відповідні зміни до окремих статей Кодексу України про адміністративні правопорушення щодо незаконного споживанняалкоголютатютюнопаління,середякихстягненняштрафувідодного до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, виправні роботи на строк до двох місяців або адміністративний арешт на 15 діб. Суворість покарання залежить від кількості складених протоколів на правопорушника.

Закон України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» у розділі IV-1 «Основи державної політики щодо споживання алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (вiд 16 червня 2010 р.) визначає основні засади профілактичної роботи щодо вживання не тільки алкоголю, але й тютюну. Так, Ст. 15-3 цього документу забороняє продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, столових вин та тютюнових виробів особам, які не досягли 18 років. У 2010 р. Міністерство України у справах сім’ї, молоді та спорту ініціювало прийняття правок до цього Закону з метою

168

Розділ 2. Державна молодіжна політика: здобутки та невирішені проблеми

заборонити продаж алкоголю та сигарет молоді до 21 року, але ця спроба виявилася не вдалою, оскільки нормативно-правові акти дуже розрізнені і прийняття поправок потребує перегляду цілого комплексу дотичних законів та залучення потужних державних ресурсів.

Основою подальшого посилення боротьби з тютюновою епідемією стала Постанова Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2009 року № 940 «Про затвердження Державної цільової соціальної програми зменшення шкідливого впливу тютюну на здоров’я населення на період до 2012 року».

Варто зазначити, що економічні механізми стримування алкоголізації населення та поширення тютюнопаління продовжують набувати більш жорсткого характеру, що випливає з Розпорядження Кабінету Міністрів України від 9 червня 2010 р. № 1196-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання в 2010 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу». Цим документом передбачено підготовку нормативно-правових документів з метою реформування податкової системи України у цій сфері . Одним із перших у цьому напрямку роботи варто назвати Закон України від 11 лютого 2010 р. № 1883-VI «Про внесення змін до Закону України «Про ставки акцизного збору на спирт етиловий та алкогольні напої», яким уже підвищено ставки акцизного збору на спиртові дистиляти та спиртні напої.

Однак рекомендації парламентських слухань, які було покладено на Міністерство охорони здоров’я України щодо розробки та прийняття Національної програми «Формування здорового способу життя молоді на 20052010 роки» на сьогоднішній день не виконано.

Міністерство охорони здоров’я України визнає, що існуюча система охорони здоров’я не в змозі забезпечити потреби населення в доступній, якісній та ефективній медичній допомозі в повному обсязі, окрім цього існують перешкоди щодо її адаптації до діяльності в ринкових умовах. Назріла нагальна потреба щодо об’єднання заходів, які викладено у численних загальнодержавних та державних цільових програмах і концепціях програм для подолання розпорошеності ресурсів цієї галузі. Для вирішення цих проблем Міністерством прийнято рішення про розробку проекту Загальнодержавної програми «Здоров’я-2020: український вимір» на 2012–2020 рр. відповідно до Програми економічних реформ на 2010–2014 рр. «Заможне суспільство, конкурентоспроможна економіка, ефективна держава» та Нової європейської стратегії охорони здоров’я «Здоров’я 2020».

Важливо зазначити, що у цьому документі йдеться про необхідність проведення змін у сфері охорони здоров’я шляхом забезпечення рівного й справедливого доступу до медичних та профілактичних послуг належної якості та вирішення питань щодо подолання низького рівня розвитку

169