12)Періодизація та основні протиборчі сили Громадянської війни в Росії.

Причини:Націоналізація земель,промисловості, ліквідація товарно-грошових відносин. Декрети «про кровавий терор» законодавство затверджували право на насильницьку розправу з своїми політичними противниками.

Тому меншовики праві і ліві есери були проти більшовиків бо встановлюється однопартійна система .

Громадянська війна основана на тісному зв’язку з іноземними інтервенціями які хотіли розділити Росію і мати економічний вплив.

1918 - створення «Союз захисту Батьківщини і свободи». Савініков. Анти-більшовицький рух на Дону і Кубані- Краснов. На півдні Росії і півн. Кавказі – Корнілов, потім Денікін – які сформулювали добровольчу армію. Літо 1918 виступи есерів проти більшовиків , але їх всіх заарештували. Вбита в цей час (липень) імператорська родина. Радянська влада установила жорстоку дисципліну в армії, укріпила її. Красна армія створила Революційну Військову раду республік. В травні 1918 чехословацький корпус захопив сибір, але в вересні 1918 року радянські війська витіснили їх. Кінець 18-го року в Сибірі владу захоплює Колчак, на Кубані і на Півночі Кавказу – Денікін, на півночі Міллер, в Прибалт – Юденіч.

25 грудня 1918 р. Колчак взяв Перм, але 31грудня його наступ було зупинено. В 1919 – план одночасного удару на радянську владу: схід(Колчак), південь(Денікін) і зах. (Юденич), але невдача. 1919 – калчак почав наступ від Уралу до Волги але його зупинили Каменев і Фрунзе. 1920 – Колчака розстріляли. Жовтень 1919 війська Юденича розгромили (коли він йшов на Петроград). Липень 1919 - Денікін захопл. Україну , радянські війська Формують Південний фронт, на чолі з Игоровичем проти Денікна, їм допоміг Махно( селянський рух) грудень 1919 – 1920 Денікен був розгромлений і залишки його армії передаються Врангелю. 1920 рік радянсько - польська війна і боротьба з Врангелем (в Польщі з Пілсудським). Договір в Ригі. Польша отримала Зах.Укр., Зах. Білорусь.

В 1920 Врангель організовує в Криму «Російську армію» для боротьби з ним створюється Південний фронт з Фрунзе,. Поразка Врангеля – кінець війни.

13. Система політичного розшуку Росії 19-20 ст. ХІХ ст. ознаменувало нову сторінку в історії розвитку політичної поліції. Імператор Олександр І маніфестом від 2 квітня 1801 р. ліквідує Таємну експедицію і надає повноваження політичної поліції різним. Це, передусім, стосується Міністерства внутрішніх справ (МВС). Міністерство підрозділялося на 4 експедиції, друга з них займалася справами «благочиния».

Одночасно з МВС у Санкт-Петербурзі і Москві існувала Таємна поліцейська експедиція

1805 р. засновується Комітет для нарад у справах, до якого входять міністерства внутрішніхсправ, військових і сухопутних справ та юстиції.

У 1807 р. на зміну Комітету для нарад у справах прийшов постійний Комітет охорони загальної безпеки.

25 червня 1810р. оприлюднюється новий розподіл справ між міністерствами. Новоствореному Міністерству поліції доручаються всі справи «внутренней безопасности», а Особливій канцелярії .

У військах здійснення політичного розшуку було покладено на окремі жандармські команди, створені у1815 р. у кожному кавалерійському полку, а згодом в єдиному драгунському полку.

Під час правління імператора Миколи І жандармський полк і жандармські частини склали Окремий корпус жандармів (1836 р.).

Указом від 3 липня 1826 р. політична поліція передається у відання нового Третьоговідділення Власної Його Імператорської Величності канцелярії. Начальником відділення і водночас шефом жандармів призначається О.Бенкендорф. Створюються нові підрозділи . районні о хоронні відділення (док. № 4), поширюється мережа охоронних відділень, Особливий відділ скасовується, а замість нього створюється 9-те діловодство з широкими функціямиЛютнева революція 1917 р. призвела до ліквідації Департаменту поліції і Штабу Окремого корпусу жандармів.Для розслідування діяльності цих органів було сформовано спеціальну комісію, а прізвища багатьох агентів і співробітників опубліковані у пресі. Обов.язки Департаменту поліції покладаються спочатку на Тимчасове управління у справах громадської поліції і забезпеченню особистої та майнової безпеки, а потім на Головне управління у справах міліції. Розвідка і контррозвідка підпорядковуються Головному управлінню Генерального штабу. Офіційно новий уряд оголошує про ліквідацію політичного розшуку, однак в управлінні провадилося збирання і узагальнення матеріалів про аграрний і робітничий рухи, діяльність партій ігромадських організацій. З червня 1917 р. ця робота зосереджується в Освідомчому відділі.На поч. 20 ст. утворено мережу розшукових (охоронних) відділень. Великого поширення набули агентурні методи роботи, зокрема провокація, ін. незаконні й аморальні заходи. Під час Жовт. революції 1917 та в роки громадян, війни П. р. був тісно пов'язаний з терором, до якого вдавалися усі протиборствуючі сторони. У 20—50-х рр. 20 ст. П. р. здійснювався органами (НКВС) Створений 7 листопада 1917 р.; 19 березня 1946 р. перейменований на Міністерство внутрішніх справ СРСР.;В 1922 при НКВС Державне політичне управління. Завданнями ДПУ були боротьба з контрреволюційними виступами, шпигунством, бандитизмом тощо. У зв'язку з утворенням СРСР республіканські ДПУ підпорядковувалися загальносоюзному Об'єднаному державному політичному управлінню (ОДПУ). нерідко незакон, методами, шляхом масових репресій; В умовах згортання непу й утвердження тоталітарного режиму органи ДПУ набули відверто каральної спрямованості, стали майже не контрольованими. З 1930 р. в усіх обласних центрах діяли каральні органи — "трійки" — у складі начальника управління ОДПУ, у 60—80-х рр. — органами КДБ СРСР, а в Україні — КДБ УРСР і був спрямований переважно проти дисидент, руху. В сучасний період у дем. державах термін «політичний розшук» втратив своє значення і офіційно не використовується .