7. Університети Російської імперії хіх-поч. XX ст.

Рівень освіти в Росії кін. 18 ст-поч.20 був дуже не високий. Гімназиська освіта давала право на вступ до університету. Програма викладання в царському ліцею 1811р. майже відповідала університетській. Відчинялись нові університети Дерпті, Петербурзі(на базі педагогічного інст.),Казані, Харкові. Юридичний статус визначався уставом 1804р. Ун-ти втратили автономію,підвищилася плата за навчання,виникала демократизація студентства. Вихідці з недворянських слоїв ставали студентами. На початку 60-х рр..Російська імперія стояла на порозі кардинальних змін в освітній сфері. З однієї сторони держава розуміла,що чим нижче рівень освіти народу, тим легше ним керувати. Але з іншої сторони почата модернізація так як треба були висококваліфіковані робочі. Під тиском цих обставин царизм у 1864р.проводить освітню реформу її суть заключалася в створені єдиної системи освіти. У 2-й пол.19ст. були створені ун-ти в одесі,томську, вільно на поч..20ст. в Саратові. Зявилися приватні вищі учбові заклади. На суспільні гроші відкриваються вищі жіночі курси Петербурзі, москві.загальний курс навчання в ун-ті був 7років.в ун-тах було заборонені тілесні покарання.виховували дітей на позитивних прикладах.куратором московського у-ту було назначено шувалова.у-тет складався з 3-4 фат тетів:історико-філологічного,фіз..-матем.,юридичного,медичного. Статут 1884р. негативно вилинув на науку-ліквідовано автономію у-тів. Важливу роль відіграв харківський унів.,випускником був мечников. Ун-тет мав 4 ф-ти, матем.,історико-філологічний,юридичний, медігчний.Петербур.у-тет був заснов.1819р.в ньому працювала науково-літературна спілка.великим освітнім центром був київський університет 1833р. тут навчалися композитор Лисенко, Антонович, засновник київської школи істориків. Новоросійський у-тет почав свою діяльність з 3 факультетів історико-филологічного, фіз.матем., юридичного. Першим ректором вибрано Соколова. В Росії було 120 вищих закладів, в яких навчалося 130 тис чол.

8. Історіографія як спеціальна історична дисципліна: предмет, функції, місце в системі наук

Всі дисципліни діляться на загальноісторичні та спеціальні. Історіографія належить до спеціальних наук. Вона є ре флексійною науковою - здатність людини до самопізнання, самоаналізу. Є два види рефлексії: Внутрішня і зовнішня. Внутрішня має 2 форми: особистісна рефлексія, яка виражається в здатності історика усвідомлення процесу власних дослідів; проблемна історіографія – аналіз літератури по конкретній істор. проблемі. Накопичення та вдосконалення форм внутрішньої рефлексії з’являється зовнішня реф. яка представляється основними історичними рефлексійними дисциплінами: теоретичне джерелознавство, історіографія, методологія іст-фії. Об’єкт – це певний фрагмент реальності, який ми вивчаєм, він може бути різним для окремої науки, для

істор. це певний комплекс літератури. Предмет – це частина об’єкта який знаходиться в дослідницькому полі. По предмету ми можемо відрізнити одну дисципліну від іншої. Предмет може співпасти з вашою темою роботи. До структури предмету належить : система ідей і цінностей історика, методологічний складник (наявність у дослідника знань про тему), фактологічний джерельний складник, психологічний складник(переживання). Функції: 1) конструктивна – пов’язана з розбудовою історичного знання,здобуття нового в науці. 2) парадигмальна – спрямована на затвердження та підтримування даної системи науки.

Засобами іст-фії створюються канони, зразки дослідницької діяльності. 3) методологічна – пов’язана з розбудовою нового знання, утвердженням нормативів діяльності історика.4) світоглядна – усвідомлення минулого науки. Має вплив на мислення історика, критичне ставлення до історіографічної спадщини.