1.2.Роки навчання в гімназії.

В 1856 році, у віці 11 років, хлопця відправляють на навчання до гімназії, одразу у 2-ий клас. Своїми здібностями хлопчик звернув на себе увагу вчителів.

Великий вплив на подальший розвиток І.І.Мечникова його товариш по гімназії Богомолов. «Старші брати Богомолова, студенти Харківського університету, часто їздили за кордон, звідки привозили заборонену в Росії революційну літературу та нові політичні ідеї. Від Богомолова молодий І.І.Мечников отримував данні про політичне життя у Західній Європі. У нього ж він отримував заборонену літературу, також журнали з-за кордону «Полярну звєзду» і газету «Колокол» Герцена»⁴ .У позакласний час Ілля Ілліч разом з однокласниками збираються на горищі у Богомолових, зачитуються нелегальною літературою. Діти створюють так званий «Союз науки» - священний союз гімназистів, які думають жити не так як їх батьки. Кожен із членів гуртка взяв на себе певну галузь знань та був своєрідним її «представником» на таємних зборах. Це було починанням майбутнього науковця і він з захопленням готувався до засідань гуртка. Останній відіграв значну роль у житті І.І.Мечникова, був його серйозним захопленням.

Ілля рано познайомився з творами передових російських діячів культури та науки, демократів Н.Г.Чернишевського, Н.А.Добролюбова, Д.І.Писарева.

Навчаючись в шостому класі Ілля вирішив перекласти з французької мови на російську книгу Грове «Взаємодія фізичних сил». Він займався цим разом із іншими членами союзу та з допомогою вчителя хімії. Книга була перекладена на російську та доступна усім членам «Союзу науки».

Хлопець багато читав, і книга – відіграла чималу роль в формуванні особистості майбутнього вченого. Наприклад, робота Чарльза Дарвіна «Походження видів» визначила майбутнє Мечникова - натураліста. Вчення Дарвіна на все життя визначило матеріалістичні погляди І.І.Мечникова і зробило його впевненим дарвіністом. Знайомство з цим твором закінчилося тим, що Ілля написав на нього рецензію і відправив у Петербург в редакцію журналу «Время». Але ця стаття не була надрукована, так як журнал закрили. Ось що пише І.І.Мечников в своїй неопублікованій рецензії : «Дарвін сильно помиляється, вважаючи своє вчення поширенням Мальтусова закону на живе і рослинне царства… Ми схильні думати, що прагнення до швидкого розмноження є наслідком боротьби за існування, а не її причиною, як гадає автор…»⁵.

«Читання природничо-наукової та політичної літератури призвело до того, що Ілля почав критично ставитися до релігії, і скоро він став упевненим атеїстом і пропагандистом атеїзму»⁶. Саме тому серед однолітків Ілля Ілліч отримав прізвисько «без Бога» та «мученик за науку». Хоча за безбожжя можна було запросто вилетіти з навчального закладу, його це не лякало, і він сміливо висловлював свої погляди у шкільних творах.

Ілля користувався всякої вільної хвилиною для своїх занять. «Навіть під час "Нецікавих" уроків читав він потихеньку наукові книги. Одного разу на уроці закону божого, який оприлюднив, він не помітив, як до нього підійшов батюшка, який взяв у нього книгу з рук. Виявилося, що І.І.Мечников читав твір Радлькофера "Про тілах, що містять кристали протеїну". Прочитавши таке вчене назва, батюшка мовчки повернув йому книгу і більше ніколи не турбував його»⁷.

«Серед товаришів-одноліток Мечникова в гімназії був ряд пізніше видатних діячів: академік - зоолог Зелинський, академік Ковалевський М.М., український композитор М.В.Лисенко та ін.»⁸.

Про широту та глибину гуманітарних інтересів І.І.Мечникова в той період свідчить його випускний твір «Про значення папської влади в середні віки». По відгуку спеціалістів, ця робота могла б позмагатися з роботою студента історичного факультету.

Гіназиська програма не влаштовувала Іллю, на уроках йому було сумно,і він, у віці 15 років (1860) вирішує відвідувати лекції в університеті. Так, на задніх рядах аудиторії Харківського університету почав з’являтись худий, блідолицій хлопець, який навмисно знімав гімназистку форму, щоб бути непоміченим.

Лекції в університеті, які читав професор Масловський були цікавими, але юнака тягнуло до експериментів, наукової діяльності. Тому Ілля, набравшись сміливості вирішує звернутись до професора з проханням дозволити йому працювати в лабораторії, на що отримав негативну відповідь, був дуже засмучений. «Рано, молодий чоловіче, ви взялися за наукові питання, закінчуйте спочатку гімназію та вступайте до університету»⁹ . Але ця ситуація тільки ще більше дає стимул молодому натуралісту добитися бажаного. І.І.Мечников вирішує звернутись до іншого професора,який викладав фізіологію у цьому ж університеті та лекції якого юнак також відвідував - Івана Петровича Щелкова. Останній дає згоду працювати з юнаком в лабораторії, і це в його 15 років. Тут хлопець знайомиться з основами гістології.

Поступово майбутній науковець накопичує великий багаж знань: відвідуючи університетські лекції, займаючись у лабораторії та, паралельно, навчаючись у гімназії. Ілля вже досліджує інфузорій з допомогою мікроскопа, записуючи усі свої спостереження до спеціального зошиту.

Дорогою до гімназії Мечников регулярно заходив до книжкового магазину, де придбав книгу по геології, автора Леваковського. Ознайомившись с нею, хлопець вирішив написати рецензію, яка була опублікована в 1861 р. Він жорстко, але справедливо оцінив твір, і рецензія через місяць з’явилась у одному із Московських журналів. Саме з цієї статті почалась наукова публіцистика І.І.Мечникова.

Настає пора екзаменів, і Ілля, який обіцяв собі закінчити школу з золотою медаллю, змушений на деякий час відмовитись від своїх досліджень. На здачі іспитів, хлопець вразив педагогів зрілістю свого наукового мислення. Офіційний документ, отриманий Іллею гласив : «Юнак за степенем розумового розвитку визнаний здібним до університетської освіти і нагороджений золотою медаллю»¹⁰.

Таким чином, в 1862 році Іллі Ілліч закінчив гімназію, і мріє про вступ до Вюрцбургського університету, де курс по гістології, який особливо цікавив його, читав видатний професор Келлікер. Тим паче, що він був певним чином розчарований у Харківському університеті. «Ще в останніх класах гімназії І.І.Мечников дізнається від студентів, що в Харківському університеті панують старі методи викладання лише по лекціям та підручникам, без практичних занять»¹¹. І він приходить до висновку, що Харківський університет може мало дати йому для наукових досліджень, і вмовляє рідних відправити його закордон.

1. Початок наукової діяльності.

Прийшла пора задуматись про подальше життя. На сімейній раді Ілля Ілліч доводив необхідність навчання за кордоном. Мати була в шокована такою ідеєю сина, доводила різні аргументи для того щоб він не їхав : недостачу коштів, юний вік, недосвідченість. Але І.І.Мечников не слухав нічого, він будь що хотів поїхати за кордон в кращі лабораторії Європи , попрацювати у знаменитих професорів. І мати здалась. Були зібрані незначні кошти і хлопець відправився в путь.

Після днів стомлюючої подорожі Ілля опинився в Берліні, який шокував його своєю величчю, на наступний день він був уже в Лейпцигу – центрі європейської книготоргівлі. І.І.Мечников не знав що робити і розгублений стояв на вокзалі, але його помітив німець, який допоміг із житлом. Наступного ранку він відправився за книжками і так, що валіза мандрівника ледь закрилась. Але, вертаючись додому хлопець зрозумів, що не запам’ятав назву вулиці та адресу будинку, в якому поселився. Так він до вечора блукав по місту і, сам того не розуміючи як, все ж таки знайшов свою вулицю і будинок у якому зупинився. Про цей казус в майбутньому Ілля Ілліч розказував, посміюючись.

Тепер у Вюрцбург. Тут на І.І.Мечникова чекали ще більші неприємності. Місто було пустим, професори та студенти виїхали на канікули, а це означало, що Іллі нема що робити тут. Студенти,з якими він там познайомився, допомагають знайти квартиру, але хлопець не витримує на чужині, перед очима стоять картини з дитинства, рідні, Панасівка. Мечников збирає валізи та повертається на Батьківщину.

2. Навчання в університеті.

В рідній Панасівці Ілля Ілліч Мечников приймає важливе рішення – вступати до Харківського університету. Цьому несказанно була рада мати, адже дитина залишиться під її крилом. Родина сподівалась на професора Щелкова, який допоможе зайняти хлопця науковою роботою.

Хлопець вирішує вступати на медичний факультет, але проти цього виступала Емілія Львівна, знаючи вразливу натуру сина. І він не сильно того бажаючи подав заяву для вступу на природниче відділення фізико-математичного факультету.

1862 року І.І.Мечников вступає в Харківський університет без іспитів. Цікавиться лекціями з зоології та фізіології, з захопленням слухає курс молодого вченого Щелкова, але не обмежується обов’язковим навчанням, і береться до самостійної наукової праці.

Він починає роботу над статтею для наукового журналу Московського імператорського університету товариству натуралістів під назвою «Некоторые факты из жизни инфузорий». Робота написана за одну ніч та відправлена,залишається тільки чекати. Але продовжуючи дослідження автор впевнюється у поспішних висновках у дослідженні,і негайно пише листа до редакції, в якому визнає свою провину і просить не друкувати статтю. Ілля ходив сам не свій весь час, і коли нарешті впевнився, що робота не вийшла друком трохи заспокоївся. До кінця своїх днів науковець був впевнений, що вона не була опублікована, але він помилявся. «Виявилось, що стаття, адресована журналу «Бюллетень Московского общества испытателей природы», потрапила в «Вестник естественных наук» - інший журнал того самого товариства… так в квітні 1865 року побачила світ ця стаття, написана в жовтні 1862 р. і розміщена в номері дуже малопоширеного журналу за 1860 рік»¹². Таким чином, лист І.І.Мечникова з проханням не друкувати статтю не дійшов до пункту призначення. І цей журнал, який нерегулярно виходив, все ж надрукував її, але з запізненням на три роки, коли науковець був уже за кордоном. Відмова І.І.Мечникова від друку статті свідчить про наявність у юного автора не лише наукової чесності, але і сміливості. Ця невелика деталь розкриває характер майбутнього вченого.

Ще перед вступом до університету, на літніх канікулах разом із Щелковим І.І.Мечников, з великою пристрастю вивчає у лабораторії війчастих інфузорій. Завдання полягало у тому, щоб показати, чи стебельце аналогічне мускульній тканині і чи воно так само як вона реагує на різні реактиви. Наслідки дослідження були негативні, і опубліковані в 1863 році.

Наукова робота в лабораторії Щелкова продовжувалась, коли І.І.Мечников став студентом першого курсу, і успішно завершена і опублікована в «Мюллерському архіві», коли автору було вже 18 років. Це повідомлення зазнало критики зі сторони науковця Кюне. Проте Ілля Ілліч повторив свої експерименти і ствердив попередні висновки. Кюне дістав також гостру відповідь.

Отже, в 17 років Мечников вступив на перший курс Харківського університету. В ті роки в навчальному закладі не було професорів, які могли б заволодіти душами молоді, особливо І.І. Мечникова. Його захоплювала наукова робота в лабораторії Щелкова, лекції та бесіди з ним.

Любов до музики проявлялась все сильніше. Хлопець відвідував опери, концерти видатних композиторів та музикантів.

І.І.Мечников успішно здав екзамени після першого курсу, але він був невдоволений викладачами біологічних наук, далеких від дарвінізму, тим паче він хотів розпочати самостійну наукову роботу. Ілля приймає рішення закінчити університет не за чотири роки, а за два роки. З цією метою, він вигадує певний план : потрібно подати ректору університету заяву про виключення,розпочати одразу готуватись до випускних іспитів і закінчити університет як вільний слухач. Він так і зробив. Про цей вчинок ніхто не знав, навіть мати. Отже, 22 вересня 1863 року він подав прохання про відрахування з університету , а 9 березня 1864 року І.І.Мечников з новим проханням знову з’явився в кабінеті ректора. Студент просить ректора про дозвіл на відвідування університету в якості вільного слухача четвертого курсу . Це прохання задовольняється і Ілля Ілліч – студент четвертого курсу. Але і цей рік швидко минає, випускні екзамени блискуче здані( на випускних іспитах він дістав відмінні оцінки і тільки з богослов’я, церковної історії та технології отримав «добре». І.І.Мечников може сміливо розпочати новий етап життя, приємний та цікавий –це наука!

Отже, прагнення І.І.Мечникова до наукових пошуків сформувалось ще в дитячі та підліткові роки. За час перебування в університеті І.І. виконав та опублікував чотири наукові роботи – дві про скорочувальне стебло сувійок, одну про новий вид хробаків з роду Диплогастерів, і ще одну про паразитизм у інфузорій. В цей період протістологічні роботи явно чисельно перевищували, але поступово І.І.Мечников відійшов від цієї області біології і став зоологом - універсалом, який зробив свій вклад майже у всі розділи зоології безхребетних. На протязі двох років він виконав всі приписані планом обов’язки студента і влітку 1864 р, в 19 років, закінчив Харківський університет і, вирішивши посвятити своє життя науці, поїхав удосконалюватися за кордон.

Примітки до першого розділу:

¹ Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: у 86т. /[Под. редакцией К.К. Арсеньева и Ф.Ф. Петрушевского]. – Т. ХIХ. – СПБ., 1896 – 226 с.

²Мечникова О.Н. Життя І.І.Мечникова.- М., 1926.-С.8.

³Блинкин С.А.Ілля Ілліч Мечников.-М.,1972.- С.6.

⁴Острянин Д.Ф. І.І.Мечников в боротьбі за матеріалістичний світогляд.-К.,1977.-С.29.

⁵Могилевский Б.Л.І.І.Мечников.-М.,1958.-С.42-43.

⁶ Белкін Р.І.,Страшун І.Д.Роботи І.І.Мечникова по історії науки.-М.,1959.- С.20.

⁷ Мечніков І.І. формування наукового світогляду у дитячі та юнацькі роки /М.О. Іваненко, О.М. Клімова, О.В. Кузьменко // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія „Біологія, хімія”. – 2011. – Т. 24 (63), № 1. – С. 44.

⁸ Дяченко С.С. І.І. Мечников. Життя і діяльність.-Київ-Харків, 1946.- С.7.

⁹ Мечников І.І. формування наукового світогляду у дитячі та юнацькі роки /М.О. Іваненко, О.М. Клімова, О.В. Кузьменко // Вчені записки Таврійського національного університету ім. В.І. Вернадського. Серія „Біологія, хімія”. – 2011. – Т. 24 (63), № 1. - С.43.

¹⁰Могилевский Б.Л.І.І.Мечников.-М.,1958.-С.31.

¹¹Карлик Л.Л. Мечников.-М.,1946.-С.11.

¹² Залкінд С.Я.І.І.Мечников.-М., 1957.-С.11-12