Розділ 1 Дитинство та юність науковця

Народився Ілля Ілліч Мечников 3 (15) травня 1845 р. в маєтку Панасівка селі Іванівка Куп’янського повіту Харківської губернії (нині село Мечникове Двурічинського району Харківської області) в родині відставного гвардійського офіцера, дворянина Іллі Івановича Мечникова та піаністки Емілії Львівни Мечникової.

«Мечникови – дворянський рід, який бере свої початки від молдавського боярина і сапфарія (мечника) Юрія Степановича, який переїхав в Росії в 1711 році з князем Кантемиром, і який отримав великий маєток від Петра Першого. Його син прийняв прізвище Мечников. Рід Мечникових внесений в шосту і четверту частини родословних книг Харківської губернії»¹.

1. Родина та дитинство І.І.Мечникова.

Незадовго до народження Іллі, родина переїхала на Україну з Петербурга, де була не в змозі існувати, адже батько полюбляв грати в азартні ігри і його спіткали постійні програші. Тоді Емілія Львівна вирішує цю проблему – вона радить чоловікові подати заявку на посаду ремонтера (людина,яка постачає коней) двох гвардійських полків. Заявка була прийнята, і сім’я переїжджає з Петербурга до маленького села Іванівка. Тут батько сімейства будує новий будинок, в якому і народжується останній син сімейства - Ілля.

У цьому маєтку родина жила не постійно, лише у теплу пору, бо на зиму, зазвичай, вони переїздили до Харкова.

Емілія Львівна – була з єврейської сім’ї. Батько - Лев Миколайович Навахович займався перекладами німецьких філософів, був досить забезпеченою людиною. Брат Емілії Львівни прославився умінням малювати карикатури, та видавав відомий усім журнал «Єралаш». Сам Ілля Ілліч говорив, що успадкував свій духовний склад від матері. Вана мала на нього вплив і відносини між ними були сповнені ніжної дружби та довіри на протязі всього життя.

Батько ж, хоча був людиною освіченою, не справив особливого впливу на розумовий та духовний світ своїх дітей.

Ні у сім’ї Мечникових чи Наваховичів людей науки не було.

Ілля у цьому сенсі був першим. Любов до природи почала ще змалечку проявлятись у нього. Хлопець міг годинами зникати у саду та у лісі, розглядаючи та спостерігаючи та вивчаючи оточуючий його світ. Недарма мати називала хлопця «пан Ртуть» та «нервовою дитиною», а сестра, якій часто доводилося воювати з ним – «убоїщем», адже він крутився як дзиґа і так, що одного разу ледве не потонув, спостерігаючи за гідрами у ставку, але , на щастя, Іллю врятував його дядько Дмитро Іванович. Сталось це 20 липня 1856 року. Цього ж дня, Ілля Ілліч , який спав у своїй кімнат ледве не загинув від пожежі, що несподівано спалахнула у будинку через недопалок. Цього разу його врятували батько з дядьком.

В сім’ї Мечникових були, окрім Іллі ще діти: «Старші хлопчики, Ваня та Льова, навчалися в Петербурзі. Дочку Катю виховували вдома, як усіх панянок дворянських родин того часу. Між нею та молодшими хлопчиками була велика різниця у віці, тоді як останніх розділяло всього два роки. Коля, улюбленець бабусі Олени Самойлівни, був гарненький, товстенький…Молодший в сім’ї – Іллюша був весь – вогонь. Світленький, тоненький хлопчик, з ніжним кольором обличчя, світло – каштановим шовковистим волоссям і сіро-голубими очима, які випромінювали енергію та доброту, він був вразливий, запальний і нервовий»², але вони не розділяли інтересів свого брата.

1851 році сім’я Мечникових переїздить до Харкова в велику квартиру. У місті кругозір дітей починає швидко розширюватись.

Взимку 1851 року була отримана звістка про те, що у другого сина Мечникових Льови запалення тазостегнового суглобу і лікарі радять забрати його з Петербургу. Через деякий час батько забирає тринадцятирічного хлопця до Харкова і сім’я вирішує готувати його до гімназії, і для цього запрошує вчителів-студентів.

В 1853 році на канікули в якості вчителя Льови був запрошений студент-медик Ходунов. Навчання йшло добре, так як Лев був здібним хлопчиком, між іншим його все більше і більше цікавив маленький Іллюша. Ілля ходив слідом за братом та його вчителем,коли ті проводили екскурсії для знайомства з флорою та фауною, уважно спостерігав за останніми та сам збирав рослини для власної колекції. Здобути якомога більше рослин та дізнатися їх назви – ось що стало улюбленим заняттям юного натураліста. Він відшукав у батька в бібліотеці необхідні йому книги, сам знаходив потрібні йому рослини і підклеював під ними назви. Під керівництвом Ходунова Ілля навчився не лише збирати рослини, ловити комах та рибу, але і пристрастився до читання літератури для дітей по природознавству. Любив Ілля також ділилися тим, що сам пізнав з іншими дітьми : «Одного разу Ходунов, прогулюючись великим панасівським садком, випадково став свідком однієї із багатьох причуд свого чудового улюбленця. На галявині чинно сиділи малюки – їх було не більше десяти, перед ними поважно ходив Іллюша. На носі в нього були зроблені з проволоки окуляри. В руках він тримав жабу»³.

Ще одним захопленням хлопця була музика. І.І.Мечников міг годинами слухати, як його мати грає на фортепіано. Проте у сина, схильності до музики Емілія Львівна не знайшла. Про це , все у старші роки дуже шкодував Ілля Ілліч, адже володів чудовою пам’ятю та мав музикальний слух.