8. Взаємозв’язок окремих ланок фінансової системи, їх характеристика.

ФС –фонди грошових коштів, що групуються за відповідною ознакою. За внутр будовою ФС – це сукупність відносно обособлених, взаємопов’язаних фінансових відносин, які відобр-ть специфічні форми та методи перерозподілу ВВП. За організаційною структурою ФС – це сукупність фінансових органів та інститутів, які управляють грошовими потоками.

В залежності від сфери фін відносин виділяють 4 ланки ФС: дер фін., фін підприємницьких структур, міжнар фінанси, фін ринок. Базовою ланкою ФС є фінанси підприємницьких структур, до якої належать фін як виробничої, так і невироб сфер. Підприємства обслуговують створення ВВП – основного джерела фін ресурсів. Нині підприємницькі структури володіють 25 – 30% всіх фін ресурсів держави

Держ фін - сукупність фондів фін ресурсів загальнодержавного призначення. У сфері держ фін досить обґрунтованим буде їх поділ на централізовану (бюджет і цільові фонди) та децентрал-ну (фін державних підприємств). Провідне місце в держ фін належить бюджетам різних рівнів, які об’єднуються у зведеному бюджеті держави.

У теоретичному плані найбільше питань викликає виділення у складі держ фін окремої складової – держ кредиту. Саме як самостійну ланку його характеризує переважна більшість вітчизняних учених. Водночас він явно не вписується у розглянуті засади структуризації цієї сфери, оскільки не передбачає формування окремого фонду грошових коштів і не має відповідного організаційного забезпечення.

Досить складною є структуризація міжнар фін-в. Тут важко знайти певну ознаку, за якою можна було б охопити всю сукупність. При дослідженні міжнар фінансів їх доцільно розглядати у 2 вимірах – широкому та вузькому. У шир розумінні вони охоплюють усю сукупність міжнар грошових потоків, а у вузьк – міжнар централізацію коштів та фін ресурсів.

Фін ринок – це ланка фін системи, яка створює і використовує фонди фін ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фін системи не можуть діяти ефективно. Фін ринок включає ринок грошей, кредитних ресурсів, цінних паперів і фін послуг. Подібна структура формує альтернативні варіанти вирішення проблем залучення фін ресурсів – взяти позичку в банку чи випустити облігації, а тим самим створює конкурентне середовище на фін ринку, що сприяє ефективності його функціонування.

Фін домогосподарств є засобом створення та використання фондів фін ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. Джерелом створення вказаних фондів є заробітна плата й інші джерела доходів кожного громадянина чи його сім’ї.

9. Види непрямих податків , їх переваги та недоліки

Непрямі податки — податки на продаж, з обігу, на додану вартість, на продаж цінних паперів, на переказ коштів за кордон, на дарування і успадкування, на передачу власності, на матеріально-технічні запаси та обладнання, на монопольне право та привілеї, а також акцизи, гербові збори, прикордонні збори та всі інші податки (збори), крім прямих податків і податків з імпорту.

Нині в Україні стягуються акцизи, мито та податок на додану вартість.

Акцизи - це непрямі податки, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни. Бувають специфічні та універсальні акцизи. Також акцизи поділяють на фіксовані та пропорційні. Фіксовані - встановлені на одиницю товару в грошовому вираженні, пропорцій - як відсоток до обсягів реалізації.

Перелік товарів, на які встановлюється акцизний збір (підакцизних товарів), і ставки акцизного збору затверджуються законодавче і є єдиними на всій території України для вітчизняних та імпортних товарів.

У податковій практиці існують три форми універсальних акцизів: податок з продажів (купівель) у сфері оптової або роздрібної торгівлі, податок з обороту і податок на додану вартість.Об’єктом оподаткування податку з прода жу (купівель) у ланках оптової чи роздрібної торгівлі є валовий доход на кінцевому етапі реалізації чи виробництва товарів, тобто оподаткування провадиться лише один раз, на одному ступені руху товарів.

Податок з обороту також стягується з валового обороту, але вже на всіх ступенях руху товарів.

Податок на додану вартість сплачується на всіх етапах руху товарів, але об’єктом оподаткування виступає вже не валовий оборот, а додана вартість, що зберігає переваги податку з обороту, але в той же самий час ліквідує його головний недолік - кумулятивний ефект. Однак недоліком цього податку є складності та широке поле для зловживань в адмініструванні. 

Мито встановлюється при переміщенні товарів через митний кордон держави, тобто при ввезенні, вивезенні або транспортуванні транзитом. На відміну від інших непрямих податків стягнення мита має на меті не стільки фіскальні потреби держави, скільки формування раціональної структури експорту і імпорту. В залежності від мети введення розрізняють такі види мита: статистичне, фіскальне, протекціоністське, антидемпінгове, преференційне, зрівняльне.

Переваги і недоліки. Непрямі податки ефективніші в фіскальному аспекті, оскільки оподатковують споживання, яке в свою чергу є більш стабільною і негнучкою величиною, ніж прибутки. Від них тяжко ухилитись і досить легко контролювати їх сплату. Непрямі податки не впливають на процеси нагромадження, але вони регресивні в соціальному аспекті і здійснюють досить значний вплив на загальні процеси ціноутворення. Крім того, за допомогою специфічних акцизів можна впливати на структуру споживання. З іншого боку структура споживання у різних верств населення суттєво відрізняється, тому принцип справедливого оподаткування може бути реалізований через диференційований підхід до встановлення непрямих податків на окремі товари, роботи та послуги. Однак тут теж є певні обмеження. Встановлення більш високих податків тільки на так звані товари не першої необхідності й розкоші звужує сферу непрямого оподаткування і скорочує надходження доходів до бюджету. Навпаки, навіть невисокий рівень непрямого оподаткування товарів повсякденного попиту забезпечує державі сталі й значні доходи, бо сталим і значним у масштабах суспільства є таке споживання.