27. Зміст і структура фінансової системи

Ефективність організації та реалізації фін відносин і фін політики у державі залежать насамперед від оптимальної побудови та дієздатності ФС. ФС є фактором інтеграції всіх чинників економічної системи, акумулятором грошових ресурсів. Термін"система" - це сукупність визначених елементів, між якими є закономірний зв'язок чи взаємодія.

Родіонова визначає ФС як: «сукупність сфер і ланок фінансових відносин, взаємопов'язаних між собою». Вона виокремлює 3 основні ланки ФС: державні фінанси, фінанси підприємств, страхування.

Опарін розглядає ФС з двох сторін: - за внутрішньою будовою (сукупність відносно обособлених взаємопов'язаних сфер і ланок фінансових відносин, які відображають специфічні форми та методи розподілу і перерозподілу ВВП); - організаційною структурою(сукупність фін органів та інститутів, які управляють грошовими потоками)

Структура фінансової системи

Структуризація фінансової системи відповідно до суб’єктів фінансових відносин: ФС включає в себе: 1. Державні фінанси (фін_держави, фін_субєтків господарювання держ_форми власності, фін_субєктів господарювання комунал-ої форми власності); 2. Недержавні фінанси (фін_приватних підприємств, фін_колективних_підрпиємств, фін_господарських товариств та підприємств, фін_домогосподарств)

Василик розглядає ФС держави через фонди фін ресурсів. «ФС- це сукупність різноманітних фондів фін ресурсів, сконцентрованих у розпорядженні держави, нефінансового сектора економіки окремих фінансових інститутів і населення для виконання покладених на них функцій, а також для задоволення ек та соц потреб».

Нині у світі налічується понад 20 різних моделей фінансових систем окремих держав (про 3 написати)

Отже, ФС — не просто набір окремих взаємопов'язаних елементів, а надзвичайно складна за внутрішньою будовою фінансова архітектура, від ефективності побудови якої залежить можливість збалансування інтересів і суперечностей, узгодження прагматизму фінансової політики з раціональністю економіки.

28. Зміст, принципи, методи та види фінансового планування

Фін планування — це особлива сфера ек діяльності держави, госп суб'єктів і окремих громадян з обгрунтування ефективності управлінських рішень із питань госп.діяльності в напрямі їх фін забезпечення, оптимізації передбачуваних витрат і одержання високих фін результатів. Основними функціями ФП є:

1.відображення основних напрямків фін політики;

2.встановлення кількісних і якісних параметрів суспільного вир-ва на плановий період;

3.вибір раціональних шляхів фін забезпечення на основі наявних ресурсів;

4.здійснення необхідного рівня перерозподілу фін рес для підвищення сусп добробуту. Принципи фінансового планування — це основа успішного його застосування. До їх числа належать: - принцип комплексного підходу до основних параметрів ек й соц розв в тісному взаємозв'язку з наявними фін можливостями; принцип оптимального використання фін рес із метою першочергового забезпечення фін рес пріоритетних напрямків розвитку економіки й соціальної сфери; - принцип єдності у використанні фінансових показників, здійсненні фінансових розрахунків, застосуванні єдиної методології прогнозування тенденцій і напрямків розвитку. Виконувати покладені на нього завдання ФП зможе тільки тоді, коли воно базуватиметься на наукових методах. Методика ФП – це сукупність правил, якими необхідно керуватися при вирішенні окремих питань ФП.

Методи ФП : 1) балансовий 2) нормативний (закладаються певні обмеження на викор-ня ресурсів) 3) ек.-матем.моделювання 4) метод експертних оцінок.

Особливості функціонування економіки в умовах ринку дають підставу виділити 3 аспекти ФП: загальнодерж, територіальний, окремих госп структур. За ек призначенням і роллю в процесі відтворення ФП можна поділити на 2 сфери: 1.сфера зведеного ФП; 2.індивідуальне ФП. Результатомтом фін-го план-ня є розраховані фін. показники, які відповідають певними ознакам і знаходять своє відображення в док-ті, який має назву “фін. план” Фінансовий план — особлива форма документа, показники якого завжди виступають у грошовій формі й відображають результати господарської діяльності та рух фінансових ресурсів протягом відповідного періоду. Вони обов'язково повинні мати підрозділи доходів і видатків. У деяких фінансових планах ці підрозділи можуть мати детальнішу розшифровку. Фінансові плани — зведені та індивідуальні. Зведені :1)загальнодержавні, плани окремих господарських об'єднань і 2) територіальні зведені відображають рух фінансових ресурсів на макрорівні(баланс фінансових ресурсів витрат держави, зведений бюджет держави, державний бюджет, бюджет пенсійного фонду).Індивідуальні фінансові плани, тобто плани окремих підприємницьких структур, різняться між собою залежно від форм власності, видів діяльності, типу організацій, методів управління. За своєю економічною суттю вони відображають передбачувані результати фінансової й фінансове забезпечення господарської діяльностей конкретного суб'єкта господарювання. фін плани бувають:оперативні, поточні й перспективні Оперативні складаються терміном до одного року, тобто на місяць, квартал. Поточні діють протягом одного року. Перспективні складаються більш як на один рік. На макрорівні виділяють – план дох та видатків населення, платіжний та валютний баланси; на мікрорівні – бізнес – план, платіжний календар та фін. план.