ep003 підручник

8)

наподіляютьсявитративитрачаннядоцільністюЗа

продуктивні та непродуктивні:

Продуктивні

– передбачені технологією та організацією

виробництва.

Непродуктивні

–

не обов’язкові,

виникаютьщо

результатіу

певних недоліків організації виробництва, порушення технології тощо.

9)

продукціїсобівартостідовідношеннявизначеннямЗа

розрізняються витрати на продукцію та витрати періоду:

наВитрати

продукцію

–

це

витрати,

пов’язані

з

виробництвом. У виробничій сфері до таких витрат належать усі

витрати

(матеріали,

зарплата,

амортизація

верстатів тощо),

пов’язані з функцією вироб-ництва продукції.

виробничустворюютьпродукціївиробництвонаВитрати

собівартість продукції (робіт, послуг).

періодуВитрати

– це витрати,

нещо

довключаються

виробничої собівартості,

розглядаються як витрати того періоду, в

якому вони були здійснені. Це витрати на управління, збут

продукції та інші операційні витрати.

продукціїСобівартість

обчисленнямаєзначеннявеликевиробництвісучасномуУ

увитрат

грошовому вимірі на продукцію,

виробляєтьсящо

(роботи,

послуги) та на виробництво або господарчу діяльність

підприємства в цілому.

обранунавимірігрошовомуувитратобчислюванняСпосіб

одиницю

(об’єкт) за статтями витрат називають калькуляцією.

документувиглядіувонаОформлюється

(калькуляційного листа)

та відображає собівартість продукції.

Розрізняють калькуляції: планові, кошторисні,

нормативні

та звітні.

йвиробництваначаладоскладаютькалькуляціїтриПерші

вони мають різне призначення:

−

визначеннядлявикористовуютьсянормативнітапланові

абонаявнихосновінацінвстановленнятавитратнеобхідних

прогре-сивних норм витрачання виробничих ресурсів;

−

витратпідрахуваннядлявикористовуютьсякошторисні

на нову продукцію та розрахунку відпускних цін.

Звітна

калькуляція

складається

у

господарському

(управлінському) обліку

з

метою

контролю

за

використанням

собівартостізниженнярезервівпошукутазавданьпланових

продукції. Документ,

в якому обчислюється загальна сума витрат,

пов’язаних з виробничою та господарчою діяльність підприємства

абовиробництвонавитраткошторисомзагальнимназивають

загальним кошторисом витрат на господарчу діяльність. Загальний

нормативнимидіючимиззгідновиробництвонавитраткошторис

документами також складається (з

розподілом за кварталами)

на

основі таких розрахунків:

−

матеріальних витрат в основному виробництві;

−

заходисоціальнінавідрахуваньтаплатизаробітної

в

основному виробництві;

−

кошторису витрат допоміжних підрозділів;

−

кошторису

витрат

на

утримання

та

експлуатацію

устаткування;

−

кошторису загальновиробничих витрат;

−

кошторису інших виробничих витрат.

в

розрахунки:

−

кошториси адміністративних витрат та витрат на збут,

та

інших операційних витрат;

−

кошториси витрат фінансових та пов’язаних з участю в капіталі;

−

кошторис витрат,

пов’язаних з

операційноюнеіншою

діяльністю.

підприємства,

останні

економічнимпогрупуватисяможуть

елементам.

підрозділамитапродукціївидамизавитратизвітовіабопланові

(центрам витрат),

видукожноговідприбутоктацінувизначити

продукції.

Витрати, пов’язані з

їїскладаютьпродукціївиробництвом

виробничу собівартість,

яка

економічнихважливішихізоднимє

показників підприємства. Її економічна суттєвість міститься не

тільки в тому, щоб урахувати всі виробничі витрати,

а ще і в тому,

характеризуватищоб

всі

виробничоїаспекти

господарської

діяльності,

керуваннярівняхрізнихнароботиефективність

економікою підприємства та галузі.

відвідрізняєтьсяякіснотакількіснопродукціїСобівартість

її

вартості.

Вартість залежить від попиту та пропозиції,

а

собівартість складають поточні витрати виробництва.

продукціїсобівартостіоблікутаплануванняпрактикаДіюча

промисловоїсобівартостівиробничоївизначенняпередбачає

продукції

як

виражених

в

витратпоточнихформігрошовій

підприємства на її виробництво.

обґрунтованеекономічноєсобівартостіплануванняМетою

визначення величин витрат,

необхідних

дляперіодіплановомуу

продукціїпромисловоївсієївидукожноговиробництва

підприємства, що відповідає вимогам щодо якості продукції.

товарноївиробівокремихсобівартостіплановоїРозрахунки

і

потребивизначеннядлявикористовуютьсяпродукціївалової

в

оборотних коштах,

планування прибутку, визначення економічної

ефективності окремих організаційно-технічних заходів

та

виробництва

в

цілому, для планування і

формування

націни

продукцію.

продукціїсобівартостіоблікуМетою

є своєчасне,

іповне

достовірне визначення фактичних витрат,

пов’язаних

з

виробництвом

продукції,

собівартостіфактичноїобчислення

окремих

видів

та

всієї

продукції,

а

також

контроль

за

використанням матеріальних, трудових та грошових ресурсів.

Процеси господарчої діяльності підприємства пов’язані

з

ресурсіввитратами

(фінансових, матеріальних, трудових тощо), що

використаються.

Витрати

підприємства,

відзалежно

їх

ролі,

вонияку

відіграють у процесі відтворення та виду господарської діяльності,

можуть бути розподілені, як показано на рис. 9.3.

Нормативні

документи

розрізняють

собівартість

реалізованої продукції та виробничу собівартість.

Виробнича собівартість складається з:

−

прямих матеріальних витрат;

−

прямих витрат на оплату праці;

−

інших прямих витрат;

−

загальновиробничих

(змінних

та

розподіленої

частини

постійних витрат).

року або одного виробничого циклу,

якщо він перевищує один рік,

та напівфабрикатів власного виробництва.

До статті калькуляції „Купівельні напівфабрикати та

комплектуючі вироби,

характерувиробничогопослугиіроботи

сторонніх

підприємств

та

організацій”

вносять

вартість

купівельних напівфабрикатів та готових комплектуючих виробів,

придбаних для комплектування продукції,

що випускається, які

потребують додаткових витрат праці з їх обробки або збирання;

робіт

та

послуг

виробничого характеру,

які

виконуються

сторонніми підприємствами.

До статті калькуляції „Паливо та енергія та технологічні

цілі” належать витрати на всі види палива і енергії (як одержані від

сторонніх підприємств та організацій, так

самимвиготовленіі

підприємством)

ввикористовуєтьсябезпосередньощо

процесі

виробництва продукції.

У статті калькуляції „Зворотні заходи” відображається

вартість

зворотних

заходів,

сумизагальноїізураховуютьсящо

матеріальних витрат, віднесених на собівартість продукції.

До

статті

калькуляції

„Основна заробітна плата”

належать

витрати

на

виплати основної заробітної плати,

оплатисистемамипідприємствомприйнятимиззгіднообчисленої

праці у вигляді тарифних ставок (окладів)

длярозціноквідрядних

робітників зайнятих виробництвом продукції.

До

статті

калькуляції

„Додаткова заробітна плата”

належать витрати на виплату робітникам,

виробництвомзайнятим

продукції,

додаткової заробітної плати,

працюзанарахованої

понад

установлені

норми,

винахідницькутауспіхитрудовіза

діяльність,

особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки,

гарантійні

і компенсаційні виплати,

передбачені законодавством,

премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

До

статті

калькуляції

„Відрахування на соціальне

страхування”

включаються

відрахування

на

обов’язкове

державне,

пенсійне та соціальне страхування робітників, зайнятих

виробництвом продукції, а також відрахування на їх індивідуальне

страхування та інші соціальні заходи.

До

статті

калькуляції

„Витрати на утримання та

експлуатацію

устаткування”

вносяться

амортизаційні

ізустаткуваннявиробничоговартостівідвідрахування

складу

основних

засобів,

матеріальнихінших

та

нематеріальних

необоротних активів, витрати на їх утримання,

експлуатацію,

ремонт та технічне обслуговування.

зводитьсякалькулюванняспосібНормативний

до

собівартостінормативноїпідсумовуванняалгебричного

з

відхиленнями від норм та їх змінами, врахованими за об’єктами

калькулювання.

За характеристикою калькуляційних об’єктів відрізняють

навитратоблікузасобівсукупністьяккалькулюванняметоди

виробництво об’єкту та обчислення собівартості калькуляційних

одиниць.

Виділяють три основні методи: позамовний індивідуального

калькулювання, пограничний, попроцесний та подетальний при

масовому продуктовому калькулюванні.

полягаєметодупозамовногоособливістьПринципова

в

відповіднособівартостірозрахункуівитратоблікуіндивідуалізації

виробництвіпривикористовуєтьсяметодПопередільний

масової продукції, яка отримується шляхом послідовної переробки

сировини

і матеріалів в напівфабрикати, а з них – в

готовий

продукт.

технологічногочастинуназиваютьПереділом

процесу

(сукупність виробничих операцій),

отриманнямзакінчуєтьсящо

закінченого напівфабрикату,

іншимреалізованийбутиможеякий

підприємствам або направлений на наступний переділ.

методПопередільний

використовують

в

металургійній,

хімічній,

текстильній промисловості, ливарному виробництві. Він

охоплює

(або допускає лише частково) аналітичний облік витрат за

об’єктами калькулювання.

характерноЦе

для

комплексного

виробництва, в якому отримують декілька сполучених та побічних

виробів,

витратрозмежуваннязасобівспеціальнихпотребуєщо

між об’єктами калькулювання. Локалізація витрат здійснюється за

технологічними межами, а також (якщо це доцільно і необхідно) за

окремими агрегатами і установками. Виробнича потреба ресурсів

відбувається через ці установки, що дозволяє розмежувати прямі

витрати.

допомогоюзавідбуваєтьсяпереділамизавитратРозподіл

коефіцієнтів, розрахованих на основі технічних і

технологічних

показників; шляхом відокремлення основної та побічної продукції.

необхіднокалькулюваннядостовірностізабезпеченняДля

виборуівитратчастинибільшоїоблікупрямогодопрагнути

виробничоговитратзагальнихрозподілубазиадекватноїнайбільш

підрозділу. Як базу розподілу використовують об’ємні показники

виходу продукту або витрат сировини, трудомісткість отримання

продукту,

різні фізичні показники (наприклад,

корисноївміст

речовини

– в металургії).

натуральнихзсприйнятливимиНайбільш

розподіленняпоказників

є

елементівокремихвитратнорми

виробничих витрат на одиницю корисної продукції.

Попередільне калькулювання, на відміну від позамовного,

дає середню собівартість калькуляційної одиниці.

На

підприємствах

виробництвоммасовимз

основномув

використовується попродуктний метод калькулювання,

який

включає

в себе попроцесний, подетальний

та

нормативний

методи.

Найбільш широко використовується попроцесний метод.

Він дозволяє визначити собівартість масової продукції,

яка

приходиться на одну або декілька технологічних стадій (процесів),

в яких не утворюються напівфабрикати.