2.1. Модель туриста за Жафаром Жафарі

З точки зору суспільного виміру туризму важливу концеп­цію, яка пояснює психологічні зміни, що відбуваються в осо­бистості, яка бере участь в туристичному русі, становить мо­дель туриста за Жафаром Жафарі. Ця модель описує зміни, що відбуваються у психіці туриста в процесі підготовки до виїзду, перебування туриста і повернення до свого середовища про­живання. Згідно з автором цієї концепції розуміння мотивації та поведінки туриста можливе лише в результаті багатовимір­ного аналізу його психічних змін. Згідно з Ж.Жафарі, ця мо­дель представляє певний образ туриста і його змін, де можна виділити шість елементів і процесів, які характеризують особу туриста.

Елемент І визначають як становлення особистості туриста в щоденному житті. У цій фазі в особистості з'являється потреба у туристичному виїзді, мотивації, уявленнях про виїзд, рішенні про вибір місця відпочинку. В останній її частині особа розпочинає розумову та фізичну підготовку до подорожі. Фаза «ставання» туристом цікавить не тільки психолога чи соціолога з точки зору причин і наслідків, які є мотивацією для того, щоб тимчасово по­кинути власне середовище проживання, але також економістів і представників туристичної галузі з точки зору маркетингу турис­тичних продуктів і психологічно-культурних обумовленостей споживацької поведінки.

Елемент II носить назву емансипації, в рамках якої відбу­вається виїзд, подорож і приїзд до мети призначення. В про­цесі переміщення і віддалення від буденності наступає мента­льне переродження особи в туриста. Йому допомагають в цьому різноманітні реквізити у вигляді дорожньої сумки, фо­тоапарата та занурення в атмосферу готелю чи іншого місця проживання.

Елемент III — це етап піднесення, коли певна особа «перейш­ла» з повсякдення до нової відмінної і незвичайної реальності, яку Ж.Жафарі визначає як «не повсякдення». В реальному житті під час туристичної поїздки правила поведінки, уяви, очікування і ставлення туриста сильно обумовлені потребою переживання таких вражень і відчуттів, які відрізняються від тих, з якими зу­стрічаєшся у повсякденному житті. Фаза оживлення має свій просторовий вимір, оскільки стосується нового місця перебуван­ня, та часовий — пов'язаний з перебуванням за межами місця проживання а також культурний, тому що особа стає частиною спільноти туристів, які створюють своєрідну туристичну культу­ру. Турист входить в нові суспільні відносини з іншими туриста­ми та мешканцями відвідуваної спільноти.

Елемент IV є фазою репатріації, пов'язаною з поверненням до буденності. Ж.Жафарі ділить її ще на дві частини, які описують психічні зміни, що відбуваються з особою туриста, це — «понов­лення», яке починається у момент виїзду з місця відпочинку та «капітуляція», коли внутрішньо він знову «підпорядковується» цінностям культури власного середовища проживання і повсяк­дення.

Елемент V визначається як «втілення», коли турист фізично повернувся вже до повсякдення, до якого психічно мусить себе знову привчити. Відчуття, емоції та досвід, зібраний під час виїз­ду, залишать істотний слід в його психіці та індивідуальності. В майбутньому вони стануть важливим чинником прийняття на­ступних рішень про виїзд, впливаючи на поведінку особи в чер­говій фазі ознайомлення.

Останнім, шостим елементом є час між виїздом і приїздом ту­риста, який триває в повсякденні, яке залишив турист. Згідно з автором цієї концепції, чим довший період перебування особи поза власним середовищем проживання, тим більш ймовірним є культурний шок, який наступить після її повернення.