1. Капітал обігу, який був авансований на придбання товарів.

Щоб компенсувати капітал обігу достатньо продати товари. А для того, щоб він приніс середній прибуток, повинна існувати різниця між оптовою (купівельною) та (роздрібною) продажною ціною. Ця різниця, що складає торговий прибуток, утворюється у зв’язку з тим, що торговий капітал приймає участь в розподілі додаткової вартості.

Оптова ціна = c + v + p сер. пром.

Роздрібна ціна = c + v + p сер. пром. + p сер. торг. = Т (вартість товару)

Роздрібна ціна – Оптова ціна = p сер. торг.

Висновок: торговці у наслідок міжгалузевої конкуренції купляють товари по цінам, що нижчі за вартість (дійсну ціну виробництва), а продають по вартості.

p сер. пром. + p сер. торг. = m

2. Капітал, що авансований на додаткові витрати обігу.

Додаткові витрати обігу фактично нічим не відрізняються від витрат виробництва, тому що пов’язані з продовженням процесу виробництва у сфері обігу. До них відносять витрати на транспортування, розфасовку, упаковку, зберігання товарів. Праця робітників, які виконують ці операції, є продуктивною, вона зберігає стару вартість с і створює нову вартість (v + m). Тому до вартості, що була створена у сфері виробництва, додається вартість c1 + v1 + m1. Продавши товари у відповідності з повною вартістю, торговці повертають капітал, що був авансований на додаткові витрати обігу і отримують на нього середній прибуток також як і промисловий капітал.

3. Капітал, що авансований на чисті витрати обігу.

   Чисті витрати обігу – непродуктивні витрати, що зв’язані з зміною форм вартості, вони не збільшують вартості товарів. До них відносять витрати на наймання продавців, касирів, бухгалтерів, на рекламу, купівлю канцелярських речей. Робітники, які виконують операції, що потребують чистих витрат обігу, не створюють ні вартості, ні додаткової вартості. Згідно марксистській теорії, чисті витрати обігу компенсуються за рахунок додаткової вартості. Прибуток на цей елемент торгового капіталу також є часткою додаткової вартості, що була створена найманими робітниками в сфері матеріального виробництва.

m - ЧВО • 100%

p'сер. = Kпром. + Kторг.

Частина додаткової вартості, що дорівнює величині чистих витрат обігу в ході конкурентної боротьби вилучається з процесу утворення середнього прибутку. Якщо б чисті витрати обігу компенсувались за рахунок торгового прибутку, то торговці покинули б цю справу і чисті витрати обігу довелось би компенсувати промисловому капіталу, ці витрати зросли б при відсутності економії від спеціалізації торгового капіталу.

Висновок.

Джерело торгового прибутку в умовах капіталізму – додаткова вартість, що створена найманими робітниками в процесі виробництва, частину якої промисловці уступають торговцям в ході конкурентної боротьби, а також додаткової вартості, що створена найманими робітниками, які виконують продуктивні операції у сфері обігу.

Торговий прибуток – це перетворена форма додаткової вартості, тому що в ній затемнюються відносини експлуатації найманих робітників промисловим та торговим капіталами. Вона представляється породженням сфери обігу.

Труд торгових робітників та службовців не створює додаткової вартості. Однак їхній робочий день, як і в робітників промисловості, теж розпадається на необхідний і додатковий робочий час. Протягом необхідного робочого часу торгові робітники реалізують товари, в яких втілена додаткова вартість, що складає частку торгового капіталу і дорівнює витратам торгових капіталістів на купівлю робочої сили. Протягом додаткового робочого часу торгові робітники безплатно реалізують товари, в яких втілена додаткова вартість, що складає торговий прибуток.

3 питання. Торгівля - це важлива сфера товарно-грошового обігу, історично обумовлена виникненням і розвитком товарного виробництва; характеризується відносинами між її учасниками - продавцями і покупцями на основі вартісного зіставлення продуктів труда; це галузь господарства, що відокремилася на основі суспільного розподілу праці і здійснює посередницьку діяльність по купівлі-продажу товарів.

Торгівля підрозділяється на внутрішню і зовнішню.

Внутрішня торгівля - торгівля, що здійснюється в національних межах країни. Вона має дві основні форми: оптова торгівля - купівля-продаж товарів крупними партіями, головним чином, самими функціонуючими підприємцями через товарні біржі, аукціони, ярмарки; роздрібна торгівля - реалізація товарів і послуг безпосередньо споживачам через магазини, підприємства громадського харчування і обслуговування, посилочну торгівлю, електронну торгівлю та ін.

Зовнішня торгівля - це торгівля даної країни, її господарських суб'єктів з іншими країнами. Вона включає ввезення і вивіз товарів. Зовнішня торгівля базується на міжнародному розподілі праці, кооперації та інтеграції виробництва. Вона виступає способом здійснення економічних зв'язків між державами, що входять у світовий економічний простір. У той же час зовнішня торгівля є ареною конкурентної боротьби за ринки збуту, джерела сировини і сфери використання капіталу.

Експорт товарів - вивіз товарів з країни, він є складовою частиною зовнішньої торгівлі. Поліпшення структури експорту пов'язане з підвищенням якості продукції і забезпеченням її конкурентоспроможності на світовому ринку. Бажано, щоб експорт не мав сировинної спрямованості (як в Україні – основні статті експорту: метал, хімічна продукція), а базувався на кінцевій, високотехнологічній продукції.

Імпорт товарів - ввезення товарів в країну з-за кордону; імпортні закупівлі сприяють підвищенню ефективності виробництва, повнішому задоволенню потреб населення, зміцненню міжнародної співпраці.

Торговий баланс - співвідношення між експортом і імпортом товарів. Активний торговий баланс має місце, коли вивіз товарів з країни перевищує ввезення в неї товарів з-за кордону (у вартісному вимірюванні). Пасивний торговий баланс - навпаки, коли ввезення товарів з-за кордону перевищує вивіз товарів (у вартісному вимірюванні).

Дефіцит торгового балансу - сума перевищення імпорту товарів над їх експортом.

Протекціонізм - зовнішньоторговельна політика, спрямована на захист державою вітчизняного виробництва і торгівлі, характеризується введенням високих митних зборів на ввезення товарів, податкових і інших бар'єрів імпорту.

Фритредерство - політика "відкритих дверей", система вільної торгівлі, означає допущення безмитного або оподатковуваного лише незначними митами ввезення товарів.

На сучасному етапі розвитку торгівлі розрізняють наступні її види:

- в територіальному розрізі – внутрішня і зовнішня;

- за стадіями товарообігу – оптова, роздрібна.

Основні тенденції розвитку торгівлі на сучасному етапі:

1) суттєво розширилися сфери діяльності торгівлі;

2) відбувається злиття сфер промислової та торговельної діяльності;

3) розвиток торговельно-сервісних комплексів;

4) розвиток організованих (спеціалізованих) міні-ринків замість стихійних ринків;

5) створення спеціалізованих підприємств, орієнтованих на окремі контингенти споживачів залежно від їхніх потреб і доходів;

6) відбувається видозміна оптової торгівлі та збільшується її частка в посередницьких операціях;

7) впровадження новітніх інноваційних, інвестиційних та технологічних підходів у практику роботи оптових підприємств.

Функції оптової торгівлі. Оптовиків використовують, коли з їх допомогою можна ефективніше виконати такі функції: 1) збут і його стимулювання - оптовики допомагають виробникові охопити безліч дрібних клієнтів при порівняно невеликих витратах; 2) закупівля і формування товарного асортименту - оптовик в змозі підібрати вироби, сформувати необхідний для клієнта товарний асортимент; 3) розбиття крупних партій товарів на дрібні - оптовики забезпечують економію, купуючи товари вагонами і розділяючи їх на дрібні партії; 4) складування - оптовики зберігають товарні запаси, сприяючи тим самим зниженню відповідних витрат постачальників і споживачів; 5) транспортування - оптовики забезпечують більш оперативну доставку товарів, оскільки вони знаходяться ближче до клієнтів, ніж виробники; 6) фінансування - оптовики фінансують своїх клієнтів, надаючи їм товарний кредит; 7) мінімізація комерційних ризиків - приймаючи право власності на товар, несучи витрати у зв'язку з його розкраданням, пошкодженням, псуванням і застарілістю, оптовики беруть на себе частину ризиків; 8) надання інформації про ринок - оптовики надають своїм постачальникам і клієнтам інформацію про діяльність конкурентів, про нові товари, динаміку цін; 9) послуги з управління і консультаційні послуги - оптовик нерідко допомагає роздрібним торговцям, навчаючи їхніх продавців, беручи участь в організації роботи, допомагаючи організувати бухгалтерській облік, управління запасами тощо.

Розвиток роздрібної торгівлі передбачається за такими функціональними напрямками:

- формування ефективного конкурентного середовища для усіх суб’єктів господарювання;

- забезпечення господарської надійності та економічної конкурентоспроможності кожного ринкового суб’єкта (пряма інтеграція – через мережу фірмових магазинів; непряма інтеграція – торговельне підприємство зобов’язується реалізувати виготовлену продукцію, а промислове підприємство – надавати ряд послуг, включно технологічне оснащення, проведення рекламних кампаній, надання кредиту, навчання персоналу, гарантійне і післягарантійне обслуговування товарів; диверсифікація – страхування торговельних угод, організація майстерень, ательє, технічне обслуговування реалізованих товарів та ін.; запровадження принципово нових технологій поза магазинних форм торгівлі; розвиток торгівлі за каталогами, на замовлення);

- максимальна адаптація структурної і територіальної організації роздрібної торговельної мережі до стереотипів і моделей поведінки споживачів та їхніх запитів (“престижні” та “доступні” магазини);

- поєднання принципів вільного (ринкового) і регульованого державою формування роздрібної торговельної мережі;

- впорядкування організації і ведення торговельної діяльності (удосконалення системи ліцензування і патентування різних видів торговельної діяльності, впровадження у сфері торговельної діяльності системи контролю за якістю товарів, згідно з рекомендаціями міжнародних стандартів, впровадження штрихового кодування товарів як засобу автоматизованої ідентифікації їх характеристик, удосконалення механізмів протидії надходженню у продаж неякісної продукції). 

 

  Як у світі, так і в Україні у роздрібній торгівлі магазинний продаж становить 90-95%. Проте для поліпшення торгового обслуговування, пришвидшення руху товару від виробника до споживача використовуються нові методи, а саме методи поза магазинного продажу товарів.