6

Тема 7. Відчуття

1. Загальна характеристика відчуттів.

2. Розвиток чутливості у немовлят і ранньому дитинстві.

3. Розвиток відчуттів у дошкільному дитинстві.

4. Розвиток відчуттів у молодшому шкільному віці.

Відчуття – це відображення якостей предметів і явищ дійсності, що безпосередньо діють на органи почуття людини. Завдяки відчуттів людина впізнає колір, освітленість речей, гучність і висоту звуків, теплоту і холод, розрізняє смаки та запахи.

Для виникнення відчуттів необхідно:

1. дія фізичного подразника (коливання світової чи звукової хвилі, наявність у повітрі речей, що подразнюють спеціальні клітини слизової оболонки носу тощо);

2. анатомічна і функціональна готовність всього аналізаторного апарату (відповідних клітин у корі головного мозку);

3. деякий життєвий досвід (знати кольори, вміти виокремлювати кольори як спеціальну якість предмета, порівнювати відтінки, групувати однорідні кольори).

У маленької дитини виникнення відчуттів та їх диференціація ускладнені тим, що недостатньо розвинута центральна нервова система. Ще неоформлена клітинна побудова кори головного мозку, відсутня система провідних шляхів, характерна для дорослої людини. Про чуттєвість немовляти можна судити опосередковано, по руховим реакціям.

Органи відчуттів людини передаються у готовому вигляді кожному немовляті. Але для накопичення сенсорного досвіду необхідна власна практична діяльність, спеціальна перцептивна діяльність, у якій розвивається аналізаторна діяльність. Б. Прейєр: Світ входить у свідомість людини лише крізь двері органів зовнішніх відчуттів. Якщо вони закриті, то вона не може увійти в нього.

М.М. Щелованов порівнював процес сенсомоторного розвитку немовляти людини і тварини:

Немовля	Тварина
Краще розвинуті дистантні рецептори, тому раніше доступні слухові та зорові відчуття. Більше підготовлений до функціонування сенсорний апарат, ніж моторний.	Краще розвинуті контактні рецептори – раніше розвивається смакова і тактильна чуттєвість Здатність до сприйняття і розрізнення звукових і зорових подразників формується поступово, у процесі пристосування.
Спочатку оволодіває рухами голови, очей та тулубу. Рухи рук та ніг – тривалі вправи.	Має уроджену локомоцію – можливість пересування, насамперед діє кінцівками.
Управління діяльністю органів почуття і рухів здійснюється корою головного мозку. Дозрівання кокових полів здійснюється поступово. Воно здійснюється нерівномірно, формується у різноманітній активній діяльності, організованій дорослими.	Сенсорні та рухові функції здійснюються давніми мозковими утвореннями.

2. Розвиток чутливості і моторики у ранньому дитинстві.

Зір. Розвиток чутливості, тонкості та точності відчуттів у немовля тісно пов’язаний з розвитком рухів.

На момент народження очі дитини рухаються не узгоджено. Конвергенція очей (узгоджений поворот і зведення осів обох очей на зафіксованому предметі) установлюється на 3 тижні у результаті вправ на фіксацію предмета.

На 30 – 32 день дитина може стежити за предметом, що рухається перед її очами направо – наліво і зворотно. Наприкінці 2 міс. дитина стежить за предметом, що рухається у різних напрямках, іноді навіть на відстані 4 – 5 метрів. Рухомі предмети, особливо яскраві, легше звертають на себе зір дитини, ніж безколірні та нерухомі.

Чутливість до кольору розвивається у дитини рано (розрізнення червоного кольору тримісячним немовля – умовний рефлекс на червону пляшечку). У другий половині першого року дитина розрізняє червоний, жовтий та синьо-зелений кольори.

З 4-го міс. немовля оволодіває „ближнім простором”, вправляється у хватанні. При цьому утворюються зорово-рухові зв’язки, що є фізіологічною основою первинного орієнтування у просторі.

До кінця року дитина прямує туди, де знаходиться привабливий предмет.

Слух. Першими реакціями, які свідчать про те, що дитина відчуває звуки, є мимовільні рухи лицевих м`язів і тулуба, тремтіння вій, рук у відповідь на шум, стук. Реакція на звуки людського голосу з`являється на 10 – 12 день.

На 2 міс. життя звук голосу може викликати гальмування навіть рухового і харчового рефлексів.

На 4 міс. дитина локалізує звук у просторі: обертає голову у напрямку звуку. Після 4 – 5 міс. виробляється диференціювання звуків – дитина розрізняє голоси близьких людей. У другий половині року немовля розрізняє інтонацію голосу; різною є реакція на веселу і сумну музику. Є значні індивідуальні відмінності у слуховій чуттєвості немовлят.

Здатність до розрізняння звуків людського мовлення, особливо фонем „па-па”, „да-да”, „ба-ба”, „дать” є суттєвим досягненням наприкінці 1 року й важливою передумовою подальшого розвитку мовлення у дитини.

Нюх, смак, тактильна чутливість. Позитивний рефлекс на запах можна виробити на кінець 1 міс. На кінець 3 міс. життя діти диференціюють хороші та дурні запахи. Мімікою реагують на солодке, кисле, гірке.

Відчуття дотику у немовля дуже тонкі, вони виявляються дуже рано. На 3 міс. життя чітко виявляється чутливість до розрізняння температури.

Розвиток рухів. У немовля рухи зовсім некоординовані. Це результат широкої іррадіації нервового збудження, який виникає у корі головного мозку під впливом будь-якого подразника. Гальмівні процеси швидко розвиваються і хаотичні рухи упорядковуються. Після 2,5 міс. дитина виконує спрямовані рухи з предметом (переддії): водить руками по одіялу, хватає одною рукою кисть другої. З 4 міс. засвоює хватальні рухи, потім їй доступні різноманітні предметні дії: протягування, штовхання, розривання тощо. Таки дії називаються результативними.

Після 7 міс. дитина засвоює співвідносні дії (одночасно з двома предметами). Наприкінці року дитина виконує й функціональні рухи, наслідуючи дорослим. Ці предметні дії є формою активного пізнання дитиною оточуючого світу.