1.Охарактеризуйте основні періоди історії світового господарства.Періодизація – це визначення певних хронологічно послідовних етапів у господарському розвитку суспільства.й до сьогодення немає спільного погляду навіть стосовно виділення основних підходів до періодизації. Формаційний(лінійний)підхід ґрунтувався на моделі К.Маркса, в основу якої було покладено спосіб виробництва як сукупність виробничих відносин і продуктивних сил. Існує також так званий плюралістичний підхід, який, навпаки, призводить до втрати моменту єдності всесвітньо-історичного процесу, а сам цей процес розглядається як механічна сукупність ізольованих культурно-історичних умов.Існує також нелінійний, цивілізаційний підхід. Поряд з уже зазначеними підходами, можна виділити такі напрямки розв’язання проблеми періодизації ек.історії: 1)підхід, в якому історія ек.розглядається як піднесення від нижчого до вищого рівнів її розвитку. Представники: - С.Десницький вирізняв чотири стадії економіч­ного розвитку1) первісний, або мисливський (у т.ч. збиральниц­тво); 2) скотарство; 3) рільництво; 4) комерцію.– Ф.Ліст виділив 5 стадій (стадія дикунства, скотарська, рільницька, рільницько-мануфактурна, рільницько-мануфактурно-комерційна); - Мечников виділтв 3 стадії (річковий період, середземноморський-Середньовіччя, океанський-Новий та Новітні часи). – Бруно Гільдебранд – 3 послідовні стадії(натуральне гос-во, грошове гос-во, кредитне гос-во). – К.Бюхер виокремив 3 стадії(замкнутого дом.гос-ва, стадію міського гос-ва, стадію н/г).-В.Ростоу виділяє 6стадій(традиційне сус-во, створення передумов для зрушення, стадія зрушення, або промисловий переворот, стадія наближення до зрілості, стадія, що забезпечує високий рівень масового споживання, пошук способів якісного поліпшення життєвих умов людини). 2)теорії історичного кругообігу, або циклічності історико-економічного розвитку сус-ва. Дж.Віко у культурній традиції кожного з народів виділяє 3 типи часу (релігійна доба-період дикунства, злиднів, безсловесного існування, коли людська фантазія обожнювала сили природи; героїчна доба-людство вступає у суспільні, родинні стосунки; людська доба-запровадження формального правопорядку).

2. Напрямки життєдіяльності в палеоліт-мезоліт. Палеоліт(3 млн – 10 тис р до н е): підкорення вогню, побудова житла, самоусвідомлення себе і власної діяльності, винайдення мікролітів, пристосування до нових природно-кліматичних умов. Характер життєдіяльності людини – привласнюючий. Все це впливало на напрямки життєдіяльності. Напрямки – збиральництво, риболовство, мисливство.

Мезоліт (10-6 тис р до н е) удосконалення знарядь праці, виникнення макролітів(сокира), винайдення водного транспорту (колоди), приручення диких тварин, Характер життєдіяльності людини – привласнюючий. Напрямки – риболовство снастями, річкове збиральництво.

3. Неолітична революція та її вплив на господарський розвиток первісного суспільства. На межі 10-12тис.років до н.е. почався перехід від палеоліту до неоліту. Неолітична революція означає зародження нової форми гос-ва -виробничо-відтворювальної. Основними ознаками неолітичної революції є: 1)перехід від кочового до осілого гос-ва; 2)спеціалізація госп.дія-ті – від збиральництва до землеробства, від мисливства до тваринництва; 3)суб’єкт господарювання став власником вміння, не залежав від природи. Неол.революція та перехід до регулярного виробництва матеріальних благ сприяли перевищенню мінімально-необхідного рівня споживання і зростанню надлишкового продукту. Наявність надлишкового продукту, регулярність його отримання поряд із формуванням осіло-землеробських поселень були поштовхом до змін в організаційно-господарських відносинах первісного суспільства. З’являються перші історично сформовані соціальні інститути – поділ праці, сім’я, рід, плем’я, община, релігія, власність.

4. Причини руйнування первісного суспільства.

Первісне суспільство сформувалось внаслідок етногенезу- утворення народів, шляхом обєднання племен. Формується цивілізоване суспільство, яке характеризується існуванням спільностей людей з певною ієрархією, суспільним поділом праці, виникнення світогляду, деякої культури.

5. Значення Трипільської культури. Особливе місце в господарській еволюції українських земель посідає Трипільська культура (VII—III тисячолітті до н.е.). Пер­шим дослідником цієї культури був чеський археолог В. Хвойка, Отже, протоміста та протописемність дають підстави вважати Трипілля протоцивілізашєю, що зароджувалася паралель­но з найдавнішими містами-державами Близького Сходу. Трип. Племена першими на території Укр вступили в добу використання металів, першими створили сонячний календар, господарство носило відтворювальний характер, формується наземний транспорт, у них сформувалася духовна культура та релігійні уявлення, зміцнювали екон зв’язки з ін. цивілізаціями. Трип культура заклала господарсько-екон традиції виробничої діяльності,етно-культурні особливості, філософсь-релігійні уявлення майбутнього словянського світу.

6. особливості Сх рабства.Сх рабство виникло в 4 тис до н е в Стародавньому Єгипті.Спочатку рабів використовували на важких фізичних роботах, пізніше їхні функції розширювалися. Раби традиційно належили державі, джерелами рабства були: війни, борги; сх. Рабство не було класичним, основна сфера ек життя залишалася поза рабовласницьким виробництвом, використання рабської праці носило малопродуктний характер.

7. держ господарський комплекс Єгипту.Царське майно та господарство відрізнялося від госп інших. Фараони мали величезні земельні багатства, розпоряджалися землею на свій розсуд, він міг її подарувати, передати у спадок. Всі с/г роботи контролювала царська адміністрація основною галуззю господарського комплексу Єгипту є сільське господарство. Оскільки на півночі розвивалося в основному тваринництво, а на півдні - землеробство, то між цими областями виникає жвава торгівля. На поливних долинах ріки Ніл розвивалося землеробство. Іншою важливою галуззю господарства стало тваринництво. Єгиптяни навчилися виготовляти з міді ножі, сокири, наконечники стріл, посуд. Та найбільшим господарським досягненням Стародавнього Єгипту стала зрошувальна система землеробства.

8. Екон думка Єгипту. 1)«Повчання гераклопольського царя своєму синові Мерікара»- підкреслюється важливість і корисність влади та контролю за вир-м. 2)«Речення Іпусера», «Пророцтво Неферті» - про наслідки руйнації централізованої системи управління; 3)повчання Ахтая – увага до освіти і навчання.Головна мета джерел – обґрунтувати необхідність розвитку гос-ва на основі владного впливу держави, сис-ми держ.регулювання, атакож важливості цінності апрату управління бюрократії та держ.службовців.

9. Спільні риси та відмінності господ Межиріччя, Єгипту, Ст Індії та Китаю.

оВажливою галуззю господ Єгипту було твариництво, яке витіснило мисливсьво Єгиптяни вміли обробьляти метали, виняйшли соху, ремісники створювали виточений посуд, навчилися виготовляти папірус і скло. До оснивних галузей життєдіяльност і належали зрошувальна система, землеробство, твариництво, обробка каменю, будівництво гідротехнічних споруд, лихварство, ювелірна справа, лляне ткацтво.

До основних галузей життєдіяльності Месопотамії належали: іригаційне землеробство(зернові, льон, ггородина, садівництво, фініки) : ремесло -металургія, обробка каменю, торгівля.

В Індії використовували залізні знаряддя праці, земмлероби на зрошувальних полях збирали по 2 врожаї на рік рису, пшениці, проса, льона, бавовни, льону, цукрової тростини. На відміну від інших країн сходу тут відбувається процес спеціалізації окремих районів. Спеціалізація сприяла товарообміну і грошового обігу.

Сёеред основних галузей виробничої діяльності Китаю були: іригаційно-зрошувальне землеробство( рис, зернові, бавовна, пряннощі), металургія, ковальство, виробництво залізної зброї, гончарство, ткацтво, шовкове, юверлірна справа, будівництво.