- •Стаття 46 Закону про вищу освіту: Учасники навчально-виховного процесу
- •Педагогічні і науково-педагогічні працівники
- •Максимальне навчальне навантаження педагогічних працівників
- •Постійно підвищувати професійний рівень, педагогічну майстерність, наукову кваліфікацію (для науково-педагогічних працівників);
- •Підготовка наукових і науково-педагогічних працівників
- •Наукові ступені і вчені звання
- •2. Вченими званнями є:
- •Спеціалізовані вчені ради
- •Основні вимоги до практичної компетенції
- •Педагогічна майстерність викладача внз
- •1. Гуманістична спрямованість дозволяє правильно побудувати педагогічний процес і є досить багатогранною.
- •Професійні знання - фундаментальна основа педагогічної майстерності.
- •Педагогічне спілкування
- •М.В.Сорока-Росинський виділяє
- •Педагогічний такт tact
- •Способи вирішення конфліктів між викладачем і студентом
- •Вербальне і невербальне спілкування як засіб попередження конфлікту
- •Жести, що виражають "домінантність-підпорядкованість", проявляються так:
- •Роль і значення мови в педагогічній майстерності викладача
М.В.Сорока-Росинський виділяє
«теоретиків»,
«реалістів»,
«утилітаристів»,
«інтуїтивістів»; в основу цієї класифікації покладено ставлення до виконання своїх обов'язків та особливості характеру педагога.
Е.Г.Костяшкін за рівнем професійної етики й особливостями діяльності визначає такі чотири типи:
«інтелектуальний»,
«вольовий»,
«емоційний»,
«організаторський».
В.О.Кан-Каликом абстраговані негативні моделі поведінки педагогів на заняттях:
«Монблан» – учитель як гірська вершина над учнем, студентом;
«Китайська стіна» - дистанція, обмежене спілкування;
«Локатор» - будує взаємини вибірково, з тими, хто подобається;
«Гамлет» - постійно вагається у власних діях;
«Глухар» - чує тільки себе.
А.Бойко, аналізуючи поведінку вчителя у поєднанні з його педагогічною діяльністю та її результатами, виділяє обґрунтовані моделі виховуючих взаємин педагогів і учнів.
Образно вони названі так:
«Оптиміст»,
«Об'єктивіст»,
«Ерудит»,
«Талант»,
«Умілець»,
«Душа»,
«Артист».
Для педагогів будь-якої моделі взаємодії важлива емоційно-естетична виразність, уміння подати себе та створити обстановку власного самовираження і самоствердження.
У досвідченого викладача, як правило, складається помітна тенденція до тієї чи іншої моделі, типу взаємин, які найповніше відповідають його індивідуально-психологічним особливостям.
Для викладача з високою культурою спілкування характерними є:
оптимальність вимог;
педагогічний оптимізм;
емоційний відгук;
формування колективних форм стосунків, відносин у колективі у навчально-виховному процесі;
створення атмосфери доброзичливості.
На основі аналізу проведених нами досліджень можна простежити три головних причини низької культури спілкування викладачів.
По-перше, більшість викладачів не надають особливого значення ролі спілкування у навчально-виховному процесі, тому не приділяють належної уваги організації спілкування.
По-друге, численні викладачі діють у складних педагогічних ситуаціях силовими методами, не використовуючи психологічних і педагогічних знань про людину, не враховуючи вікових і індивідуальних особливостей студента.
По-третє, є достатньо викладачів, що мають низьку загальну культуру і не працюють над її підвищенням.
На питання, чому вони не займаються своїм духовним збагаченням, 70% викладачів вказали на такі причини: велике навантаження, недостатня матеріальна база.
Педагогічний такт tact
Педагогічний такт у широкому розумінні - це спеціальне професійне вміння викладача, за допомогою якого він у кожному конкретному випадку застосовує найефективніший у даних обставинах засіб виховного впливу.
Окремі психологічні та педагогічні умови, які сприяють розвиткові педагогічного такту в кожного викладача, незалежно від його індивідуальних особливостей.
Серед таких умов можна виділити:
1.вміння спостерігати за студентами,
2.уважність до них,
3.довір'я, confidence, trust, faith;
4.справедливість, justice; equity, fairness
5.витримка. self-control, self-mastery, self-restrain
Розглянемо кожну з цих умов.
Спостережливість power/keenness of observation, observation є однією з найважливіших професійних якостей педагога.
Спостережливий педагог може глибоко заглянути у внутрішній світ своїх вихованців, зрозуміти душевний стан, виділити індивідуальні особливості.
Це дає можливість підібрати ключ до серця студентів, передати їм свої почуття і помисли.
Уважність. Як відомо, студенти дуже чутливі до того, як ставиться до них викладач, особливо тоді, коли вони поважають його.
Їх можуть образити не тільки крики, незаслужений докір, несправедлива оцінка, а й проста неуважність, небажання вислухати, зважити на їхні прохання.
Викладач повинен уміти не тільки подавати студентам тему, але й слухати їх. У якій би формі неуважність викладача не виявилась, вона завжди негативно позначається на стосунках зі студентами.
Довір'я confidence, trust, faith; Педагогічний такт передбачає наявність у педагога повного довір'я до внутрішніх сил студентів. Кожен з них повинен бути впевнений, що успіх у навчанні залежить тільки від його бажання, старанності.
До студентів і в навчанні, і у вихованні необхідно підходити, за словами Л.С.Макаренка, з оптимістичною гіпотезою, нехай навіть і з ризиком помилитися.
Справедливість. На запитання, які риси студенти найбільше цінують у своїх улюблених викладачів, вони найчастіше відповідають: справедливість.
Справедливому викладачеві студенти можуть вибачити і деяку його офіційність, стриманість і навіть різкість.
А якщо справедливий викладач ще й тактовний, веселий, привітний, то авторитет його в навчальному закладі величезний.
Витримка. Для викладача велике, а іноді і вирішальне значення має така вольова риса, як витримка. У стані роздратування бажано ніякого рішення не приймати, а краще відкласти його.
Складовою педагогічного такту є вміння вирішувати конфлікти.
Особливості визначення конфлікту:
1. У конфлікті завжди існує протиріччя, зіткнення поглядів, інтересів, потреб, цінностей, мотивів.
Однак сутність конфлікту полягає не стільки у виникненні та існуванні протиріччя, скільки у способі його вирішення.
Адже з соціальними протиріччями ми зустрічаємося щодня, вони виникають завжди і скрізь, але тільки деякі вирішуються шляхом конфлікту.
2. До конфлікту призводить таке зіткнення інтересів, потреб, поглядів, цілей, мотивів, при якому з'являється протидія сторін.
Соціальна протидія - це спілкування, поведінка і діяльність, де одним з основних завдань є завдання моральної або матеріальної шкоди опоненту.
Саме протидія є психологічним ядром соціального конфлікту.
3. У психологічному плані конфлікт для його учасників завжди супроводжується негативним емоційним станом, негативним ставленням один до одного.
Якщо суб'єкти конфлікту протидіють, але не відчувають неприємних емоцій, або, навпаки, відчувають, але зовнішньо не проявляють це, такі ситуації можна охарактеризувати як передконфліктні.