ПОЛІТОЛОГІЯ

Рекомендовано Вченою радою ІГСН Національного університету «Львівська політехніка» (Протокол № 3 від 27 листопада 2009 р.).

Політологія: навчальний посібник / За ред. Я.Б.Турчин, М.А.Бучина. – Львів: Дослідно-видавничий центр Наукового товариства ім. Шевченка, 2010. – 170 с.

Навчальний посібник підготовлений колективом викладачів кафедри політології Національного університету «Львівська політехніка». У посібнику розкрито суть та значення політології як науки, проаналізовано такі важливі питання як політична влада і система; політичний процес, діяльність і технології; роль особи в політиці. Значна увага приділяється розгляду суб’єктів політики, зокрема, політичних партій та рухів, політичної еліти та політичних лідерів. Вагома частина посібника присвячена дослідженню держави як основного політичного інституту, аналізу складових форми держави. Одночасно розглянуто такі важливі політологічні питання як політична свідомість і культура, міжнародні відносини і зовнішня політика. Навчальний посібник написаний з врахуванням особливостей навчального процесу в технічних ВНЗ і адаптований для студентів технічних спеціальностей. Посібник містить таблиці і схеми, питання для самоконтролю, характеризується лаконічністю викладу матеріалу, що сприятиме ефективному засвоєнню знань студентами з курсу «Політологія».

Підручник розрахований для студентів вищих навчальних закладів, аспірантів, науковців, громадсько-політичних діячів.

Авторський колектив:

Бучин М.А. (Розділ 12, 13, 15).

Волинець О.О. (Розділ 5, 6).

Гетьманчук М.П. (Розділ 3, 9).

Ільницька У.В. (Розділ 16, 17).

Кукарцев О.В. (Розділ 20).

Кучма Л.О. (Розділ 2, 3, 7, 8).

Луцишин Г.І. (Розділ 19).

Пасічний Р.Я. (Розділ 1).

Плазова Т.І. (Розділ 4, 18).

Тишкун Ю.Я. (Розділ 14).

Турчин Я.Б. (Розділ 9, 10, 11).

Рецензенти:

В.М. Денисенко – доктор політичних наук, професор;

Р.Я. Мирський – доктор філософських наук, професор.

РОЗДІЛ 1. ПОЛІТИКА І НАУКА ПРО ПОЛІТИКУ 6

1. Політологія як наука. 6

3. Політика – як суспільне явище. 9

Питання для самоконтролю 16

Рекомендована літеретура 16

Додаткова література 17

РОЗДІЛ 2. ПОЛІТИЧНА ВЛАДА. 18

1. Сутність та природа влади. Основні концепції політичної влади. 18

2. Організація владних відносин у державі. Джерела та ресурси політичної влади. 19

3. Форми та види політичної влади. 20

4. Легітимність політичної влади та її типи. 21

Питання для самоконтролю 24

Рекомендована літеретура 24

Додаткова література 25

РОЗДІЛ 3. ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА 26

1. Політична система суспільства: сутність та основні риси. 26

2. Структура та функції політичної системи. 27

3. Типологія політичних систем. 29

4. Становлення та розвиток політичної системи України. 30

Питання для самоконтролю 32

Рекомендована літеретура 32

Додаткова література 32

1. Політичний процес: сутність та різновиди. 33

2. Політична діяльність: рівні, напрями, форми. 34

3. Ефективність політичного функціонування. 35

4. Політичні технології: поняття та класифікація. 36

5. Політичні рішення: сутність, технології прийняття та впровадження. 37

Питання для самоконтролю 38

Рекомендована літеретура 38

Додаткова література 39

1. Процес політичної соціалізації. 40

2. Політична участь як наслідок політичної соціалізації. 43

3. Причини та види політичної бездіяльності 44

Питання для самоконтролю 47

Рекомендована літеретура 48

Додаткова література 48

РОЗДІЛ 6. ПОЛІТИЧНІ ЕЛІТИ ТА ПОЛІТИЧНЕ ЛІДЕРСТВО 49

1. Політичні еліти: поняття, теорії, типологія. 49

2. Природа політичного лідерства. 51

3. Типологія та функції політичного лідера. 52

4. Механізми політичного лідерства. 53

Питання для самоконтролю 57

Рекомендована літеретура 57

Додаткова література 57

РОЗДІЛ 7. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ 58

1. Сутність політичної свідомості та фактори її формування. 58

2. Структура та функції політичної свідомості. 59

3. Рівні та типи політичної свідомості. 60

Питання для самоконтролю 63

Рекомендована літеретура 63

Додаткова література 64

РОЗДІЛ 8. ПОЛІТИЧНА КУЛЬТУРА СУСПІЛЬСТВА. 65

1. Основні підходи до визначення змісту політичної культури суспільства. 65

2. Структура та функції політичної культури. 66

3. Рівні та типи політичної культури. 67

4. Політична культура України. 69

Питання для самоконтролю 71

Рекомендована літеретура 71

Додаткова література 71

1. Суб’єкти політики: поняття, типологія, функції. 72

2. Форми політичної взаємодії суб’єктів політики. 73

Питання для самоконтролю 78

РОЗДІЛ 10. ПОЛІТИЧНІ ПАРТІЇ: СУТНІСТЬ, ТИПОЛОГІЯ, ФУНКЦІЇ. 79

1. Сутність, передумови виникнення та ознаки політичних партій 79

2. Функції політичних партій. 80

3. Типологія політичних партій. 80

Питання для самоконтролю 85

Рекомендована літеретура 85

Додаткова література 86

РОЗДІЛ 11. СУТНІСТЬ І РІЗНОВИДИ ПАРТІЙНИХ СИСТЕМ. 87

1. Поняття та типологія партійних систем 87

2. Зародження, розвиток та особливості партійної системи України 89

Питання для самоконтролю 91

Рекомендована літеретура 91

Додаткова література 91

РОЗДІЛ 12. ВИБОРЧИЙ ПРОЦЕС І ВИБОРЧІ СИСТЕМИ 93

1. Вибори як елемент демократії. 93

2. Типологія виборів. 93

3. Виборчий процес: поняття і стадії. 94

4. Демократичні принципи виборів. 95

5. Виборчі системи: суть, різновиди, переваги та недоліки. 97

Питання для самоконтролю 98

Рекомендована літеретура 99

Додаткова література 99

РОЗДІЛ 13. ДЕРЖАВА ЯК ОСНОВНИЙ ЕЛЕМЕНТ ПОЛІТИЧНОЇ СИСТЕМИ. 100

1. Суть та ознаки держави. 100

2. Теорії походження держави. 100

3. Функції держави. 102

4. Структура, різновиди та парадигми держави. 102

Питання для самоконтролю 105

Рекомендована літеретура 105

Додаткова література 105

РОЗДІЛ 14. ПРАВОВА ДЕРЖАВА ТА ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО 106

1. Поняття та основні засади правової держави. 106

2. Громадянське суспільство: сутність, функції та суб’єкти. 107

Питання для самоконтролю 112

Рекомендована літеретура 113

Додаткова література 113

РОЗДІЛ 15. ФОРМА ДЕРЖАВИ 114

1. Форма держави: поняття та складові елементи. 114

2. Форма державного правління. 114

3. Державно-територіальний устрій. 116

Питання для самоконтролю 119

Рекомендована літеретура 119

Додаткова література 119

РОЗДІЛ 16. ДЕМОКРАТІЯ ТА ДЕМОКРАТИЧНІ ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ. 120

1. Поняття про демократію. Античне і сучасне розуміння демократії. 120

2. Політичні принципи демократії. 122

3. Концепції демократії. 123

4. Основні ознаки демократичного політичного режиму. 124

Питання для самоконтролю 125

Рекомендована літеретура 125

Додаткова література 126

РОЗДІЛ 17. НЕДЕМОКРАТИЧНІ ПОЛІТИЧНІ РЕЖИМИ 127

1. Тоталітаризм – політичний феномен ХХ століття. 127

2.Сутність, особливості, ознаки авторитаризму та різноманітність його форм. 129

Питання для самоконтролю 131

Рекомендована літеретура 131

Додаткова література 131

РОЗДІЛ 18. СИСТЕМА ДЕРЖАВНОГО ПРАВЛІННЯ В УКРАЇНІ. 133

1. Процес становлення української незалежної держави. 133

2. Конституційні засади розбудови системи державного правління в Україні. 134

3. Особливості системи місцевого самоврядування в Україні. 139

Питання для самоконтролю 140

Рекомендована літеретура 141

Додаткова література 141

РОЗДІЛ 19. ЗОВНІШНЯ ПОЛІТИКА ДЕРЖАВИ ТА МІЖНАРОДНІ ВІДНОСИНИ 142

1. Зовнішня політика держави та міжнародні відносини: сутність та види. 142

2. Принципи та суб’єкти міжнародних відносин. 143

3. Міжнародні конфлікти: поняття, причини та шляхи їх врегулювання. 145

4. Україна в системі міжнародних відносин. 146

Питання для самоконтролю 147

Основна література 147

Додаткова література 147

РОЗДІЛ 20. ІСТОРІЯ ПОЛІТИЧНОЇ ДУМКИ УКРАЇНИ 148

1. Політична думка Київської Русі. 148

2. Українська політична думка XVI – початку XVII ст. 149

3. Політичні ідеї періоду козацько-гетьманської держави. 151

4. Політична думка України ХІХ – початку ХХ ст. 151

Питання для самоконтролю 159

Рекомендована літеретура 159

Додаткова література 159

Словник термінів 161

Розділ 1. Політика і наука про політику

1. Політологія як наука.

2. Предмет, об’єкт, методи і функції політології.

3. Політика як суспільне явище.

1. Політологія як наука.

Процес національного відродження і розбудови незалежної Української держави, соціальне оновлення всіх сфер життя сучасного суспільства, потребують глибокого вивчення закономірностей і тенденцій їхнього розвитку. Широкі можливості для ґрунтовної та об'єктивної характеристики суспільства, в якому ми живемо, і політики, яку можна й треба проводити у цьому суспільстві та на міжнародній арені, має політологія, що пройшла тривалий шлях становлення та розвитку як наука і навчальна дисципліна.

Політологія – це наука про політичну систему суспільства та її різноманітні підсистеми. Жодна інша галузь наукового знання, яка досліджує політичну сферу суспільного життя, не робить це з такою системністю й повнотою, як політологія, і не розглядає політичну систему суспільства в цілому як свій предмет.

Термін "політологія", походить від давньо-грецьких слів politike – мистецтво управління державою і logos – учення. У Стародавній Греції політика була наукою про управління державою. "Природність" політики для багатьох античних мислителів була очевидною, але питання про те, хто повинен керувати державою, про форми і механізми цього правління та інші проблеми політичного буття вирішувалися по-різному. Політика здавна була інтегрована у суспільне життя, тому політична філософія як універсальна наука "супроводжувала" людину все її життя, здійснюючи пошук оптимального політичного ладу.

Політичні погляди та ідеї існують з того часу, як суспільство набуло державно-організованої форми. Історично першою формою пізнання політики була релігійно-міфологічна. Майже два тисячоліття до нової ери панували уявлення про божественне походження влади і суспільно-політичного устрою.

З середини першого тисячоліття до нової ери посилюється процес раціоналізації політичних поглядів, вони набувають філософсько-етичної форми. З'являються перші політичні категорії і визначення, а згодом і політичні концепції, започатковуються власне теоретичні дослідження політики. Найвиразніше цей процес проявився у творчості Конфуція, Сократа, Платона і Арістотеля.

Від релігійно-етичної форми політичну науку звільнив Н. Макіавеллі. Він розглядав політичні процеси як природні, що відбуваються не з Божої волі, а відповідно до певних об'єктивних закономірностей. У центр політичних досліджень учений поставив державну владу й підпорядкував політичну науку вирішенню практичних завдань. Його вважають основоположником політичної науки Нового часу.

Проаналізувавши проблеми походження, сутності, призначення і форми держави, Т. Гоббс, Б. Спіноза, Дж. Локк, Ш.-Л. Монтеск'є, Ж.-Ж. Руссо розробили теорію суспільного договору, ідеї народного суверенітету, свободи і рівності, природного права та звільнили політику й політичну думку від теології і церковної моралі.

Істотний внесок у розвиток політичної науки, ідей конституційного ладу, республіканської форми правління, ліберальної демократії і становлення відповідних їм інститутів і норм був зроблений у період Великої французької революції а також війни за незалежність США наприкінці XVIII ст., революцій XIX ст. У другій половині XVIII — першій половині XIX ст. були сформульовані найважливіші підходи, що стали основоположними в розробленні політичних теорій і концепцій сучасності.

Процес формування й виокремлення політології із загальної системи соціальних і гуманітарних наук та її інституціоналізації припав на кінець XIX — початок XX ст. У різних країнах він відбувався по-різному. В Німеччині, наприклад, він був пов'язаний із формуванням і розвитком так званої правової школи; у Франції політологія виникає на межі державознавства, політичної історії та соціології; у Великобританії значний поштовх формуванню політології надало заснування Лондонської школи економіки і політичних наук при Лондонському університеті; у США інтенсивне оформлення політології в самостійну галузь знання розпочалося 1880 р. зі створенням при Колумбійському коледжі (пізніше перейменований у Колумбійський університет) школи політичної науки.

На організованому ЮНЕСКО у 1948 р. в Парижі міжнародному колоквіумі політологів було вирішено вживати термін "політична наука" в однині, а її основним предметом вважати: а) політичну теорію та історія політичної думки; б) політичні інститути; в) партії, групи і громадську думку; г) міжнародні відносини. Цей момент прийнято вважати завершенням процесу конституювання політології як науки.

У Радянському Союзі політологія трактувалась як буржуазна псевдонаука. Не мали успіху навіть обережні спроби створення "марксистсько-ленінської політичної науки". Окремі політичні дослідження здійснювалися лише в організаційних межах історичного матеріалізму, наукового комунізму, історії КПРС, теорії держави і права та деяких інших ідеологізованих дисциплін. В 1989 р. Державний комітет СРСР з науки і техніки офіційно затвердив номенклатуру спеціальностей наукових працівників під загальною назвою “Політичні науки”. Паралельно політологію стали викладати у вищих навчальних закладах.

Справжній ровиток політології як науки в Україні стає можливим лише з досягненням державної незалежності. З 1990 р. політологію як навчальну дисципліну почали викладати в українських вищих навчальних закладах. Політична освіта повинна сприяти: виробленню раціоналістичного менталітету; засвоєнню цінностей і норм демократичної політичної культури; формуванню таких якостей, як політична толерантність, готовність до компромісу і партнерства, схильність до консенсусу, вміння цивілізовано захищати свої інтереси, вирішувати соціальні конфлікти; утвердженню у свідомості людини почуття громадянського обов'язку, відповідальності перед суспільством; формуванню свідомої, повноправної особистості.