- •5.1. Шляхи і особливості формування флори і фауни міст
- •5.1.1. Роль рослинного і тваринного світу в урбоекосистемі і життя міського населення
- •5.1.2. Роль міст у динаміку ареалів видів флори і фауни
- •5.1.3. Шляхи формування флори і фауни міст
- •5.2. Урбанізованні біогеоценози
- •5.2.1. Антропогенний і урбанізований ландшафт
- •5.2.2. Урбанізовані біотопи
- •5.3. Фітомеліорація міського середовища
- •5.3.1. Функції рослинного покриву в містах
- •5.3.2. Фітомеліоративні системи і їх класифікація
- •5.3.3. Властивості рослин, використовуваних у складі міських і приміських насаджень
- •5.3.4. Принципи створення насаджень у містах і приміських зонах
- •5.4. Комплексні зелені зони міст
- •5.4.1. Призначення, структура і статус комплексних зелених зон міст
- •5.4.2. Виділення і визначення розмірів зелених зон міст України
- •5.4.3. Охорона і використання лісів зелених зон міст.
- •6.1. Переваги і привабливість міському життя
- •6.2. Негативні впливи міського середовища на населення
- •6.3. Міське середовище і здоров'я населення
- •Енергетичні об'єкти міст - основний техногенний фактор впливу на біосферу
- •7.1. Структура і тенденції розвитку енергопостачання
- •7.2. Традиційна енергетика
- •7.2.1. Основні типи електричних станцій
- •7.2.2. Енергогенеруючі потужності України
- •7.3. Об'єкти малої енергетики
- •7.4. Нетрадиційні і поновлювані джерела енергії
- •7.5. Вплив енергетичних об'єктів на навколишнє природне середовище
- •7.5.1. Взаємодія тес і навколишнього середовища
- •7.5.2. Взаємодія аес і навколишнього середовища
- •7.5.3. Взаємодія гес і навколишнього середовища
- •7.5.4. Екологічні аспекти нетрадиційної енергетики
- •7.6. Енергопостачання і екологічна ситуація в Україні
- •8. Побутові і виробничі відходи. Санітарне очищення міст
- •Токсичні - відходи, здатні викликати отруєння або інша поразка живих істот
- •8.1. Склад, властивості і обсяг твердих побутових відходів
- •8.2. Збір, видалення і утилізація тбо
- •8.3. Збирання міських територій
- •8.4. Полігони твердих побутових відходів
- •8.5. Сміттєперероблюючі заводи
- •8.6. Сміттєспалювальні заводи
- •8.8. Методи підготовки і переробки твердих відходів
- •8.9. Технологія складування твердих відходів
- •8.10. Утилізація промислових відходів
- •8.10.2. Утилізація відходів металургійного комплексу
- •8.10.3. Утилізація відходів машинобудівного комплексу
- •8.10.4. Утилізація відходів хімічного виробництва
- •8.10.5. Утилізація відходів переробки деревини
- •8.11. Полігони твердих промислових відходів
7.5.3. Взаємодія гес і навколишнього середовища
Усього кілька десятиліть назад широке поширення одержала точка зору про те, що ГЕС не можуть негативно впливати на навколишнє середовище. Однак згодом стало ясно, що при будівництві і експлуатації ГЕС навколишньому природному середовищу наноситься істотний збиток (рис. 7.5).
Рис. 7.5. Вплив ГЕС на навколишнє середовище
Головним нещастям є саме водоймища, більшу частину яких становлять мілководдя. Площі мілководь особливо великі при зарегулюванні рівнинних рік, наприклад, у водоймищ Дніпровського каскаду. Вода мілководь інтенсивно прогрівається сонцем, що в сукупності із вступом біогенних речовин створює сприятливі умови для розвитку синьозелених водоростей і інших евтрофікаціонних процесів. При створенні водоймищ затоплюється територія, рівна площі його дзеркала. Для акумулювання 1 км3 води у водоймищах, що споруджуються на рівнинних ріках, площа затоплення становить порядку 300-320 км2, на гірських ріках - порядку 80-100 км2. Тому розвиток гідроенергетики переважної частини в гірській місцевості. У результаті фільтрації води в борти водоймища довкола нього формується велика зона підтоплення, майже рівна по площі дзеркалу водоймища. Хвильові явища викликають переробку берегів і їх обвалення, що збільшує площі мілководь. Мілководдя і підтоплення сприяють заболочуванню територій, що прилягають до водоймища.
При спорудженні ГЕС відбувається перерозподіл стоку ріки, змінюється її рівень, а також хвильовий, термічний і льодовий режими. Швидкості плину ріки зменшуються в десятки раз. В окремих частинах водоймища виникають застійні зони. Змінюється тепловий режим у нижньому б'єфі водоймища в осінньо-зимовий період за рахунок вступу з верхнього б'єфа більш теплої води, нагрітої у водоймище за літо. Ці відхилення від природніх умов поширюються на сотні кілометрів від греблі ГЕС. Спостерігаються істотні зміни гідрохімічного і гідробіологічного режимів водних мас. У верхньому б'єфі маси води насичуються органічними речовинами, що надходять із річковим і поверхневим стоком, стічними водами, а, що також вимиваються із затоплених ґрунтів.
Під тиском величезних мас води, накопичених у водоймищах, нерідко відбуваються осідання земної поверхні, порівнянні із землетрусами силою до 2-3 балів. У результаті зміни руслових режимів у водоймищах осідають наноси. Зарегулювання річкового стоку відбивається на стані морського середовища. Згубним для Азовського моря виявилося зарегулювання стоку рік Дону і Кубані. Спорудження Цимлянського (на Доні) і Краснодарського (на Кубані) водоймищ зменшив вступ річкового стоку в Азовське море приблизно на 30%, що привело до зниження рівня моря на 70 див. Чорноморська вода із солоністю 14-17% заюшила в акваторію Азовського моря, солоність якого становила 7-11%. Поступова зміна солоності Азовського моря привела до зникнення його численного і різноманітного рибного населення. Цьому сприяли також невиправдано високі квоти щорічного улову риби і забруднення акваторії Азовського моря стічними водами рисових плантацій, іншими стічними водами, скиданнями судів. У результаті протягом 15-20 років рибні запаси Азовського моря виявилися практично вичерпаними.