Змістовий модуль 2
Технології соціально-педагогічного патронажу різних категорій населення.
Тема 3 Мікросоціальне оточення індивіда.
1. Соціальні стосунки індивіда як визначальний чинник у його розвитку і соціалізації.
2. Якісні показники благополуччя мікросоціального середовища індивіда.
3. Колектив, як об’єкт соціально-педагогічного патронажу.
4. Соціально-педагогічний патронаж щодо неформальних об’єднань індивіда, його роль і місце у соціальній роботі.
Література
Правовые, социальные и гуманитарные проблемы развития сферы сервиса / Материалы секции ІІІ Международной конференции «Индустрия сервиса в ХХІ», 17-18 декабря 2001 г.- М., 2001.-162 с.
Практика социальной работы./ Под ред. К.Ханвея, Т.Филкота.-Амстердам.-К., 1996.-240 с.
Парфанович І.І.Система виховної роботи з умовно засудженими неповнолітніми.-Тернопіль.:ТНПУ, 2005.-220с.
1. Соціальні стосунки індивіда як визначальний чинник у його розвитку і соціалізації.
Знання особистості – індивідуальних особливостей, умов проживання й виховання у сім’ї, стосунків з тими, хто його оточує – запорука ефективності процесу виховання.
Вивчення передбачає, по-перше, знання його особистості. Для цього: а) визначено ставлення неповнолітнього до власних проблем; б) виявлено негативні і позитивні риси характеру; в) з’ясовано ставлення до навчання, праці; г) встановлено інтереси, рівень матеріальних і духовних потреб; д) досліджено темперамент та ступінь розвитку вольових якостей. Тому це вимагає досконалого вивчення, яке здійснюється за спеціальною програмою шляхом застосування різних методів і прийомів, щоб отримати необхідну інформацію.
Об’єктом вивчення осіб передусім є сукупність суспільних відносин, що їх стосуються. При цьому враховують, що середовище, в якому здійснюється виховання, є неоднорідним і неоднаковим за якістю впливу. Зв’язки, які вони підтримують, можуть мати як позитивний, так і негативний вплив. Це вимагає вивчення усіх сфер життєдіяльності молодих людей ( див. Рис. 2). Керуючись таким міркуванням, визначено програму (див. додаток Б, Д), методи та принципи вивчення індивіда.
Формальний колектив
Неформальні об’єднання
Місце навчання чи праці
Місце проведення дозвілля
С і м ’ я
Рис. 2.1. Сфери
життєдіяльності індивіда
Індивід
Місце проживання
Рис. 2.
У виховному процесі найбільш цінними є відомості про самого
індивіда, про його внутрішній світ. Ці особливості індивіда під впливом виховання змінюються, тому важливо передбачити тенденцію у формуванні особистості для внесення коректив.
2. Якісні показники благополуччя мікросоціального середовища індивіда.
Виховання особистості передусім повинна забезпечити її сім’я. Це вимагає створення належних умов його проживання, розвитку, доброзичливої атмосфери, виконання функції соціального захисту й допомоги, контролю за поведінкою. Оскільки індивід проводить багато часу з членами сім’ї, матеріально залежний від них, потребує опіки й любові, вивчення цього оточення є обов’язковим.
Передусім за зовнішніми ознаками вивчається побут, умови для його проживання й розвитку. Мається на увазі забезпечення всім необхідним, що потрібно для життєдіяльності. Відвідання підлітка за місцем проживання дає змогу краще виявити ці умови й глибше зрозуміти його. Бесіда у невимушеній обстановці, без офіційності більше сприяє налагодженню довірливих стосунків. Відвертою стає і розмова неповнолітнього, в якій він може багато розповісти про свою сім’ю. Якщо розмови з ним проводяться в державній установі, тобто в дещо офіційній атмосфері, - від нього можна взнати інформацію поверхового характеру. Вдома ж можна дізнатись дуже багато про його ставлення до рідних, вивчити систему сімейних стосунків, взнати причини упущень батьків у його вихованні. І що найголовніше, як діяти, щоб уникнути правопорушень надалі.
Для організації майбутньої виховної роботи багато дає інформація про вплив на них членів сім’ї, родини. Це важливо і для усунення негативних причин та умов і для використання у виховному процесі позитивних факторів сімейного укладу. Встановлюють, яке значення у вихованні неповнолітнього в даний момент приділяється батьком та матір’ю, іншими членами родини. До того ж таке вивчення мусить бути постійним. Усі зміни, які відбуваються за місцем проживання неповнолітнього, враховуються в процесі його виховання.
Найактуальнішим при реалізації завдань вивчення індивіда в сім’ї є налагодження взаєморозуміння та взаємодії у стосунках між працівниками органів у справах неповнолітніх чи соціальної служби і членами сім’ї. Без цього процесу виховання неповнолітнього здійснити неможливо, або, принаймні, це його ускладнює.
За всією картиною вивченого, що стосується сім’ї індивіда, робляться висновки про негативні і позитивні зміни в умовах виховання, визначається тип сім’ї, вносяться відповідні корективи у виховний процес, вживаються заходи впливу, спрямовані на оптимізацію виховного впливу родини.