Конспект уроку з зарубіжної літератури (11 клас)

«Срібне століття»

російської по­езії. Розмаїття літературних напрямів, течій

та шкіл у поезії на межі

XIX—XX століть

(урок засвоєння нових знань)

Тема. «Срібне століття» російської по­езії. Розмаїття

літературних напрямів, течій та шкіл у поезії на

межі XIX—XX століть.

Мета: ознайомити учнів із розмаїттям літературних нап­рямів, течій та шкіл у російській поезії на межі XIX—XX ст.; дати розуміння понять символізму, акмеїзму, футуризм; роз­крити трагізм долі митців «срібного століття», виховувати любов до поезії.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань, урок-презентація.

ХІД УРОКУ

I. Актуалізація опорних знань учнів

1. Метод-прес

1. Причини виникнення французького символізму, його особливості? (Символізм - використання символів, знаків, за якими прихована вища істина буття), (Кризовий стан (після поразки Франції у війні з Пруссією 1870р.) охопив усі сфери життя. Світогляд-філософія, культура - літературне мистецтво, музика, "декадне", що означає занепад).

2. Які напрями, течії модернізму ви знаєте? (Сюрреалізм, кубізм, неоромантизм).

3. Згадайте, творчість якого французького поета ми з вами вивчали в 11 класі на попередніх уроках? (Г.Аполлінер)

4. Які символи він використав у своїй творчості? (Сюрреалізм, кубізм, неоромантизм). ( - У вірші "Зарізана голубка й водограй" використовує "ранене сонце" на "багристім горизонті" як символ загальної трагедії (голубка-водограй, люди -це життя, водограй - символ скорботи, гіркого жалю).

5. Як називають епоху модернізму в російській літературі? («Срібне століття»)

ІI. Оголошення теми, мети та завдань уроку.

Якщо спитати сучасних поціновувачів поезії, який період російської літератури був найвеличнішим розквітом красного письменства, то, безумовно, більшість відповідей буде саме – “срібне століття”. В цей період вражаюче розквітли література, філософія, музика, театральне та образотворче мистецтва. Цей дивовижний період російського культурного піднесення починається з 90-х р. XIX ст. і триває аж до кінця 20-х р. XX ст.

III. Засвоєння нових знань.

1.Слово вчителя про "срібне століття». (Записати тези в зошити).

Вирази "золоте століття", "срібне століття" мають свої корені в античній літературі, зокрема в працях Гесіода "Труди і дні" та Овідія "Метаморфози". Гесіод вважав, що життя людства починається "золотим", а закінчується "залізним" століттям.

Що ж до поезії, то "золоте" століття прийнято вважати закінченим у 1829 році. Саме тоді з'явився вірш Петра В'яземського "Три століття поетів", у якому говориться, що "золоте століття" пішло безповоротно. У сучасній історико-літературній традиції заведено іменувати пушкінську епоху "золотим" століттям. Згадайте, прекрасні вірші про кохання "Я вас любил", "Я помню чудное мгновенье", Це, наче лебедина пісня кохання, яка не має символів, містики, міфологічності. Поет висловлює у рядках вірша свої реальні почуття та переживання. "Золоте століття" тісно пов'язане з філософськими, соціально-політичними обставинами. Згадайте Вітчизняну війну 1812 року між Росією і Францією, де полководцями були Наполеон і Кутузов. Перемога Росії - тріумф, піднесений настрій, щастя. Події на Сенатській площі 14 грудня 1825 року, повстання декабристів. Це доба тріумфу німецької філософії романтизму у засніженій Росії. Це яскраві віхи історії Росії, без яких важко собі уявити "золоте століття" російської поезії.

"Срібне століття" не має чітких хронологічних меж, але, зазвичай, його початком вважається злам століть: XIX та XX. Його теж неможливо уявити поза історичним контекстом.

По-переше, це розквіт релігійно-філософської думки на межі ХІХ-ХХст., по-друге, Російсько-японська війна, трагедія на Хотинському полі, де загинула велика кількість людей під час демонстрації, Вони були обдурені представниками правлячих кіл. Це і потрясіння 1905-1907 років. Навіть на сторінках найінтимніших віршів вихлюпувалися відгомони бурхливих подій і суперечок.

Поезія "срібного століття" виробляє принципово нову концепцію людини , що прагне побачити в історичному особисте, зробити досвід століть, рух часів надбанням свого внутрішнього світу. Всі творчі особистості усвідомили, що це стане можливим лише тоді, коли людина зможе за короткий термін перебороти весь всесвітній хаос. "Проживе", переосмислить стільки етапів і епох, скільки знає історія. Житиме у світі і буде невід'ємною часткою світу.

Ось такі протиріччя і зумовили утворення в літературі численних угрупувань, які сперечалися і дискутували про сутність слова, про нові шляхи розвитку літератури.

Творчість Мірри Лохвицької, Костянтина Фофанова, Володимира Соловйова - є початком "срібного століття".

Ідейним підґрунтям розвитку нової російської поезії став розквіт релігійно-філософської думки, який відбувається в Росії на межі ХІХ-ХХ ст. Нова філософія постає як критична реакція на позитивізм другої половини XIX ст. з його раціональ­ним ставленням до життя як до факту буття виключно матеріального. Нова російська філософія, навпаки, була ідеалістичною, зверталася до ірраціональних сторін людсь­кого буття і намагалася синтезувати досвід науки, філософії та релігії. До основних її представників належать М. Федоров, М. Бердяєв, П. Флоренський, М. Лосський, С. Франк та інші, серед яких чи не найбільш безпосередній вплив на формування ідейної основи російського поетичного модернізму справив визначний російський ми­слитель і поет Володимир Сергійович Соловйов. Його філософські ідеї та художні об­рази стоять біля витоків російського поетичного символізму.

Упродовж «срібного віку» в російській поезії яскраво виявили себе чотири по­коління поетів: бальмонтівське (яке народилося в 60-ті та на початку 70-х років XIX ст.), блоківське (близько 1880-го року), гумільовське (близько 1886 року) і поко­ління 90-х років, представлене іменами Г. Іванова, Г. Адамовича, М. Цвєтаєвої, Р. Івнєва, С. Єсеніна, В. Маяковського, М. Оцупа, В. Шершеневича та багатьох інших.

Російська поезія «срібного століття» стала своєрідним підбиттям підсумків двохсотрічного розвитку нової російської поезії. Вона підхопила і продовжила кращі традиції попередніх історичних етапів розвитку російської поезії і водночас вдалася до суттєвої переоцінки цінностей художніх і культурологічних пріоритетів, які спря­мували її розвиток.

В історії розвитку російської поезії «срібного віку» найбільш яскраво виявили себе три напрямки: символізм, акмеїзм, футуризм. Окреме місце в російському по­етичному модернізмі початку XX ст. посідають так звані «нові селянські» поети (Сергій Єсенін), а та­кож поети, творчість яких чітко не співвідноситься з певним художнім напрямком (Марина Цвєтаєва).

(на екрані демонструється таблиця,

учні записують узагальнені відомості в зошит))

«СРІБНЕ СТОЛІТТЯ»

Символізм	Акмеїзм	Футуризм
почуття через знаки і символи	ясність, вершина, сповнення драматичної суперечності життя, трагізм епохи	майбутнє, заперечення спадщини попередніх літературних епох
Дмитро Мережковський, Бальмонт, Брюсов, Андрій Білий, Федір Сологуб, Олександр Блок	Зінаїда Гіппіус, Микола Гумільов, Анна Ахматова, Михайло Кузмін, Йосип Мандельштам, Сергій Городецький, Георгій Іванов, Михай­ло Зенкевич, Григорій Нарбут, Борис Садовський	Василь Каменський, Володимир Маяковський, Велємир Хлєбніков