1) Визначте особливості "нової драми" з точки зору проблематики та художніх засобів.

2) В чому полягає "театральна революція" б. Шоу?

Б.Шоу розвинув традиції Ібсена, розробивши особливий тип драми - “драму ідей” (конфлікт твору полягав не лише у зіткненні інтересів і пристрастей персонажів, а й у царині ідеології, це передусім конфлікт ідей); конфлікт ідей присутній і у веселій, дотепній комедії “Пігмаліон” як специфічний “філологічний конфлікт”, де Шоу втілює ідею вирішення важливих соціальних проблем, зокрема, соціальної рівності шляхом оволодіння всіма прошарками суспільства правильною вимовою;

Приклади втілення цього “конфлікту ідей” через “фiлологічний конфлікт” у комедії “Пігмаліон”, де опис того, як професор Гіггінс вчить квіткарку Елайзу Дулитл правильної аристократичної вимови, є втіленням ідеї соціаліста Шоу, який показує шлях до справедливого устрою суспільства, де усі без винятку громадяни, як аристократи, так і простий люд - матимуть рівні шанси реалізувати своє право на освіту й гідне життя, де не буде “пасажирів третього класу й запанує всезагальна рівність”;

визначає гуманітарну освіту і формування почуття власної гідності Елайзи Дулитл як її шлях від малопривабливої квіткарки-кокні до “чарівної леді”, як підґрунтя для “фантастичного міжкласового стрибка” (Б. Шоу);

3) Визначте основний конфлікт п'єси "Пігмаліон" б. Шоу. Як "філологічний конфлікт" сприяє розв'язанню важливих соціальних проблем?

Основним конфліктом п’єси «Пігмалеон» є соціальна нерівність...(див. Пит №4), «філологічний конфлікт» в п’єсі «Пігмалеон» є розв’язанням соціальної нерівності, адже вивчивши англійську мову, навчившись спілкуватись з верхівками суспільства побачивши що то за життя «аристократичне» й чим воно відрізняється від життя звичайної квіткарки Елайза...

4) Визначте основні проблеми комедії "Пігмаліон" б. Шоу, поясніть сенс назви твору.

Проблематика:проблема соціальної нерівності;автор кидає виклик суспільству,яке не створює можливості для духовного розвитку кожної людини.А талант є і в народі,але його необхідно «обробити», очистити, і він стане «великим витвором мистецтва»;питання розвитку англійської мови в Англії,піднесення її авторитету. «Англійці не поважають рідну мову і вперто не бажають вчити дітей розмовляти нею...»;проблема відповідальності науковця,експериментатора за свою роботу. Сенс назви твору:

П’єсу «Пігмаліон» Б. Шоу написав, орієнтуючись на античний міф про Пігмаліона. На далекому острові Кіпрі жив цар Пігмаліон, якому було дароване богами вміння вирізьблювати. Талановитий володар острова насолоджувався красою природи, умів виробляти чудові витвори, але мав одну дивну рису - він ненавидів жінок. Одного разу він вирізьбив із слонової кістки (за іншими версіями - з мармуру) скульптуру жінки. Статуя була така прекрасна, що Пігмаліон закохався у власний витвір. Дні і ночі просив Пігма-ліон богиню Афродіту, щоб вона оживила скульптуру. Змилостивилася Аф-родіта, вдихнула життя в чарівну Галатею. Статуя ожила, стала земною жінкою неперевершеної краси і була вірною дружиною Пігмаліона.

Шоу назвав свою п’єсу «Пігмаліон» і можна було сподіватися на щасливу казкову кінцівку п’єси. Але драматург приголомшує фіналом, він парадоксально все змінює.

Ми знайомимося із творцем - професором фонетики. Він нагадує Пігмаліона: у нього захоплення - фонетика, за допомогою якої він може змінити людину. Він бере природний необроблений матеріал, «грудку бруду» і витворює довершеність, може з квіткарки зробити герцогиню. До того ж професор не любить жінок - недарма він самотній. Спочатку події розвиваються відповідно до міфу: із бідної вуличної квіткарки, доньки сміттяра, професор береться «виробити» справжню герцогиню, навчити її розмовляти правильною англійською мовою. Еліза виявляється здібною ученицею, і за якихось там півроку професор «продемонстрував» своє творіння у високому світському товаристві. Еліза навчилася мови, манер, вона зросла духовно, професор звик до цієї дівчини і йому важко без неї обходитися. Як бачимо професор Хіґґінс - фахівець, він добре вміє виконувати свою справу, він витворив чудову Галатею. Можливо, він і покохав Елізу, але старанно це приховує? Остання сцена п’єси переконує нас у тому, як необхідні одне одному наші герої: вони хоч і сваряться, сперечаються, але за цим проглядає їхнє взаємне почуття, бажання бути зрозумілими. Легкий подих кохання кружляє над Елізою і Хіґґінсом. Професор фонетики звертається до Елізи: «Залиште мені вашу душу…». Саме її душа, присутність дівчини, її голос так нобхідні цьому чоловікові. ЗдаєтьАле Шоу зовсім не збирається тішити наше серце. Не за Хіґґінса, та й не за Піке-рінґа зможе вийти заміж Еліза - драматург подарує їй жениха Фредді. Сяйво Елізиного щирого серця зігріє своїм теплом не майстерню творця, а дім простакуватого буржуа.