31 Питання Проблема зовнішньої заборгованості: розвинуті країни
Світовий банк вважає критичним рівень державного зовнішнього боргу 50% від ВВП [7]. Незважаючи на це, більшість економічно розвинутих країн значно перевищили цю межу В економічно розвинутих країнах протя-
гом останніх років державний борг зростає дуже швидко, тоді як темпи зростання ВВП знижуються (рис. 2). У такому випадку залучення позикових коштів не тільки втрачає свій позитивний ефект, а й навпаки, може
призвести до негативних наслідків, таких як зменшення обсягів золотовалютного резерву, девальвації національної валюти та зростання рівня інфляції, а разом з цим і до втрати інвестиційної
привабливості країни. Причиною диспропорцій між зміною боргу та темпами економіч-
ного зростання стала світова фінансово-економічна криза 2008 р., в результаті якої в багатьох економічно роз-
винутих країнах суттєво знизилася активність реальної економіки, а вслід за цим збільшилося і боргове наван-
таження на економічну систему (рис. 3). Основною причиною збільшення державних боргових портфелів стало
те, що уряди змушені були вдатися до заходів з підтримки макроеко номічної стабільності національної економіки
(здійснювати рекапіталізацію банків, які відчули брак ліквідності; допомагати компаніям національного масштабу; запроваджувати та підтримувати програми стимулювання попиту), що вимагає значних фінансових
ресурсів.
33 Питання Проблема зовнішньої заборгованості: Україна
Отже, нарощування валового зовнішнього боргу супроводжується значними фінансовими ризиками. Так, зовнішня заборгованість приватного сектору економіки, зокрема комерційних банків, стала каталізатором фінансово-економічної кризи, яка охопила Україну восени 2008 року. Сподіваючись на постійне рефінансування залучених кредитів, корпорації і банки нагромадили величезну суму зовнішніх боргів. Після припинення зарубіжного рефінансування, вони опинилися в складній ситуації при необхідності погашення всієї суми боргу одночасно. Оскільки зовнішні кредити практично повністю деноміновані в іноземних валютах, здебільшого в доларах США, необхідність погашати зовнішні кредити призвела до різкого підвищення попиту на іноземну валюту, обвалу курсу гривні та остаточної розбалансованості фінансових ринків.
Державний борг України сформувався протягом короткого проміжку часу. Останнім часом запозичення уряду керувалося, насамперед, необхідністю погашення та обслуговування накопиченого боргу.
За даними Міністерство фінансів, показник відношення державного боргу до ВВП України є відносно невисоким порівняно з іншими країнами світу, включаючи розвинені, не дивлячись на те, що можливості України по управлінню державним боргом істотно обмежені. Цей показник відповідає рівню середини 2002 року. Окрім того, показник співвідношення державного боргу до доходів загального фонду державного бюджету знаходиться на безпечному рівні. Так, відповідно до даних Міністерства фінансів, вказаний показник на кінець 2009 року склав 122,9% в порівнянні з 70,3% у відповідному періоді попереднього року і 56,5% - на кінець 2007 року, що значно нижче за критичний рівень у 300% і максимального рівня в історії України в 314,7% на кінець 1999 року [4].
У Міністерстві фінансів констатували, що аналогічний показник для гарантованого боргу в 2009 році виріс з 31,6% до 52,2%.
Основний приріст державного боргу в 2009 році відбувся за рахунок отримання трьох траншів кредиту МВФ на загальну суму 10,6 млрд. доларів, а також через активні запозичення уряду на внутрішньому ринку. За минулий рік обсяг ОВДП в обігу виріс на 42 млрд. грн (5,2 млрд. дол.) - до 71 млрд. грн. (8,87 млрд. дол.). Варто зазначити, що частина залучених коштів - 39,6 млрд. грн (4,5 млрд. дол.) - пішла на погашення старих боргів [5].
З урахуванням інших платежів загальні виплати за зовнішнім боргом у 2010 році не перевищать 1,5 млрд. доларів"
Пік платежів припадає на 2013 рік - 7,6 млрд. доларів. Збільшення платежів викликано тим, що з 2012 року Україна повинна розпочати активні виплати по кредиту МВФ: за три роки потрібно повернути МВФ понад 11,6 млрд.