Особливості використання засобів впливу на кровообіг у дітей:

Банки - тільки для дітей старшого віку. Тримають їх не більше 10 хвилин;

Гірчичники ставлять через м'яку бавовняну тканину, цигарковий папір чи кілька разів складену марлю;

- обережно застосовувати при алергійних захворюваннях;

- при самостійному приготуванні гірчичників для дітей одну частину гірчиці змішують з 2 - 3 частинами борошна,

- тривалість процедури скорочують.

Грілка - дітям до трьох років не застосовують електричних грілок;

- прокладки між тілом і грілкою мають бути достатньо товстими;

- часто перевіряти стан грілки і дитини.

Міхур з льодом - не класти на тіло дитини, а підвішувати над потрібним місцем, щоб не тиснув, а трохи торкався;

- можна класти поруч (із головою, наприклад, на відстані до 10 см);

- можна замінити холодними примочками (серветки, змочені холодною водою, змінювати через 6-8 хв.).

Особливості годування хворих дітей. Недоношених дітей, що не можуть смоктати, потрібно годувати через зонд (краще введений через ніс) в пологовому будинку. Дещо старших годують з пляшки, ложечки, поїльника, надавши їм зручної пози, застеливши серветкою, їжу дають рідку, напіврідку чи протерту, вітамінізовану, висококалорійну, легкозасвоювану, відповідно приготовлену (над парою, відварну, протушковану, тощо). Годувати невеликими порціями, 5-6 разів на добу. Не заставляти їсти примусово. Після їжі рекомендується прополоскати рот, якщо дитина не вміє полоскати рот, то їй дають попити чистої води, щоб змити залишки їжі. Посуд після їжі потрібно дезінфікувати, особливо для дітей грудного віку.

Особливості постановки клізми . Наконечник клізми вводять на меншу глибину, ніж дорослим ( новонародженим не більше ніж на 3 см), дотримуючись загальних правил введення. Для грушовидного балончика з м'яким нако­нечником напрямків введення не дотримуються. Для дітей грудного віку не обов'язкове положення на лівому боці, можна виконувати процедуру в положенні дитини на спині. Об'єм рідини залежить від віку дитини:

- новонародженим - біля 50мл;

- 6 місяців - 100 мл;

- до 1-го року - 150 мл; 1 -2 роки - 200мл;

- 2-6 років - 300мл і т.д.

Після введення вмісту грушоподібного балончика виймають наконечник, не розтискаючи пальців, щоб рідина не повернулась у порожнину. Сідниці чи анальний отвір затискають на 5 - 10 хв., щоб вода не вилилась відразу.

Догляд - це одна з основних складових частин лікування, тому вимагає особливо відповідального відношення до його процедур. Догляд за хворими дітьми вимагає дотримання ідеальної чистоти в приміщенні, максимального спокою, утворення оптимальних умов для життєдіяльності хворого: температури, вологості, свіжого повітря, харчування і т.д. Предмети догляду мають бути максимально чистими, одяг - зручним, гігієнічним ( легко вбирає піт і дезінфікується).

В залежності від захворювання елементи догляду, маніпуляції, процедури міняються. При цьому потрібно дотримуватись рекомендацій лікаря чи медсестри. Важливо вчасно помітити зміни в стані здоров'я дитини і надати відповідну допомогу, повідомити лікаря.

ТРАНСПОРТУВАННЯ ПОТЕРПІЛИХ

Рішення транспортування приймається після огляду потерпілого. Потерпілого не можна рухати, поки не зроблена іммобілізація при підозрі на переломи і не зупинена масивна кровотеча.

У непритомному стані транспортування здійснюється при забезпеченні прохідності дихальних шляхів. Транспортування здійснюється обережно, з попереднім заспокоєнням, знебо­люванням. Спосіб транспортування залежить від ситуації, яка склалася, характеру нещасного випадку і виду ушкодження.

Для евакуації звичайно залучається бригада швидкої медичнюї допомоги. Існують різні способи транспортування в залеж­ності від характеру нещасного випадку, виду ушкодження, умов оточення і існуючої ситуації.

Легкопотерпілий може пересуватися самостійно, підтри­маний рятівником (рис. 21),

Якщо потерпілий сам йти не може, або йому протипоказано, можливі такі способи транспортування: однією людиною на руках (рис. 22), однією людиною - на спині потерпілий у притомності і обіймає шию рятувальника (рис. 23), непри­томний - руки потерпілого схрещені на грудях рятівника, кисть однієї з них захоплена його рукою (рис. 24).

Один рятівник може тягти важко потерпілого на ковдрі волоком по рівному місці ( рис.25). Спосіб Файдермана зручний особливо тоді, коли одній людині необхідно підняти потерпілого по вузьких крутих сходах і рятівник при цьому повинен триматися за поручні. Скористатися цим способом може тільки фізично сильна людина. Для цього, повернувши потерпілого обличчям вниз, рятівник присідає біля його голови і підводить руки йому під пахви (рис. 26а), накидає потерпілого собі на ліве плече і ліву руку, захоплює ліве стегно потерпілого (рис. 266), потім рятівник випрямляється, врівноважує потерпілого на своїх плечах і лівою рукою захоплює його ліве передпліччя, права рука рятівника вільна і використовується для утримання за поручень (рис. 26в).

Звичайний спосіб винесення потерпілого двома рятівниками на руках полягає у тому, що кожний з них однією рукою підтримує спину і плечі потерпілого, а вільною рукою - стегно потерпілого.

Транспортування потерпілих способом "чотириручного стільця'' зображено на рис.27

Спосіб "триручного стільця" (рис. 28.) має переваги у тому, іцо вільною рукою один з рятівників підтримує потерпілого під спину, а якщо у потерпілого ушкоджена нога, то рятівник, що знаходиться з боку ушкодження, вільною рукою підтримує ушкоджену ногу.

У вузьких і низьких проходах, особливо у зруйнованих вибухом помешканнях, коли потерпілий затиснутий у дуже обмеженому просторі, годиться витягнення його способом "бук­сир". Пробираються до потерпілого, забезпечивши собі мож­ливість найбільш зручного повернення (можливо, для цього зна­добиться просування до потерпілого спиною), стають над потерпілим на коліна, якщо він непритомний - зв'язують йому кисті рук і закидають руки через голову собі на шию. якщо потерпілий у свідомості, він сам може об»хопити руками шию рятівника. Потім потерпілого (рис. 29).

Після цих початкових дій уже дві людини можуть зас­тосувати спосіб для подальшого просування в обмеженому просторі , а при виході з нього використовувати спосіб транспортування, більш зручний для рятувальників (рис.30).

Використання носилкових ля­мок зменшує навантаження на кисті рук носіїв при транспортуванні на значні відстані. Носилкова лямка - це брезентовий пояс, довжиною 3,5м, шириною 6,5см, що має на одному кінці міцну металеву пряжку для з'єднання з іншим кінцем (рис.31).

Для перенесення носилок, з лямки роблять петлю у вигляді вісімки, під­ганяють її під зріст носія так, щоб довжина петлі дорівнювала розмаху його рук (рис. 32), одягають лямку так, щоб перехрест був між лопатками, а петлі, звисаючи по боках, на рівні опущених рук (рис. 33). В ці петлі протягують ручки носилок. Передній носій захоплює ручку попереду лямок , задній - позаду.

Лямки можуть бути використані при перенесенні потерпілих одним чи двома носіями без носилок. Якщо несуть двоє - лямку складають вісімкою і одягають так, щоб петлі опирались на надпліччя носіїв, а перехрестя звисало між ними. Потерпілий сидить на перехресті, опираючись на носіїв (рис. 34).

Якщо потерпілого переносить одна людина, лямку можна скласти "вісімкою". Тоді ноги потерпілого просувають в петлі і піднімають його лямкою на спину, як рюкзак. Потерпілий тримається за носія.

У випадку важкого стану потерпілого лямку складають кільцем і протягують її під лопатки та руки і під сідниці потерпілого, а далі беруть на спину (рис. 35)