Фінансово-правові норми та фінансові правовідносини.

1. Поняття фінансово-правової норми

Фінансово-правова норма - встановлене державою в суворо визначеному порядку та забезпечене заходами державного приму- су, виражене в категоричній формі загальнообов'язкове писане правило поведінки суб'єктів фінансових правовідносин, які вини- кають у галузі мобілізації, розподілу та використання коштів централізованих і децентралізованих фондів

2. Ознаки та особливості фінансово-правової норми

Фінансово-правові норми визначають права й обов'язки учасників фінансових відносин, обставини, за яких вони стають носіями прав та обов'язків, і передбачають відповідальність за невиконання приписів держави; містять приписи та заборони, що встановлюються державою щодо мобілізації, розподілу, використання фондів коштів.

Особливості фінансово-правових норм:

- державно-владний характер;

- їхній зміст завжди пов'язаний із регулюванням фінансової діяльності держави та органів місцевого самоврядування;

- наділені імперативністю (обов'язковістю, забезпеченою примусовою силою, вираженою в категоричній формі, що не дозволяє суб'єктам фінансово-правових відносин змінювати приписи держави), при цьому категоричний характер властивий усім фі- нансово-правовим нормам;

- безпосередньо визначають поведінку громадян, підприємств, владних органів за певних обставин незалежо від їх згоди.

Особливість фінансово-правових норм зумовлена специфікою тих відносин, які регулюються нормами фінансового права та методом фінансово-правового регулювання.

3. Структура фінансово-правової норми

Структура правової норми - впорядкована єдність необхідних елементів, які забезпечують функціональну самостійність правової норми.

Структура фінансово-правової норми є типовою, такою ж, як і для інших правових норм:

• гіпотеза - визначає конкретно сформульовані умови, за яких можуть виникнути передбачені нормою юридичні права й обов'язки учасників фінансових відносин у галузі фінансової діяльності; це умови застосування диспозиції;

• диспозиція - основа норми, що містить, власне, правило поведінки учасників фінансових правовідносин; виражена в безумовно визначеній формі; це ідеальна модель правила поведінки, яку прагне бачити держава;

• санкція - містить вказівки на невигідні для порушника цієї норми наслідки. Саме в санкції виражений імперативний характер приписів щодо фінансової діяльності держави й органів місцевого самоврядування. Санкція вміщує заходи фінансового, адміністративного, кримінального впливу. До санкції належать: пеня, штраф, вилучення, припинення бюджетного фінансування та кредитування. Усі санкції фінансово-правових норм поділяються на: правовідновлювальні (спрямовані на усунення шкоди, заподіяної державі чи органу місцевого самоврядування) і штрафні (безпосередні покарання порушників фінансово-правової норми).

4. Види фінансово-правових норм

Залежно від способу впливу на учасників фінансових відносин:

• зобов 'язальні - містять приписи щодо здійснення певних дій з мобілізації, розподілу та використання коштів, тобто регулюють відносини в галузі фінансового планування тощо. Наприклад, ст. 34 БК України зобов'язує всіх розпорядників бюджетних коштів у процесі підготовки бюджетних запитів дотримуватись обмежень, які можуть запроваджуватися в інструкціях щодо підготовки бю-джетних запитів. Такі норми вимагають від учасників фінансових відносин здійснення певних дій і встановлення їх прав і обов'язків у сфері цих відносин, тобто приписують виконання певних дій;

• заборонювальні - містять заборони на вчинення певних дій, що порушують або підривають фінансову дисципліну. Наприклад, ст. 7 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. передбачає заборону проводити розрахунки у валюті України в межах торгового обігу між резидентами та нерезидентами без індивідуальної ліцензії НБУ;

• уповноважувальні — передбачають можливість певного суб'єкта діяти в межах вимог фінансово-правової норми, але на власнийрозсуд. Наприклад, згідно зі ст. 15 Закону України «Про систему оподаткування» від 18 лютого 1997 р. місцеві ради наділено правами самостійно запроваджувати місцеві податки та збори, механізм їхнього стягнення, порядок сплати відповідно до переліку й у межах розміру ставок, які містяться в законах України.

За змістом фінансово-правові норми поділяються на:

• матеріальні - закріплюють види й обсяг грошових зобов'язань юридичних і фізичних осіб перед державою та територіальними громадами, джерела утворення фінансових ресурсів, види видатків, включених до бюджету, тощо; тобто матеріальні норми виражають матеріальний (грошовий) зміст юридичних прав і обов'язків учасників фінансових відносин (наприклад, норми фінансово-правового інституту бюджетного устрою);

• процесуальні (процедурні) - визначають порядок діяльності y сфері мобілізації, розподілу, використання фондів коштів (наприклад, інститут бюджетного процесу).

За дією в просторі:

- загальнодержавні;

- місцеві.

За терміном дії:

- постійні;

- тимчасові.

За колом осіб, на яких норми поширюють свою дію:

- загальні;

- спеціальні;

- виняткові.