80.Отруєння етиловим спиртом.

Етиловий спирт відноситься до нервово-функціональних отрут, які пригнічують ЦНС. При алкогольному сп’янінні його дія на кору головного мозку проявляється у виникненні характерного алкогольного збудження, яке пов’язане з ослабленням процесів гальмування. У великих дозах, коли розвивається алкогольна інтоксикація, виникає послаблення збуджувальних процесів кори, пригнічення спинного та довгастого мозку, а також діяльності дихального центру.

Зразу ж після вживання алкоголю та його потрапляння у шлунок починається період резорбції. При цьому 20 % всмоктується у шлунку, 80 % — у тонкій кишці (у 12-палій — 7,8 %; у тонкій — 52,7 %, підздухвинній — 17,8 %. Алкоголь може частково адсорбуватися їжею, що обумовлює його дефіцит. Після того, як рівень алкоголю в крові встановиться максимальним, починається його елімінація шляхом окислення (90-98 %) та виведення у незмінному стані (2-10 %) з сечею, потом, слиною, калом та видихуваним повітрям.

У видихуваному повітрі алкоголь може бути виявлений навіть у співвідношенні 1:2300 до його концентрації у крові. При 37°С 1/100 мл алкоголю в крові буде еквівалентною 0,43/100 у видихуваному повітрі. Концентрація 1/100 мл алкоголю в видихуваному повітрі еквівалентна приблизно 2,28/100 мл в крові. Одначе, точність такого співвідношення залежить від багатьох факторів і це співвідношення не є сталим. Концентрація алкоголю в видихуваному повітрі має значення тоді, якщо її рівень перевищує допустимий, що використовується в діагностиці алкогольного сп’яніння.

Смертельною дозою етанола є 7-8 мл на 1 кг маси тіла. Смерть настає від безпосередньої токсичної дії алкоголю, в наслідок чого настає параліч дихального центру.

81. Отруєння снодійними препаратами.

Найнебезпечнішими снодійними препаратами є похідні барбітурової кислоти.

При вживанні препаратів у дозах, що втричі перевищують терапевтичні , у новачків може виникати наркотичне сп’яніння. Надалі, при розвитку наркоманії , ця доза має перевищувати терапевтичну в 8 – 10 разів. Сп'яніння здебільшого нагадує алкогольне з розвитком вираженої ейфорії , підвищенням моторної активності , яка має хаотичний характер. Емоції стають лабільними : ейфорія легко переходить у гнів, який може сягати ступеня оскаженіння. Сп'янілі стають агресивними, жорстокими і нестриманими у своїх вчинках. Об'єктивно : гіперемія обличчя і склер, сальність шкірних покривів, мідріаз, гіперсалівація, тахікардія з напруженим пульсом, зниженням АТ, гіпергідроз із виділенням гарячого поту. Неврологічні розлади: порушення координації рухів, латеральний ністагм, диплопія і дизартрія.

Ознаки передозування препаратів.

У отруєного відмічається блідість шкіри із сальним блиском, брадикардія і гіпотонія, « гра зіниць». М'язи гіпотонічні , в'ялі , кінцівки важкі й розслабленні. Сон переходить у кому. Дихання стає частим і поверхневим і може набувати типу Чейна – Стокса або Куссмауля. Може розвинутись бронхорея і підвищена слинотеча, що призводить до розвитку механічної асфіксії.

Летальною дозою є 2,5 г для барбітуратів та 5 г для похідних сечової кислоти та піридину.