Лекція 4,5 Тема: Історія політичної думки

План

1. Політична думка Стародавнього Сходу

2. Політична думкаСтародавньго Заходу

3. Політичні ідеї та вчення Середньовіччя

   1. Політичні ідеї раннього Християнства

   2. Політичні ідеї Середньовіччя

   3. Політичні ідеї епохи Відродження

4. Політичні ідеї Нового часу

5. Утвердження політології як науки протягом ХХ ст.

1. Історія політичної думки сягає своїм корінням ще у IV- III тис. до н. е., коли почався процес переростання первісних суспільств у рабовласницькі державні утворення,а мислителі почали замислюватися над методами і засобами здобуття, збереження і зміцнення державної влади ; над походженням і значенням права і держави,а також політики у житті суспільства.

Ранні уявлення про політику подолали шлях від міфологічних уявлень до раціонально- логічних форм світорозуміння, вони збагачені ідеями Конфуція, Мо Цзи, Платона, Аристотеля, Цицерона та ін..

Уся ця теоретична спадщина лежить в основі теорії політичної думки.

Стародавній Єгипет

• Міфологічні уявлення про політику;

• Функціонування державної влади, справедливість правосуддя в руках богині істини Маат;

• Творець світу і всього живого Бог Ра, потім він передав владу своїм нащадкам - богам: Ісіді, Асірісу та ін.., в подальшому вони передали владу 340 людям-фараонам;

• Суспільство розглядалося, як піраміда: верхівка-Бог і фараони, потім - жерці, чиновники, а підніжжя-народ.

Стародавній Вавилон

За часів Вавилону політико-правова думка зафіксована в Законах Хамураппі (XVIII століття до н.е.) ,які містили 282 статті,але до нашого часу дійшли лише 247,на глиняних табличках,в яких зафіксована боротьба зі злом та беззаконням:

• Політика зображена не як священне начало, а як світська влада;

В XIIIст. До н.е. у Стародавній Палестині виникло Ізраїльсько - Іудейське царство:

• Створено Старий Заповіт більша частина біблії;

• Ветхозавітні пророки започаткували ідею походження держави,- як волі Божої;

• 10 заповідей, які переданні Богом чрез пророка людям (регламентували побут та поведінку людей).

Імперія Мідія

Могутня імперія Мідія у VI ст. до н. е. стала вітчизною видатного мислителя, пророка і реформатора зороастризму, автора знаменитої «Авести» — Заратуштри (по-грецьки — Зороастр, жив між Х і першою половиною VI ст. до н. е.). Світ, за її змістом, — це результат боротьби доброго і злого начал (Ахура-Мазди і Ангра-Ман'ю). Мазда — верховний і єдиний Бог, втілення правди, справедливості, чеснот, просвітництва, розуму тощо. Перша людина і цар, син неба, керуючись законами Мазди, будує суспільство без ворожнечі й насильства, де панують мир і щастя. Одним із перших у світовій думці Заратуштра висловив ідею рівності чоловіка і жінки. Але його суспільство поділене на чотири стани (жерці, вояки, землероби і ремісники), тобто це станове суспільство, де одружені користуються більшими правами, ніж неодружені, той, хто має дітей, ставиться над тими, хто їх не має тощо.

Індостан

Духовні вчення народів, що населяли Індостан з середини II тис. до н.е., були викладені у Ведах (знання), пізніше — у дхармасутрах (кодекси поведінки). Для Ведійського періоду характерні релігійно-філософська система поглядів на суспільство, державу й особу, виправдання кастового ладу як встановленого Богом. Вона обґрунтовує панування космічного абсолюту — Брахмана, поділяє владу на духовну і світську (царську), подекуди формулюючи вимоги до царів і посадових осіб, що можна вважати першоелементами теорії державного управління.Всесиллю брахманізму протидіяв буддизм, поставивши в центр свого вчення проблему буття особистості, заперечення кастового поділу суспільства, проповідь рівності людей (крім рабів), ненасильство, потяг до республіканізму. Він заперечував брахманістські погляди на засоби завоювання і збереження влади як аморальні, жорстокі, егоїстичні. А те, що згодом стали називати політичним мистецтвом, політичною наукою, буддизм вважав другорядним. Сам Будда (Сіддхартха Гаутама (623— 544 до н. e.), у Північній Індії його іменували Шак'я Муні) став засновником «науки про праведність».

Стародавня Індія

Головні її ідеї:

• політика вільна від моральних застережень і моральних отримань;-

• авторитет Вед високий, але політики не завжди повинні керуватися релігійно-догматичними настановами;

• політичні знання спираються на узагальнення і систематизацію історичного та емпіричного досвіду;

Стародавній Китай

Конфуцій. Розвиток патріархально-патерналістську концепцію держави, відповідно до якої держава виступає як велика сім'я. Влада правителя в державі є такою, як влада батька в сім'ї, а відносини правителів і підданих нагадують сімейні відносини, де молодші залежать від старших. Правитель є "сином неба", його влада має божественне походження, але вона залишається божественною доти, доки він править "розумно", наслідуючи шлях, вказаний Богом.

Моїзм. Засновник Мо Цзи (Vст. До н.е. ),засновник казарменного рівноправ’я, прибічник жорстокої адміністративної структури. Теорія Феда.,обґрунтував принципи державного управління, започаткував егалітаризм (урівнювання).

Легізм. Провідник Шан Ян (IV ст.. до н.е.). В своєму трактаті він обґрунтував державу- як абсолютний інститут; найвища мета і венець діяльності людини; це машина примусу,а право та закон- це найефективніший засіб досягнення такої мети.Головні риси закону:

• верховенство

• жорстокість

• універсальність

• обо’язковість

Основна форма побудови держави – деспотія. Справжній правитель має бути справедливим, передбачливим. Він відстоював принцип матеріального стимулювання власників.