Володимир Винниченко про національні проблеми і визволення:
“І чого ж то так сталось, що маси повірили більшовицькій демагогії, а не коаліції?…
…Та дуже просто: самі маси були з природи своєї, свого класового становища більшовиками, себто, вони всією своєю істотою хотіли повного політичного і соціального визволення. І, розуміється, вони охотніше вірили тим, хто кликав їх до такого визволення, хто їм обіцяв його, ніж тим, хто спиняв, хто кликав далі віддавати своє життя в ім‘я чужих і гидких інтересів”.
“Відродження нації”
* * *
“Ми боялися, що з владою рад прийде та сама руська влада, з якою нам так тяжко доводилось боротись. Ми не вірили, що нам зрусифікований пролетаріат стане активно в оборону нашої держави, наших національних здобутків”.
“Відродження нації”
* * *
“Ми, українські соціал-демократи, вихолостили марксизм. Ми вирізали в його життєву, творчу, активну частину й лишились безплодними, неактивними, гладкими кабанцями. Ми лишили собі з цього революційного, жагучого, повного протесту, гніву й великої волі вчення тільки одну половину і об‘єктивний хід подій. Ми прийняли з цього тільки те, що нам може дати незалежний від нашої волі, від наших прагнень, механічний розвиток соціальних відносин”.
“Відродження нації”
* * *
“Я рекомендував би всім правителям: Урядам час від часу проїхати по своєму краєві в скотячих вагонах, набитих “їхнім” народом і, змішавшись з ним, послухати його. Це – корисніше, ніж кілька десятків нарад з парламентськими фракціями”.
“Відродження нації”
* * *
“З більшовицького червоного яйця на очах вилуплюється фашизм. Уже можна бачити всі характерні прикмети його”.
зі “Щоденника”
* * *
“Українська держава була і є. Її створив народ, нація, а не купка бідних емігрантів; народ її захищав і буде захищати всіма силами своїми, фізичними і духовними. Не емігрантські “вожді” та “міністри”, Грушевські, Скрипники, Єфремови, Хвильові, навіть Любченки: всі свідомі підсовєтські українці тисячами віддавали свою свободу, здоров‘я і життя за неї, тисячами віддають і тепер, як у рядах найактивнішої частини українського населення, яка зветься “Українською Повстанською армією”.
“Листи до класово-несвідомої української інтелігенції”
* * *
“негайно, але без зброї, почати переводити приватну власність на засоби продукції на колективну. Не державну, а колективну, це різниця… не націоналізація, а соціалізація. Краще сказати: колектократія, себто влада колективна. Ще простіше організація кооператорів продукцій них, торгівельних, фінансових, аграрних і таких інших, всього національного господарства…”
“Листи до юнака”
Основні філософські і політичні праці
Володимира Винниченка
Відродження нації.
Винниченко проти Петлюри.
Лист до класово-несвідомої української інтелігенції.
Записки Кирпатого Мефістофеля.
Сонячна машина.
Щастя.
Листи до юнака.
Конкордизм. Заповіт борцям за визволення.
Література:
Винниченко В. – Відродження нації. – К.: Вища школа, 1990.-372 с. К.: Вища школа, 1999.-543 с.
Винниченко В. Заповіт борцям за визволення. – к.: криниця, 1991.
Гусєв В., Лозинська Л. Філософські роздуми В.Винниченка: проблеми аналізу і само означення //Політичні читання. – 1992. -№3.
Історія філософії України: Підручник. – к.: Либідь, 1994.
Кичигіна Н. Соціалістична концепція В.Винниченка крізь призму 90-х //Діалог з історією – 1999. - №21.
Огородник І.В., Огородник В.В. – Історія філософської думки в Україні.
Онишкевич Л. Винниченко В. Конкордизм (Уривки машинопису) – Едмонтон . – 1973.
Панченко в. Повернення Винниченка //Віче. – 1993. - №2.
Політологія: сторія та методологія. – під редакцією Ф.М. Кирилюка. – к.: - “Здоров‘я”, 2000.-629 с.
Сиваченко Г. Конкордизм В.Винниченка, або мистецтво бути щасливим //Хроніка . – 2000. - №39-40. с. 426-440.