Тема 5. Система видатків місцевих бюджетів Лекція 8 (2 год.)

Мета заняття: визначити суть кошторисного планування видатків, порядок подання бюджетного запиту, складання та затвердження кошторису бюджетної установи; охарактеризувати зміст та переваги застосування програмно-цільового методу планування, порядок виконання місцевих бюджетів за видатками.

ПЛАН

1. Кошторисне планування видатків.

2. Програмно-цільовий метод бюджетного планування та його переваги.

3. Виконання місцевих бюджетів за видатками. Розпис видаткової частини бюджету.

Рекомендована література:

1. Конституція України прийнята на п`ятій сесії Верховної Ради України 28.06.1996.

2. Бюджетний кодекс України від 08.10.2010р.

3. Наказ МФУ від 24.12.2009р. № 1513 Про внесення змін до наказу Міністерства фінансів України від 29.12.2002 N 1098 ЗМІНИ до Правил складання паспортів бюджетних програм, квартального та річного звіту про їх виконання, а також здійснення моніторингу та аналізу виконання бюджетних програм.

4. Закон України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. - № 24. – С. 379-429.

5. Закон України "Про стимулювання розвитку регіонів" від 08.09. 2005 № 2850-ІV // Урядовий кур’єр. Орієнтир. – 2005. - № 37. – С. 1-3.

6. Місцеві фінанси: Навч.-метод. посіб. для самост. вивч. дисцип. / М.А. Гапонюк, В.П. Яцюта, А.Є. Буряченко та ін.- К.: КНЕУ, 2002. – 184 с.

7. Кириленко О.П. Місцеві фінанси: Підручник. – К.: Знання, 2006. – 677 с.

8. Сунцова О.О. Місцеві фінанси: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 560 с.

9. N 205, 04.11.2002, Наказ, Державне казначейство України Про затвердження Порядку казначейського обслуговування місцевих бюджетів

2. Програмно-цільовий метод бюджетного планування та його переваги

Програмно-цільовий метод у бюджетному процесі – це система планування та управління бюджетними коштами в середньостроковій перспективі, спрямована на розробку та реалізацію бюджетних програм орієнтованих на кінцевий результат.

Сутність ПМЦ полягає в насту­пному:

1. Акцент переноситься з потреби в коштах, необхідних для виконання державою своїх функцій, на те, які результати очіку­ються від використання коштів бюджету, тобто на забезпеченні ефективності використання бюджетних коштів (тобто від еконо­мічної категорії, наприклад, - заробітна плата до цілей, па які роз­порядники запитують фінансування).

2. Упровадження цього методу змінює характер обговорення бюджетної політики: увага переноситься з контролю за виконан­ням зобов'язань на забезпечення ефективності. При розробці бюджетної політики в першу чергу враховується фактор: що одержить суспільство за гроші,що воно витрачає?

Ставиться питання не про правильність використання коштів при виконанні бюджету, а про те, наскільки ефективно витрача­ються кошти при досягненні цілей державної політики.

3. Оцінка й експертиза програм є обов'язковим компонентом ПЦМ.

4. В аналітичному плані ПЦМ метод вводить у бюджетний процес елементи аналізу зіставлення витрат і досягну­тих результатів.

Програмно-цільовий метод складання бюджету успішно використовується у багатьох європейських країнах. Він допомагає зміцнити та підвищити ефективність бюджетного процесу. Програмно-цільовий метод повинен бути особливо корисним для України у наступних роках, тому що дозволить державі зосереджувати увагу на найбільш важливих пріоритетах при розподілі фінансових ресурсів. Повне впровадження цього підходу вимагатиме кілька років, оскільки міністерствам необхідно буде певний час для того, щоб розробити та вдосконалити їхні цілі, завдання та показники ефективності. Крім того, програмно-цільовий метод дозволить перейти від існуючої практики зосередження уваги на економічних категоріях (таких як зарплати) до зосередження на цілях, на які розпорядники коштів вимагають фінансування. Цей підхід також допоможе міністерствам, Уряду, а також Верховній Раді встановлювати пріоритети та приймати рішення щодо розподілу ресурсів.

ПМЦ вперше запропонований у США у 1960р. В Україні в 2002

При використанні традиційних методів формування бюджету увага зосереджувалася саме на ресурсах, результатам же уваги не приділялося. Розглянемо приклад. Основною статтею видатків бюджетних установ, які виконують роботи та надають послуги на­селенню*, Є виплата заробітної плати. Підчас не вистачає коштів для придбання матеріалів та енергоресурсів. Стає питання, якщо неможливе виконання установою своїх функцій, ТО за що платити заробітну плату? Необхідно планувати під певні бюджетні кошти обсяги робіт, а потім вже необхідну кількість робітників і фонд оплати праці. Обгрунтована кількість працівників дасть можливість не тільки підвищиш їм заробітну плату, але й підвищити результат їх діяльності. Саме такий підхід при формування видаткової частини бюджету і використовується при ПЦМ планування видатків.

Розробка результативних показників по бюджетних програмах дає змогу:

- чітко показувати віддачу від використаних бюджетних коштів;

- оцінювати співвідношення результатів і витрат;

- оцінювати тривалість програми, її необхідність та відповідність поставленій меті;

- порівнювати бюджетні програми;

- відбирати найефективніші бюджетні програми під час розподілу бюджетних ресурсів.

Переваги ПЦМ:

1) забезпечення прозорості бюджетного процесу, чітке визначення цілей і завдань, на досягнення яких витрачаються бюджетні кошти, підвищення рівня контролю за результатами виконання бюджетних програм;

2) забезпечення за результатами виконання бюджету здійснення оціни діяльності учасників бюджетного процесу щодо досягнення поставлених цілей та виконання завдань, а також проведення аналізу причин не ефективного використання бюджетних програм;

3)упорядкування організації діяльності ГРБК щодо формування і виконання бюджетних програм шляхом чіткого розмежування відповідальності за реалізацію кожної бюджетної програми між визначеними ГРБК та відповідальними виконавцями бюджетних програм;

4) посилення відповідальності ГРБК за дотримання відповідності бюджетних програм законодавчо визначеній меті його діяльності, а також за фінансове забезпечення бюджетних програм і результатів їх виконання;

5) підвищення якості розроблення бюджетної політики, ефективності розподілу і використання бюджетних коштів.

Етапи програмно-цільового методу

І етап

Стратегічне планування

• визначення довго- та середньострокових цілей;

• відбір першочергових завдань, виходячи з фінансових можливостей;

• прийняття програмних документів органів влади.

ІІ етап

Формування програм

• розробка, аналіз і підбір програм. Визначених у програмних документах;

• розробка розпорядниками бюджетних коштів коротко- і середньострокових програм і завдань, які повинні реалізуватись

ІІІ етап

Складання бюджету

• визначення та аналіз ресурсів необхідних для реалізації програм;

• оцінка очікуваних результатів;

• моніторинг ресурсної бази, її вартісна оцінка;

• подання бюджетних запитів для включення програми до бюджету;

• визначення обсягу видатків на відповідну бюджетну програму, виходячи з результатів діяльності, оцінки планів та визначеного МФУ граничного обсягу видатків ГРБК.

Бюджетна програма – систематизований перелік заходів, спрямованих на досягнення загальної (спільної) мети, завдання, виконання яких пропонує та здійснює розпорядник бюджетних коштів у відповідності до покладених на нього функцій.

Складові елементи бюджетної програми:

1. Мета програми - законодавчо ви­значені основні цілі (кінцевий результат), яких необхідно досягти у результаті виконання конкретної бюджетної програми.

Мета бюджетної програми:

- відображає кінцевий результат;

- залишається однаковою впродовж років;

- повинна узгоджуватися і місією головного розпорядника.

2. Завдання бюджетної програми конкретні ціпі або резуль­тати, яких необхідно досягти при виконанні бюджетної програми протягом відповідною бюджетною періоду і оцінити які можна за допомогою результативних показників.

Характерні риси завдання:

- чітке формулювання завдання та орієнтованість на результат;

- результат виражається показниками у кількісних вимірах;

- конкретна дата виконання завдання;

- конкретність та реалістичність завдання.

3.Напрями діяльності - конкретні дії, спрямовані на вико­нання завдань бюджетної програми, 3 визначенням напрямів ви­трачання бюджетних коштів.

Напрями діяльності повинні:

- відповідати завданням і функціям головного розпорядника бюджетних коштів;

- відображати шляхи, якими головний розпорядник прагне досягти цілей, тобто застосовані заходи;

- забезпечувати реалізацію бюджетної програми у межах коштів, виділених для досягнення мети програми.

4. Виконавець бюджетної програми - юридична особа, яка безпосередньо несе відповідальність за виконаням програми і за­безпечує виконання однієї або кількох бюджетних програм у сис­темі головного розпорядника.

Відповідальними виконавцями можуть бути:

- головний розпорядник - за бюджетними програмами, виконання яких забезпечується його апаратом;

- розпорядники коштів державного бюджету нижчого рівня та одержувачі коштів державного бюджету, які виконують бюджетні програми у системі головного розпорядника.

Відповідальний виконавець бюджетної програми визначається головним розпорядником бюджетних коштів на стадії складання проекту державного бюджету на наступний рік. У системі головного розпорядника не може бути більше ніж дев'ять відповідальних виконавців.

Відповідальний виконавець бюджетної програми:

- назначається за письмовим погодженням з Міністерством фінансів;

- є юридичною особою, що має окремий рахунок та бухгалтерський баланс;

- несе безпосередню відповідальність за виконання бюджетних програм.

5. Результативні показники кількісні та якісні показники, які характеризують результати виконання бюджетної програми і підтверджуються статистичною, бухт горською та іншою звітні­стю і які дають можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми.

Оцінка програм є досконалим аналітичним інструментом управління, який дає можливість здійснити оцінку використання коштів на виконання бюджетної програми для досягнення визначених мети та завдань такої бюджетної програми головного розпорядника. Чим більше показників результативності, тим краще можна визначити ступінь ефективності використання бюджетних коштівОтже

Одна бюджетна програма може виконуватися лише одним головним розпорядником коштів і, відповідно, не мати аналогів.

Показники результативності групують за такими типами:

• показники затрат;

• показники продукту (виходу);

• показники ефективності;

• показники результату

(хоча показники якості можуть бути найбільш складним типом результативних показників, вони являються найбільш корисними, оскільки вони зосереджуються на кінцевій меті, задля якої існує програма)

Результативні показники групуються за такими типами:

1) показники затрат або вхідних ресурсів — визначають обсяги та структуру ресурсів, що вкладаються для виконання бюджетної програми (наприклад, кількість штатних одиниць, кількість установ, кількість обладнання, тощо);

2) показники продукту (обсяг виконаних робіт) — визначають показники, необхідні для оцінки досягнення поставлених цілей, такі як кількість користувачів товарами (роботами, послугами), виробленими шляхом реалізації бюджетної програми (наприклад, кількість студентів, підготовлених спеціалістів, хворих, відвідувачів бібліотек і музеїв, тощо);

3) показники ефективності (рентабельності) — визначають вартість (у грошовому виразі або робочих годинах) одиниці продукції або результату. Тобто це витрати ресурсів на одиницю показника продукту (наприклад, кількість студентів на одного викладача, вартість підготовки 1 студента тощо);

4) показники якості відображають результати і якість надання послуг. Вони показують досягнення чи корисність, отримані від здійснення заходів бюджетної програми (наприклад, зниження захворюваності на туберкульоз на 2 відсотка порівняно до минулого періоду).

Це дозволить провести якісний та кількісний аналіз програми з точки зору фінансового забезпечення заходів з її реалізації.

Використовуючи досвід Казахстану у впровадженні програмно-цільового методу в Україні планується ще одне нововведення — розробка та затвердження паспортів бюджетних програм, що передбачено проектом Концепції про застосування програмно-цільового методу в бюджетному процесі.

Паспорт бюджетної програми — документ, що визначає вартість бюджетної програми, законодавчі підстави для її реалізації, мету, завдання, напрями діяльності, відповідальних виконавців, результативні показники та інші характеристики бюджетної програми, на підставі якого здійснюється контроль за цільовим та ефективним використанням бюджетних коштів і аналіз виконання бюджетної програми.

Таким чином, підсумовуючи вищенаведене, програмно-цільовий метод у бюджетному процесі загалом включає такі основні елементи:

• визначення загальної мети програми (на середньостроковий період); завдань програми на короткостроковий період; напрямів діяльності, які забезпечують реалізацію програми;

• середньострокове бюджетне планування (при визначенні видатків на бюджетну програму на плановий рік кожен головний розпорядник повинен оцінювати необхідні і можливі бюджетні ресурси для її продовження у наступних за плановим роках, очікуваний результат і вплив від впровадження бюджетної програми у плановому році на обсяг відповідних видатків у наступні періоди);

• розробка пріоритетів бюджетних програм головними розпорядниками у повній відповідності до основної мети діяльності (місії) такого головного розпорядника відповідно до законодавства;

• визначення відповідального за виконання бюджетної програми у системі головного розпорядника (відповідального виконавця), яким може бути або структурний підрозділ міністерства (відомства), або підвідомчий йому (координується через нього) орган, або не бюджетна організація, який/яка безпосередньо управляє виконанням (виконує) таку бюджетну програму і несе відповідальність за результати її реалізації;

• розробка критеріїв оцінки та аналізу результативності бюджетної програми щодо обсягів затрат, кінцевого продукту, ефективності і якості (результативні показники);

• формування і затвердження бюджетних призначень головним розпорядникам у розрізі бюджетних програм (у даний час бюджетні призначення затверджуються за діючою функціональною класифікацією видатків бюджету);

• регулярне звітування головних розпорядників за досягнуті результати в процесі впровадження відповідних бюджетних програм.