Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Tema_5_Rinok_kapitaliv.doc 1.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
26.04.2019
Размер:
217.09 Кб
Скачать

11

Тема 5. Ринок капіталів План

  1. Ринок капіталів як частина фінансового ринку: роль, особливості, суб’єкти, функції.

  2. Ринок акцій. Класифікація акцій.

  3. Ринок облігацій. Класифікація облігацій.

  4. Рух довгострокових фінансових фондів.

  5. Особливості ринку капіталів в Україні.

  6. Емісія, реєстрація та розміщення акцій.

  7. Фундаментальний і технічний аналіз акцій.

  8. Ринок державних облігацій.

  9. Особливості випуску казначейських зобов’язань.

  10. Роль та специфіка муніципальних облігацій.

1. Ринок капіталів як частина фінансового ринку: роль, особливості, суб’єкти, функції

Ринок капіталів є частиною фінансового ринку, де форму­ються попит і пропозиція на середньостроковий та довгостроко­вий капітал.

За економічною сутністю ринок капіталів – специфічна сфера відносин, об’єктом яких є нада­ний у позику грошовий капітал терміном понад рік (середньо- та довгостроковий) та де здійснюються операції з цінними па­перами (акціями, облігаціями).

З функціональної точки зору ринок капіталів — це система ринкових відносин, що забезпечує акумуляцію і перерозподіл грошових капіталів з метою забезпечення процесу відтворення.

З інституційної точки зору цей сегмент фінансового ринку висту­пає як сукупність кредитно-фінансових установ, фондових бірж, через які рухається позиковий і акціонерний капітал.

Ринок капіталів — це складова частина фінан­сового ринку, що складається з ринку цінних паперів терміном обігу більш, ніж 1 рік (фондовий ринок) та ринку середньо- і довгострокових кредитів.

Ринок капіталів є найважливішим джерелом довгострокових інвестиційних ресурсів для уряду, корпорацій і банків. Якщо грошовий ринок на­дає високоліквідні кошти в основному для задоволення коротко­строкових потреб, то ринок капіталів забезпечує довгострокові потреби у фінансових ресурсах. Він охоплює оборот позикового і банківського капіталів, комерційного і банківського кредитів тощо. Таким чином, ринок капіталів забезпечує платоспроможність фінансової системи, максимальне узгодження загально­господарських процесів нагромадження та інвестування як за об­сягом, так і структурно.

З точки зору джерел залучення коштів ринок капіталів включає:

боргові ринки, або ринки кредиту. За допомогою фінансо­вих інструментів суб’єкти господарювання беруть гроші в борг і використовують їх на свої потреби. Основними фінансовими інструментами на цих ринках є облігації, за­кладні та векселі, термін обігу яких перевищує 1 рік;

ринки акціонерного капіталу. За допомогою акцій інвесто­ри мають можливість об’єднати грошові кошти, вкласти їх у певний проект, а прибутки розподіляти пропорційно до вкладених коштів.

Виділяють також національний і міжнародний ринки капіталу. На міжнародному ринку процеси купівлі-продажу то­варів фінансового ринку регламентуються законами і норматив­ними актами з міжнародної торгівлі. Відповідальність за дотри­мання цих правил несе держава, суб’єкти якої виходять на світо­вий ринок.

Ринок капіталу можна поділити на первинний і вторинний. Первинний ринок виникає при емісії та первинному розміщенні цінних паперів. Він забезпечує залучення тимчасово вільних фінансових ресурсів, організацію випуску цінних паперів та їх розміщення, зниження темпів інфляції.

На вторинному ринку здійснюється перерозподіл фінансових ресурсів, залучених на первинному ринку. Саме вторинний ринок цінних паперів є найбільш активною частиною фондового ринку, на якому створюються та підтримуються реальні умови для купівлі-продажу, а також проведення інших операцій з цінними паперами після їх первинного розміщення. Вторинний ринок сприяє підвищенню фінансової активності господарюючих суб’єктів та фізичних осіб; удосконаленню нормативно-правової бази; розвитку нових форм фінансових відносин; розвитку інфраструктури ринку; дотриманню загальноприйнятих правил та стандартів.

У свою чергу, вторинний ринок поділяється на біржовий і позабіржовий. Біржовий ринок представлений фондо­вою біржею як особливим інституційно-організованим ринком. На ньому обертаються цінні папери найвищого ґатунку, а операції з ними викону­ються професійними учасниками. На позабіржовому ринку здійснюються операції з цінними паперами, які з будь-яких причин не включені до котирувальних листів на біржі.

Найбільш розвиненим можна вважати ринок капіталів США. Він вирізняється розгалуженістю, наявністю могутньої кредитної системи і розвиненого ринку цінних паперів, високим рівнем на­громадження грошового капіталу, широкою інтер­націоналізацією. Ринок капіталів в Україні знаходиться поки що на стадії зародження, в наявності поки що є лише деякі еле­менти цього ринку, які необхідно зміцнювати в подальшому: фор­мування повноцінної дворівневої банківської системи, поступовий розвиток спеціалізованих кредитно-фінансових установ і ста­новлення ринку цінних паперів.

Основними учасниками ринку капіталів є:

  1. первинні інвестори, тобто власники вільних фінансових ресурсів, які можуть бути:

    1. консервативними – орієнтуються на безпечність вкладень;

    2. помірно агресивними – враховують не лише чинник безпечності, але й мінімальну їх дохідність;

    3. агресивними – окрім дохідності розраховують на зростання капіталу;

    4. досвідченими – прагнуть забезпечити дохідність, зростання вкладень, а також враховують ліквідність активів;

    5. найдосвідченіші – орієнтуються на максимальну дохідність вкладень.

  2. спеціалізовані посередники – кредитно-фінансові ор­ганізації, що здійснюють безпосереднє залучення (акуму­ляцію) коштів, перетворення їх у позиковий капітал і по­дальшу тимчасову передачу його позичальникам на зво­ротній основі за плату у формі відсотків;

  3. позичальники – юридичні і фізичні особи, а також держа­ва, що відчувають нестачу у фінансових ресурсах і готові заплатити спеціалізованому посереднику за право тимча­сового користування ними.

Основні функції ринку капіталів:

  • сприяє зростанню виробництва і збільшенню товарообігу;

  • пришвидшує відновлення основного капіталу;

  • сприяє руху фінансових ресурсів усередині країни;

  • забезпечує трансформацію грошо­вих заощаджень у капіталовкладення.

Цінні папери – це грошові документи, що засвідчують право володіння чи відносини позики, визначають взаємовідносини емітента та інвестора і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів (акції) або процентів (облігації), а також можливість передачі грошових та інших прав, які засвідчуються такими документами, іншим особам.

Цінні папери на фондовому ринку називаються його інструментами. Вони поділяються на три основні групи.

Пайові цінні папери або інструменти (титули) власності, за якими емітент не бере зобов’язань щодо повернення грошових засобів, інвестованих у його діяльність, але які свідчать про участь у статутному фонді та наділяють їхніх власників правом на участь в управлінні підприємством і отримання частки майна при ліквідації емітента. До них належать: акції, інвестиційні сертифікати.

Боргові цінні папери або інструменти позики, за якими емітент несе відповідальність щодо повернення у призначений термін коштів, інвестованих у його діяльність, або які не наділяють їхніх власників правом участі в управлінні підприємством. До них належать: корпоративні облігації, ОВДП, ОЗДП, облігації місцевих позик, казначейські зобов’язання, ощадні (депозитні) сертифікати, векселі, іпотечні облігації (сертифікати).

Похідні цінні папери або деривативи, механізм випуску та обігу яких пов’язаний з правом на придбання чи продаж протягом строку, встановленого договором, певних базових активів (цінних паперів, процентних ставок, фондових індексів, товарних ресурсів, дорогоцінних металів, іноземної валюти тощо). До них належать: форвардні та ф’ючерсні контракти, опціони, свопи, варанти, депозитарні розписки.

Крім того, розрізняють іменні цінні папери та на пред’явника. Іменні – не підлягають передачі, або ж передаються лише за умови повного індосаменту (передавального запису, який посвідчує перехід прав за таким цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред’явника обертаються вільно.

Основними формами цінних паперів є бездокументарна та документарна. Документарна – паперова форма цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінного паперу певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих таким цінним папером. Випуск у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів акцій чи облігацій з урахуванням вимог, визначених ДКЦПФР. Сертифікат – бланк цінного паперу, який видається власнику цінного паперу (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву виду цінного паперу (акція, облігація тощо) або найменування "сертифікат акцій (облігацій тощо)" і засвідчує право власності на цінний папір (цінні папери). Бездокументарна – здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на цінний папір. У випадку емісії цінних паперів у бездокументарній формі емітент оформляє глобальний сертифікат – це документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі і засвідчує право на здійснення з ними відповідних операцій у Національній депозитарній системі.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]