2. Склад атмосферного повітря та його гігієнічне значення.

Атмосфера — найлегша оболонка нашої планети, яка межує з космічним простором. Через атмосферу здійсню­ється обмін речовин Землі з Космосом. Земля, одер­жуючи з Космосу пил і метеоритний матеріал, втрачає найлегші гази — водень і гелій. Атмосфера Землі на­скрізь пронизується могутньою радіацією Сонця, яка ви­значає тепловий режим поверхні планети, викликає ди­соціацію молекул атмосферних газів та іонізацію атомів. Просторий розріджений верхній шар атмосфери скла­дається переважно з іонів і називається іоносферою. Ве­лика частина маси атомів має відносно одноманітний склад — азотно-кисневий. Залежно від тривалості пере­бування в атмосфері її компонентів їх поділяють на постійні і змінні. Прикладом може слугувати вода, яка міститься в атмосфері у різних формах і концентраціях.

Хімічний склад сухого атмосферного повітря.

Компонент	Об’ємна частина, %	Масова частка,%
Азот	78,08	75,51
Кисень	20,95	23,15
Аргон	0,93	1,28
Вуглекислий газ	0,03	0,046
Неон	1,8*10-3	1,25*10-3
Гелій	5,2*10-4	0,72*10-4
Метан	2,2*10-4	1,2*10-4
Криптон	1,1*10-4	2,9*10-4
Вода	1*10-4	1,5*10-4
Водень	5*10-5	0,3*10-5
Ксенон	8*10-6	3,6*10-55
Озон	1*10-6	3,6*10-5

З таблиці видно, що основними складовими частий нами атмосфери є азот, двоокис вуглецю, або вуглекис­лий газ, кисень та інертні гази.

Кількість азоту, який надходить в атмосферу, майже постійна. Він виділяється при згорянні палива, що міе^; тить азот, під час гниття загиблих рослин і тварин, а та­кож внаслідок деяких геологічних процесів, зокрема вулканічних вивержень. Виділяють його і деякі типи гір­ських порід. З іншого боку, біологічні процеси, які про­тікають у рослинах, потребують видобування ними азоту з атмосфери. Сонячне світло викликає утворення в ат­мосфері сполук азоту, які потім вимиваються дощем і снігом.

Кількість кисню в атмосфері також майже не зміню­ється. Головне джерело атмосферного кисню — це рос­лини, які в процесі обміну речовин виділяють його з вуг­лекислого газу. Джерелом кисню є також фотохімічне розкладення водяної пари у верхніх шарах атмосфери під впливом ультрафіолетового випромінювання Сонця. Сталість вмісту кисню в атмосферному повітрі поясню­ється тим, що він витрачається на дихання людини і тва­рин, процеси горіння і окислення.

За низької концентрації кисню в повітрі (підводні човни, сховища, герметизовані кабіни літаків, копальні, занедбані колодязі тощо), коли кисень витискується ін­шими газами і рівень його значно знижується (4—5 %), відмічається виражена киснева недостатність, проявами якої є зниження працездатності, кашель, відчуття жару у грудях, головний біль, збільшення частоти серцевих скорочень, гіпертензія та ін. Кількість кисню, що його видихає людина, зменшується до 15,4—16 %. вуглекис­лого газу — збільшується до 3,4—4,7 %•

Людина і тварина вдихають кисень і видихають вуг­лекислий газ (С0₂). Цей газ присутній в атмосфері в кількості близько 300 частин на мільйон (за об'ємом), тобто в атмосфері його приблизно у 2600 разів менше, ніж азоту. Джерелами поповнення атмосфери С0₂ мо­жуть бути вулканічна діяльність, гниття органічних ре­човин (листя, трупів тварин).