1.3.7 Вибір спеціальних покриттів в даній галузі

Компонентами лакофарбових матеріалів служать плівкоутворюючі речовини, розчинники, пластифікатори, пігменти, наповнювачі, каталізатори (сиккативи) [44, с.143]:

Плівкоутворюючі речовини – речовини, що здатні утворювати тонкі міцні плівки. Сюди відносяться рослинні олії, природні і синтетичні високомолекулярні речовини, ефіри целюлози, тваринні клеї, рідке скло, декстрин, казеїн.

Розчинниками плівкоутворюючих речовин служать спирти (етиловий, бутиловий), ацетон, бензин, скипидар, толуол, ксилол, циклогексанон, етилацетат та ін.

Пластифікатори надають покриттям еластичність. До них відносять касторове масло, каучуки, дибутилфталат, трикрезилфосфат, хлорований нафталін та ін. Кількість пластифікаторів, що вводяться в суміш, складає 20 – 75% від маси плівкоутворювача. Барвники і пігменти вводять для надання певного забарвлення покриттю. Барвники (органічні речовини) розчиняються в розчинниках і плівкоутворювачах, а пігменти знаходяться в них в нерозчинному мікродисперсному стані (від 0,5 до 5 мкм). В якості пігментів застосовують охру, титанові та цинкові літопонові білила, залізний сурик, свинцевий і цинковий крон, оксид хрому, порошки металів та ін. Пігменти підвищують твердість, зношуваність, водонепроникність, механічну міцність плівок.

Наповнювачі вводять для зниження вартості покриття. Сюди відносяться: крейда, тальк, каолін, асбестовий пил, шпатеві матеріали та ін.

Каталізатори-сиккативи (солі Мn, Co, жирних органічних кислот) вводять в склад композиції для прискорення висихання масляних плівок.

1.3.8 Застосування технології зміцнювання поверхонь

Гумуванням називається захист від корозії хімічних апаратів, трубопроводів, ємностей для перевезення і зберігання хімічних продуктів і т.п. гумою або ебонітом. Апарати, які піддаються струсам, ударам, різким коливанням температур, гумуються м'якими гумами, що містять від 2 до 4% сірки, а апарати, що працюють при постійній температурі і не піддаються механічним діям, – твердими гумами (ебонітами). Застосовують і комбіноване "футерування" з гуми та ебоніту [51, с.41].

Нанесення покриття проводиться шляхом облицювання поверхні виробів сирою гумовою сумішшю, яку прикочують валиками, а потім проводять вулканізацію. Для гумування частіше всього застосовують гуми та ебоніти, що отримують на основі натурального, бутадієн-стирольного, бутадієн-нітрильного, бутилкаучука, хлоропренових та фторомістких каучуків. Такі покриття стійкі до соляної плавикової, оцтової, лимонної кислотам будь-якої концентрації до температури 65°С, до лугів, нейтральним розчинам солей, до 50% сірчаної і 75% фосфорної кислотам, але вони руйнуються сильними окисниками (азотною, концентрованою сірчаною кислотами, перекисом).

Для гумування апаратури широко застосовують розчини каучуків (хлоропренового, полісульфідного та ін) з наповнювачами та іншими добавками.

Рідкий поліхлоропрен (наірит), що містить сажу і вулканізуючі добавки (оксиди магнію і цинку), розчиняється в суміші сольвенту (76%), скипидару (19%) та n–бутилового спирту (5%) і розчин наноситься на поверхню, яку захищають з наступною вулканізацією плівок, що утворилися.

Рідкій тіокол в суміші з мілкодисперсними вулканізуючими агентами (перекис марганцю), наповнювачами (сажа) та іншими добавками у вигляді паст наноситься на ґрунт (хлоропреновий, епоксидний та інші) або клей, а потім піддається вулканізації при кімнатній температурі. Тіоколові покриття стійкі до органічних розчинників, вони повільно старіють.

Рідкі силіконові каучуки з підсилюючими наповнювачами (біла сажа та ін.) і вулканізуючими агентами (кремній- та оловоорганічні сполуки) широко використовуються для захисту від корозії. Отримані плівки після вулканізації не руйнуються при довготривалій дії кисню і озону, зберігають свої властивості при температурах від -50 до 250°С [5, с.16].

Захисні мастила і пасти мають ряд переваг перед іншими покриттями. Вони легко наносяться на поверхню виробів і легко видаляються з неї, недорогі. Застосовуються ці покриття для захисту металічних виробів при зберіганні в закритих приміщеннях і на відкритих майданчиках, а деякі змазки захищають вироби і у вологій атмосфері при наявності в ній CO2, SO2 та інших газів.

Механізм захисної дії змазок полягає в створенні на поверхні виробу тонкого захисного шару, який перешкоджає проникненню агресивного середовища до поверхні металу.

Рідкі мастила отримують на основі мінеральних масел (авіаційного, трансформаторного, машинного та ін.) з введенням в їх склад других добавок (парафіну, мила, жирних кислот, азотистокислого натрію та ін.). Наприклад, мастило К-17 містить дев'ять компонентів, кожний з яких виконує певні функції.

Захисні пасти отримують з суспензій мінерального воску (церезіну), парафіну, каучука, поліізобутилена в уайт-спіриті. Вони наносяться на виріб тампоном, розпиленням [50, с.14]. Для запобігання покриття поверхні пліснявою в склад паст вводять фунгіциди.