- •1.1 Вступ
- •1.2 Види корозійних та корозійно-механічних руйнувань, конструкційних матеріалів
- •1.2.1 Аналіз агресивного середовища виробництва даної галузі
- •1.2.2 Характерні види корозії та зношування
- •1.2.3 Фактори прискорення корозії та зношування
- •1.2.4 Висновок для даного розділу
- •1.3 Розробка антикорозійного захисту обладнання даної галузі
- •1.3.1 Види корозійностійких матеріалів
- •1.3.2 Вибір хіміко-стійких неметалевих матеріалів
- •1.3.3 Вибір модифікаторів продукції корозії
- •1.3.4 Вибір ремонтно-реставраційних матеріалів
- •1.3.5 Вибір антикорозійних покриттів (металополімерні, полімерні та скло-емальові)
- •1.3.6 Вибір зношувально-стійких матеріалів та покриттів
- •1.3.7 Вибір спеціальних покриттів в даній галузі
- •1.3.8 Застосування технології зміцнювання поверхонь
- •1.3.9 Розробка хіміко-технологічних методів зниження корозії та зношування
- •1.3.10 Розробка організаційно-технічних заходів зниження корозії
- •1.3.11 Розробка варіантів раціонального користування
- •1.3.12 Вибір ефективних інгібіторів корозії
- •1.3.13 Розробка варіантів захистів електрохімічного обладнання
- •1.3.14 Висновок даного підпункту
- •1.4 Висновки. Виробничі рекомендації по підвищенню експлуатаційної надійності
- •1.5 Література
1.3.13 Розробка варіантів захистів електрохімічного обладнання
Електрохімічний захист полягає в катодній або анодній поляризації конструкції, яку захищають. Вона здійснюється приєднанням до конструкції ззовні стороннього сильного аноду чи катоду – протектора, або джерела постійного струму. Електрохімічний захист поділяють на анодний, катодний і протекторний.
Катодний захист застосовується для захисту металічних виробів, які знаходяться в ґрунті, а також для захисту апаратури хімічних та інших заводів (холодильники, конденсатори, теплообмінники та ін.). Вона здійснюється приєднанням до конструкції від'ємного полюса джерела постійного струму (катоду), а додатній полюс джерела струму (анод) заземлюється за допомогою пластини металу чи графіту. Таке під'єднання джерела струму до виробу, який захищають перетворює його в катод і тим самим захищає метал від руйнування. Відповідно, при такому захисті буде розряджатись джерело постійного струму і руйнуватися приєднана пластина металу (анод). Ефективність катодного захисту оцінюють величиною захисного ефекту Z (в %) і коефіцієнтом захисної дії К2, які визначаються по формулам:
де, К0 – масовий показник корозії металу без електрозахисту в [г/(м2·год)], який показує втрату маси з одиниці поверхні кородуючого металу в одиницю часу:
K=∆m/SМе•t;
K1–масовий показник корозії металу при використанні електрозахисту, г/(м2год).
де Δm0 – втрата маси металу без електрозахисту, г/м2; Δm1–втрата маси металу при електрозахисті, г/м2; ik–катодна густина струму, А/м2. [32, с.78]
Оптимальна густина струму вибирається з метою отримання високого захисного ефекту і коефіцієнта захисної дії, тобто зниження корозійних втрат на кожну одиницю катодної густини струму.
Анодний захист на відміну від катодного застосовується тільки в тих випадках, коли метал або сплав виробу легко переходить в пасивний стан, який повинен зберігатись в окиснювальних середовищах. До металів, які легко пасивуються, відносять хром, нікель, титан, цирконій та інші і сплави системи залізо – цементит, що містять ці метали. Анодний захист здійснюється приєднанням до конструкції додатнього полюса джерела постійного струму (аноду), а катоди розміщуються біля поверхні виробу. При анодному захисті різко знижується швидкість корозії при мінімальній затраті енергії, так як сила струму дуже мала. Анодний захист застосовують для захисту виробів, що дотикаються з сильноагресивним середовищем. Дуже часто захищають вироби, виготовлені з титану, цирконію, легованих сталей, наприклад 10Х18Н9Т, вуглецевих сталей. При такому методі збільшується термін служби апаратури. Анодний захист також часто використовують з метою зниження забруднень агресивного середовища продуктами корозії.
Протекторний захист здійснюють шляхом приєднання до металу, який захищають, пластини другого металу або сплаву (протектора), потенціал якого в даному середовищі менший або більший, ніж потенціал металу конструкції. Частіше всього застосовують анодні протектори, приєднання яких забезпечує створення гальванічної пари, в якій виріб є катодом, а протектор – анодом. Тому в агресивному середовищі протектор руйнується, а метал конструкції буде залишатись незмінним. Площа протектора повинна складати 0,2 – 0,5% від площі конструкції, яку захищають.
Катодні протектори застосовуються лише в тому випадку, коли метал конструкції здатний пасивуватись анодною поляризацією при приєднанні до конструкції металу з більш додатнім потенціалом.
Захисний ефект і коефіцієнт захисної дії протектора визначаються за рівнянням, наведеним при розгляді катодного захисту, а теоретичний вихід по струму протектора є зворотньою величиною електрохімічного еквіваленту Е теор. металу протектора, тобто 1/Етеор.[в (А●год)/г]. Нижче приведені електрохімічні еквіваленти деяких металів [48, с.69]:
Таблиця 4
Електрохімічні еквіваленти деяких металів
Метал |
Cr |
Al |
Mg |
Fe |
Ni |
Zn |
Pb |
Електрохімічний еквівалент Е, г/(А▪год) |
0,324 |
0,333 |
0,454 |
1,0416 |
1,0948 |
1,22 |
3,865 |