Управління ризиком

Управління ризиком - "ризик-менеджмент" - це сукупність послідовних заходів антиризикової діяльності, застосування яких має комплексний, системний характер і є фактором підвищення надійності захисту від настання страхових випадків.

Дяльність страховика містить три види ризиків: страховий, інвестиційний, загально фінансовий.

Основними етапами управління страховим ризиком є:

-                аналіз ризику;

-                 контроль ризику;

-                  фінансування ризику.

Аналіз ризику передбачає його;

-         розпізнавання;

-         Оцінювання;

-         Визначення дій для запобігання збитків.

Основними методами кваліфікаційного аналізу ризиків є такі:

-         аналіз спостережень за виробничою діяльністю;

-         аналіз свідчень працівників;

-         аналіз організації об'єкта дослідження;

-         аналіз окремих контрольних перевірок.

Оцінка ризику проводиться як правило по двом показникам:

·                   Максимальному розміру збитку, до якого може призвести даний ризик;

·                   Імовірності настання події, яка може спричинити максимальний збиток.

Контроль над ризиками здійснюється різними способами:

·                  зменшенням ризику;

·                  обмеженням ризику або розсіюванням ризику;

·                  уникненням ризику.

Фінансування ризику полягає у використанні різних джерел коштів для покриття його наслідків. Фінансування ризиків здійснюється двома методами: самофінансуванням та переданням ризику іншому господарському об'єкту.

Аналіз ризику. Страхові компанії, беручи на свою відповідальність ті чи інші ризики, повинні проаналізувати їх, розпізнати та дати оцінку.

 Розпізнавання (ідентифікація) ризиків (встановлення ризику) - систематичне виявлення джерел ризику, визначення факторів ризику, їхньої класифікації та попередньої оцінки значущості кожного з цих факторів.

Оцінка ризиків здійснюється за допомогою актуарних розрахунків, які передбачають застосування статистичних і математичних методів. Правильна оцінка розміру ризику має велике значення в практичній роботі страхових компаній насамперед тому, що пов'язана з ресурсами страхового фонду та відшкодуванням матеріального збитку страхувальнику в грошовій формі.

Оцінка ризику може здійснюватися з врахуванням не тільки досвіду самої страхової компанії й інших компаній і складатися з визначення:

*  оцінки всіх основних і супутніх ризикам небезпек;

*  частоти настання страхових випадків;

*  максимально можливого збитку;

*  оцінки кумуляції ризику в розрізі окремих регіонів і т.д.

Слід зауважити, що страхові компанії завжди оцінюють потенційні збитки у вартісному вираженні.

Розглянемо методи оцінки ризику, серед яких виділяють три основних:

·                  Метод середніх величин. Полягає в тому, що окремі ризикові групи поділяються на декілька підгруп, щоб створити аналітичну базу для визначення ризику за ризиковими ознаками.

·                  Метод відсотків. Виражає сукупність знижок і надбавок до тієї аналітичної бази, яку вже створено, залежно від можливих позитивних і негативних відхилень від середнього ризикового типу.

·                  Метод індивідуальних оцінок. Використовується тоді, коли ризик не можна зіставити з відомим середнім типом ризиків. Страховик здійснює довільну оцінку, що випливає з його професійної підготовки та досвіду, суб'єктивного погляду.

Приклади застосування різних методів оцінки ризиків

Контроль за ризиком призначений для часткового або повного усунення ризиків при оптимальному співвідношенні різних способів: уникнення ризику, зменшення, локалізації або поділу.

Фінансування ризику проводиться за рахунок створення страхових фондів, що формуються для здійснення виплат при настанні страхових випадків.

Сам процес управління ризиками може здійснюватися тільки за умови наявності певної інформації, серед якої слід виділити: статистичну, економічну, фінансову, комерційну.

Слід зауважити, що інформація у страхуванні дуже специфічна і містить дані про:

·                  ймовірність того чи іншого страхового випадку;

·                  страхові події;

·                  наявність попиту на страхову послугу;

·                  фінансову стійкість конкурентів;

·                  платоспроможність клієнтів;

·                  страхові тарифи тощо.

Вище було розглянуто питання управління суто страховими ризиками, під які підпадають об'єкти страхування, але й у страхових компаній є специфічний ризик, пов'язаний із здійсненням страхової справи, який має назву технічний ризик страховика.

Ризик страховика полягає в тому, що, якщо страховий випадок стався майже відразу після сплати клієнтом першого внеску, то він зобов'язаний виплатити обумовлену договором суму, яка значно перевищує розмір страхової премії.

Наявність технічного ризику стимулює страховика брати участь у попереджувальних заходах щодо боротьби з ризиками з метою їх уникнення або зниження.