3.2. Модель харизматичного лідерства

Харизма є формою впливу на інші за допомогою особистісної привабливості, що викликає підтримку й визнання лідерства, що забезпечує владу над послідовниками. Як джерело лідерської влади, харизма ставиться до влади прикладу й дає керівникові перевагу ефективніше впливати на підлеглих. Більшість визначають харизму як набір специфічних лідерських якостей, що й лягло в основу розглянутої концепції харизматичного лідерства.

Харизматичним вважається той лідер, що, у силу своїх особистісних якостей і стилю керівництва, здатний впливати на послідовників. Лідери цього типу відчувають потребу у владі, у діяльності й переконані в моральній правоті того, у що вони вірять. Потреба у владі мотивує їхнє прагнення стати лідерами.

Дослідження свідчать, що в харизми є негативна сторона, пов'язана з узурпацією особистої влади або повним фокусом лідера на себе, і позитивна, пов'язана з упором на поділювану владу й тенденцією до делегування частини її послідовникам. Це допомагає зрозуміти різницю між такими лідерами, як Сталін, і такими, як Махатма Ганді. У цілому харизматичному лідерові приписують: упевненість у собі; високу чутливість до зовнішнього оточення; бачення рішення проблеми за межами статус-кво, уміння звести це бачення до рівня, зрозумілого послідовникам і спонукує їх до дій; неординарне поводження в реалізації свого бачення.

Вважається, що спочатку необхідно розвити чутливість до виявлення проблеми, потім розвити бачення ідеалізованих шляхів її рішення. У бачення повинне бути включене щось нове, раніше ніким не пропонувалося. Наступний крок зв'язаний зі здатністю лідера передати своє значення за допомогою міжособистісної комунікації (публікацій, мови, жестів, поз і т.п.) послідовникам таким чином, щоб це зробило на них сильне враження й стимулювало до дій. Далі для зімкнення послідовників навколо себе лідерові важливо розвити відносини довіри з ними, проявляючи такі якості, як знання справи, уміння домагатися успіху, прийняття на себе відповідальності за ризик і здійснення неординарних дій або вчинків. На заключному етапі лідер зобов'язаний продемонструвати здатність до реалізації свого бачення через делегування повноважень послідовникам.

Практика показує, що харизматичне лідерство частіше підходить у тих випадках, коли послідовники сильно ідеологізують свої бажання й шляхи їхнього задоволення. Це багато в чому пояснює більше часту наявність харизми, у лідерів, що проявляють себе в політику, релігію, воєнних діях. Для бізнесу важливість харизматичного лідерства зростає в міру необхідності проведення радикальних змін у критичній ситуації. Однак у цих обставинах виникає інша концепція лідерства— концепція лідера-перетворювача або лідера-реформатора.

 

3.3. Модель перетворюючого лідерства

Поняття перетворюючого, або реформаторського лідерства має багато загального з харизматичним лідерством, але трактується інакше. Лідер-Реформатор мотивує послідовників шляхом підвищення рівня їхньої свідомості в сприйнятті важливості поставленої мети, надання їм можливості сполучити свої особисті інтереси із загальною метою, створення атмосфери довірчості й переконання послідовників у необхідності саморозвитку.

Модель має ряд відмінних моментів. По- перше, зізнається необхідним для лідера впливати на, послідовників шляхом залучення їх до участі в керуванні, бути самому частиною групи (організації). Від послідовників потрібно не сліпе проходження за лідером, а критична оцінка надаваних можливостей; і усвідомлений підхід до своїх дій, зменшення' впливу емоцій і збільшення значимості раціональності в поводженні. По-друге, оскільки атмосфера довіри розвиває сильну взаємозалежність між лідером і послідовниками, виникає серйозна небезпека того, що керівник оточить себе тими, хто погоджується або ж, навпаки, піде за підлеглими.