Ломницький Я. Т. ТЕХНІЧНА БЕЗПЕКА. Практичне заняття 5. Навчально-методичний посібник / Ярослав Тарасович Ломницький. – Тернопіль : Print-Eule, 2012. – 23 с.
У навчальному посібнику розглядаються питання предмету, об’єкту, методологічних основ, економічного та соціального значення охорони праці, основні етапи розвитку вчення про охорону праці, роль вітчизняної науки і зв’язок охорони праці з іншими дисциплінами, поняття в галузі охорони праці і т.п.
Для студентів педагогічних факультетів, учнів, вчителів.
5.2. Горіння, його характеристика та різновиди
5.3. Здатність речовин і матеріалів до загорання
5.4.Розвиток пожежі. Класи пожеж.
5.5. Небезпечні та шкідливі фактори пожежі
5.6. Дії працівників на випадок пожежі та надання першої допомоги поте-рпілим
5.7. Категорії виробництв та приміщень за вибухопожежною та пожежною небезпекою
5.8.Вибухонебезпечні та пожежонебезпечні зони, їх класи
5.9. Протипожежні вимоги до улаштування та експлуатації електро-установок.
5.10.1. Пожежна профілактика та пожежна безпека.
5.10.2. Система попередження пожеж
5.10.4. Протипожежний захист місць зберігання матеріальних
5.10.5. Первинні засоби пожежегасіння
5.14.1. Загальне уявлення про піротехнічні вироби
5.14.2. Безпека при виробництві, транспортування, зберіганні та використанні піротехнічних виробів.
Питання до розділу 5 «Пожежна безпека»
5.1. Поняття про пожежу. Основні причини пожеж та їх негативні наслідки
Пожежа – це непідвласні людині процеси горіння, при яких полум΄я знищує все, що зустрічається на його шляху. Основними законодавчими актами, що регулюють пожежну безпеку в Україні, є Закон «Про пожеж-ну безпеку», «Правила пожежної безпеки в Україні», ГОСТ 12.1.004-91, Порядок проведення експертизи проектної та іншої документації щодо пожежної безпеки, СНиП 2.01.02-85 “ССБТ. Пожарная безопасность. Общин требования. Противопожарные нормы” та ін.
Пожежа є одним з найбільш небезпечних лих для людства, вона при-зводить до значних людських жертв і матеріальних збитків. Кожні п'ять секунд на земній кулі виникає пожежа, а в Україні - кожні 10 хвилин. Протягом однієї доби в Україні виникає 120-140 пожеж, в яких гинуть 6-7, отримують травми 3-4 людини, вогнем знищується 32-36 будівель, 4-5 одиниць техніки. Щодобові збитки від пожеж становлять близько 500 тис. гривень1.
Згідно зі статистичними даними основними причинами пожеж в Україні є: необережне поводження з вогнем – 58-60%, несправності та порушення експлуатації електричного устаткування – 18-22%, ігри дітей з вогнем – 10-12%, несправність технологічного обладнання – 7-11%, підпали – 2%. Слід зазначити, що однією із шкідливих звичок, яка не тільки негативно впливає на здоров’я людини, але і часто призводить до пожежі, є паління в недозволених місцях.
Необережне поводження з вогнем має місце при вогневих роботах: газо- та електрозварюванні, паяльних роботах, під час варіння бітуму та смоли тощо.
До чинників, що можуть викликати пожежу при користуванні елект-ричним струмом, належать: короткі замикання, струмові перевантаження, несправності електроустаткування та приладів тощо. Струмові переван-таження виникають при невідповідності між потужністю електромережі і споживачами, коли ввімкнення до мережі додаткових споживачів струму призводить до її перевантаження, а також при зниженні напруги в мережі за тієї ж кількості споживачів.
Існують певні обставини, які сприяють виникненню пожеж, їх розпо-всюдженню та прояву їх небезпечної й шкідливої дії:
- пора року – найчастіше пожежі мають місце в зимовий період,
внаслідок використання в цей час електронагрівальних приладів, інших джерел тепла. Якщо узимку пожежі частіше відбуваються в будинках і спорудах, то влітку більша кількість з них – у лісах, степах, полях і т.д.;
- час доби – найчастіше пожежі виникають у нічний час і рано-вранці, найменше пожеж виникає ввечері;
- необачне поводження з вогнем, яке приводить до пожеж, най-більш характерним для осіб у стані алкогольного сп’яніння.
Підвищенню рівня пожежної небезпеки промислових об’єктів значно сприяє зростання енергоозброєності виробництв, збільшення щільності транспортних комунікацій, підвищення рівня температур та тиску в тех-нологічному устаткуванні, використання нових видів полімерних матері-алів. У сучасному виробництві зі зменшенням ймовірності виникнення пожеж збільшується тяжкість наслідків від них.
Пожежі мають соціальне, економічне і екологічне значення, оскіль-ки, по-перше, призводять до нещасних випадків, людських жертв, по-друге, суттєво впливають на економічні показники підприємств (збитки від пожеж негативно впливають на економіку), по-третє, завдають шкоди природі і забруднюють навколишнє середовище.
5.2. Горіння, його характеристика та різновиди
Горіння – складний фізико-хімічний процес з'єднання горючої речо-вини з окислювачем, яке супроводжується виділенням тепла і випроміню-ванням світла. Необхідними елементами процесу горіння є:
а) горюча речовина, її певний стан і кількість;
б) окислювачі – кисень (коли концентрація кисню в повітрі стає менше
8-10%, горіння припиняється), хлор, фтор, оксиди азоту, селітра тощо;
в) джерело займання.
Розрізняють такі різновиди горіння: спалах, займання, самозаймання,
самоспалахування, тління.
Спалах – швидкоплинний процес згоряння парів горючої речовини, що має місце при її контакті з відкритим джерелом вогню і супроводжу-ється короткочасним видимим випромінюванням, але без ударної хвилі і стійкого горіння.
Залежно від температури спалаху розрізняють речовини легкозайми-сті (при температурі до 61°С) і горючі (при температурі понад 61°С).
Займання – початкова форма горіння, який виникає від джерела вог-ню. Займання відбувається при температурах, вищих за температуру спала-ху для легкозаймистих речовин на 2-5 °С і для горючих – на 5-30°С.
Самозаймання – процес горіння речовини, що виникає при високій
температурі без контакту з відкритим джерелом вогню. Наприклад, за-ймання від стиснення, коли температура сумішей досягає критичних зна-чень у дизельних двигунах, процес горіння, який виникає від теплоти, що нагромаджується в речовині внаслідок біологічних або фізико-хімічних процесів (гній, зерно, солома, промаслені ганчірки і т.д.).
Самоспалахування – це самозаймання, що супроводжується появою полум'я.
Тління – безполуменеве горіння горючої речовини у твердій фазі з видимим випромінюванням світла із зони горіння, але при відсутності полум'я та ударної хвилі.
Окислювачами можуть бути не тільки кисень, а й азотна кислота, бе-ртолетова сіль тощо. Деякі речовини здатні горіти без доступу кисню, на-приклад ацетилен, хлористий азот. Окремі метали можуть горіти в атмо-сфері хлору, парах сірки. Залежно від наявності окислювача горіння може бути повним і неповним.
Повне горіння має місце при достатній кількості окислювача, неповне – при його нестачі. Продуктами повного горіння є вуглекислий газ, вода, азот й інші. При неповному горінні утворюються горючі і токсичні про-дукти (окис вуглецю, альдегіди, смоли, спирти та ін.).
Залежно від структури горючих речовин горіння може бути гомоген-ним і гетерогенним. При гомогенному горінні компоненти горючої суміші знаходяться на початковій стадії у пароподібному стані. Гетерогенне го-ріння має місце при наявності різних фаз у горючий системі, наприклад горіння рідин і твердих матеріалів.
З урахуванням швидкості розповсюдження вогню горіння буває де-флаграційним (декілька м/с), вибуховим (десятки і сотні м/с), детонацій-ним (тисячі м/с).
Окрім того, залежно від способу розповсюдження вогню, горіння бу-ває ламінарним (пошарове розповсюдження фронту вогню) і турбулент-ним (переміщення шарів згорання з підвищеною швидкістю вигорання).