Тема: Психологічні особливості розвитку дитини у ранньому віці. Семінарське заняття №5.

Основні поняття: предметно – маніпуляційна діяльність, маніпулятивна діяльність, сенсорний розвиток, перцептивна пам’ять, наочно-дійове мислення.раннє дитинство, зовнішнє «Я-сам», криза 3-х років, наочно-дієве мислення, операція (по ж. Піаже), акомодація (в теорії Ж. Піаже), асиміляція, рівновага (в теорії Ж. Піаже), синкретизм, упертість, норовистість, свавілля, негативізм.

Основні уміння: охарактеризувати особливості фізичного розвитку в ранньому дитинстві; проаналізувати розвиток предметної діяльності дитини від року до трьох; описати особливості розвитку когнітивної сфери дитини в ранньому віці; дати характеристику кризи 3-х років.

Проблеми для обговорення на семінарському занятті(2години):

1. Характеристика cоціальної ситуації розвитку у ранньому дитинстві.

2. Предметна діяльність та її значення для психічного розвитку в ранньому дитинстві.

3. Особистісні новоутворення у дітей раннього віку.

4. Розвиток сприйняття у дитини раннього дитячого віку.

5. Особливості мислення і уяви дитини раннього дитячого віку.

6. Характеристика мови дітей раннього дитячого віку.

7. Специфіка спілкування дитини раннього дитячого віку.

8. Особливості перших уявлень про себе у дитини в ранньому дитинстві.

9. Криза 3-х років: причини, зміст, значення для подальшого розвитку.

Основна література:

1. Выготский Л.С. Кризис первого года жизни. Кризис трех лет. Кризис семи лет. Собр. Соч.в 6-ти томах.-М.:Педагогика,1984.-Т.4.

2. Выготский Л.С. Младенческий возраст. Собр. Соч.в 6-ти томах.-М.:Педагогика,1984.-Т.4.

3. Выготский Л.С. Орудие и знак в развитии ребенка. Собр. Соч.в 6-ти томах.-М.:Педагогика,1984.-Т.4.

4. Запорожец А. В. Развитие произвольных движений. – М.,1960.

5. Мухина В.С. Детская психология. – М., 1985.

6. Психология человека от рождения до смерти. Полный курс психологии развития / [під ред. А. А. Реана]. СПб., 2005. 416 с.

Допоміжна література:

1. Абрамова, П С. Возрастная психологія / Г, З, Абрамова, М., 1999. 672 з.

2. Бауэр Т. Зрительный мир грудного ребенка./ Восприятие механизмы и модели. _ М.: Мир, 1974.

3. Валлон А. Психическое развитие ребенка. _ М.,1965.

4. Касаткин Н.И. Очерки развития высшей нервной деятельности у ребенка раннего возраста. – М.: Медгиз,1951.

5. Кисляковская М. Ю. Развитие движений у детей первого года жизни. _ М.,1970.

Індивідуальна робота.

Скласти словник до теми з використанням основних понять та інших матеріалів, які застосовували студенти при опрацюванні теми.

Самостійна робота.

Аналізуємо текст

Нижче наводиться уривок з книги Л. С. Виготського «Питання дитячої психології». Для його аналізу рекомендується:

• виділити основні ідеї (підкреслюючи ручкою або виділяючи маркером);

• висловити свою думку про прочитаний(письмово);

• відповісти на питання(письмово).

..Остановимся теперь на основных типах деятельности ребенка на стадии раннего детства. Это один из самых трудных вопросов и, мне кажется, наименее разработанных теоретически. Старое определение игры как всякой деятельности ребенка_э не преследующей получения результатов, рассматривает все эти виды детской деятельности эквивалентными друг другу Открывает ли и закрывает ребенок дверь или играет в лошадки, с точки зрения взрослого, он и то и другое делает для удовольствия, для игры, не всерьез, не для того, чтобы что-нибудь получить. Все это называют игрой.

Надо сказать, что многие авторы хотели внести ясность в этот вопрос. Первым был К. Гроос, который пытался расклассифицировать детские игры и найти другой подход к ним. Он показал, что экспериментальные игры стоят в ином отношении к мышлению ребенка и к будущим его целесообразным неигровым действиям, чем символические игры, когда ребенок воображает, что он лошадь, охотник и т. д. Один из учеников Грооса — А. Вейс пытался показать, что различные виды игровой деятельности чрезвычайно далеко стоят друг от друга, или, как он выражался, имеют в психологическом отношении мало общего. У него возник вопрос, можно ли одним словом «игра» называть все различные виды подобной деятельности.

П. П. Блонский полагает, что игра есть только общее название для самых разнообразных деятельностей ребенка. Насколько я знаю, Блонский, по-видимому, доходит в этом утверждении до крайности. Он склонен думать, что «игры вообще» не существует, не существует вида деятельности, который бы подходил под это понятие, ибо само понятие игры есть понятие взрослых, для ребенка же все серьезно. И это понятие должно быть изгнано из психологии. Блонский описывает следующий эпизод. Когда нужно было поручить кому-либо из психологов написать в энциклопедию статью «Игра», он заявил, что «игра» есть слово, за которым ничего не скрывается и которое должно быть изгнано из психологии.

Мне кажется самой плодотворной мысль, которую я слышал в Ленинграде от Д. Б. Эльконина относительно расчленения понятия «игра». Игру нужно рассматривать как совершенно своеобразную деятельность, а не как сборное понятие, объединяющее все виды детских деятельностей, в частности и такие, которые Гроос называл экспериментальными играми. Например, ребенок закрывает и открывает крышку, делая это много раз подряд. Стучит, перетаскивает вещи с места на место. Все это не является игрой в собственном смысле слова. Можно говорить о том, не стоят ли эти виды деятельности между собой в таком же отношении, как лепет в отношении к речи, но во всяком случае это не игра.

Мне кажется весьма плодотворным и отвечающим сути дела и положительное определение игры, которое выдвигается при этой идее на первый план, а именно, что игра — это своеобразное отношение к действительности, которое характеризуется созданием мнимых ситуаций или переносом свойств одних предметов на другие. Это даст возможность правильно решить вопрос об игре в раннем детстве. Здесь нет того полного отсутствия игры, которым с этой точки зрения характеризуется младенческий возраст. Мы в раннем детстве встречаемся с играми. Всякий согласится, что ребенок этого возраста кормит, нянчит куклу, может пить из пустой чашки и т. д. Однако было бы, мне кажется, опасностью не видеть существенного различия между этой «игрой» и игрой в собственном смысле слова в дошкольном возрасте — с созданием мнимых ситуаций. Исследования показывают, что игры с переносом значений, с мнимыми ситуациями появляются в зачаточной форме только к концу раннего возраста. Только на 3-м году появляются игры, связанные с внесением элементов воображения в ситуацию. Другое дело, что эти «игровые» проявления довольно скудны и тонут в широком море тех деятельностей, которые описал Левин и которые непосредственно вытекают из самой ситуации.

Уже у Левина возникала идея, что данное им определение поведения ребенка мало похоже на создание игровой ситуации в собственном смысле слова. Ведь ребенок, который должен посмотреть под ноги для того, чтобы сесть на камень, настолько связан наличными предметами, что создание мнимой ситуации для него трудно.

Наконец, последнее и самое важное. Исследование показало, что создания мнимой ситуации в собственном смысле слова в раннем детстве еще нет. Я хотел бы пояснить это на простом примере. Ребенок в 2 года совершенно свободно нянчит куклу и проделывает с ней приблизительно то же, что с ним проделывают мать или няня: укладывает куклу, кормит ее, даже сажает на горшок. Но интересно: у ребенка нет представления о том, что эта кукла его дочка, что он ее няня или мама. Он нянчит мишку, если это медведь, куклу, если это кукла, т. е. это игра с точки зрения взрослого, но она резко отличается от игры ребенка более позднего возраста, когда ребенок сам играет роль и вещи играют роль. В ней кукла — это действительно маленькая девочка, а ребенок — один из родителей, хотя кукла все еще так же аффективно тянет на то, чтобы ее посадить на горшок, накормить, как, скажем, круглый шарик тянет на то, чтобы его покатать. Здесь нет развернутой мнимой ситуации, когда ребенок, сам отчетливо играя какую-то роль, отчетливо изменял бы свойство вещи. Например, эксперимент показал, что для ребенка раннего возраста вовсе не все может быть куклой. Ребенок в 2 года,который свободно нянчит куклу или медведя, с трудом и совершенно иначе делает это с бутылочкой. Поэтому если, как говорят, для игры характерно, что все может быть всем, то это не характерно для игры ребенка раннего возраста. Таким образом, мы имеем здесь как бы игру, но она для самого ребенка еще не осознана.

Эта теория всегда казалась мне чрезвычайно привлекательной, а сейчас она приобретает особое значение. В. Штерн ввел в психологию понятие «серьезная игра» и применил его к подростническому возрасту, указывая на то, что такие игры носят переходный характер между игрой и серьезным отношением к действительности и являются специфическим видом деятельности. Как показали А. Гомбургер и его ученики, понятие серьезная игра гораздо ближе подходит к тому, что наблюдается в раннем детстве: мы имеем там дело с игрой, в которой еще не дифференцируется игровая ситуация в сознании ребенка от ситуации реальной. Когда дошкольники играют в отца и мать, в поезд, то они отчетливо умеют себя вести в плане игровой ситуации, т. е. все время ведут себя сообразно с логикой той ситуации, которая развертывается. По аналогии с выражением Левина для дошкольника возникает известное замкнутое поле, в котором он движется, но одновременно он не утрачивает представления о реальном значении вещей. Если стул по игре — лошадь и требуется перенести стул в другое место, это не мешает ребенку перенести стул, хотя лошадь не носят на руках. Для игры ребенка более позднего возраста характерно наличие смыслового и видимого поля.

В раннем детстве перед нами квазиигра, или «игра в себе». Объективно это уже игра, но она еще не стала игрой для ребенка; в частности, опыт Домэ чрезвычайно интересен тем, что он показывает, как ребенок раннего возраста повторяет ряд действий в отношении, скажем, куклы, но это еще не связано в одну ситуацию, когда с этой куклой куда-то едут, приглашают к ней доктора и т. д. Нет связного рассказа претворения его в действие, драматизации в собственном смысле слова и нет определенного движения в плане этой самим ребенком созданной ситуации.

Питання:

1. Чому ігри дитини в ранньому дитинстві слід розглядати як особливий вид гри?

2. Чим відрізняється гра дитини в ранньому дитинстві від гри дитини-дошкільника?

Інтерпретуємо афоризми, цитати і висловлювання.

1. Обговорите в групі представлені нижче висловлювання, прислів'я і приказки.

2. Виберіть найбільш вподобані вам вислови, прислів'я і приказки і поясните свій вибір.

3. Відберіть висловлювання, з якими ви не згодні або не зовсім згодні, і прокоментуйте їх.

4. Чи є серед представлених афоризмів ті, які знаходяться у протиріччі один одному? Яка позиція ближче вам і чому?

• Дитина що тісто: як замісив, так і виросло.

• Дитину треба виховувати тоді, коли він лежить ще впоперек ліжка, а не вздовж.

• З вадами дитина не народжується, а виховується.

• Навчання в дитинстві так само міцно, як гравіювання на камені.

• Капризний в дитинстві — потворний в старості.

• Зв'язних спогадів з епохи раннього дитинства зазвичай в свідомості не зберігається, настільки своєрідно організована пам'ять і настільки мало бере участь вона у всій діяльності свідомості в період раннього дитинствав. Пам'ять висувається на перший план в наступних роках; і вірно було б сказати, що мислити для дитини раннього віку — означає розбиратися у афективно забарвлених зв'язках і робити своєрідні, відповідні цій зовнішній ситуації дії. У цьому віці панує наочне афектний забарвлене сприйняття, що безпосередньо переходе у дію.

Л. С. Виготський

• Засвоюючи рідну мову, дитина засвоює не одні тільки слова [...], але нескінченну безліч понять, поглядів на предмети, безліч думок, почуттів, художніх образів, логіку і філософію мови — і засвоює легко і швидко, в два-три роки стільки, що і половини того не може засвоїти в 20 років старанного і методичного навчання. Такий цей великий народний педагог — рідне слово.

К. Д. Ушинський

• Теоретична фізика — це дитячі іграшки в порівнянні з дитячою грою.

А. Ейнштейн

• Нехай дитя пустує, аби його витівки і пустощі не були шкідливі і не носили на собі відбитки фізичного і етичного цинізму; нехай воно буде безрозсудне, необачне, аби воно не було безглузде і тупо, мертвотність і безживність найгірше за все.

В.Г. Белінський

• Ставши старшим, роблячи перші кроки, дитина раптом з’ясовує: материнська любов особливо яскраво виявляється, коли вона падає, забивається. Тут його і підхоплять, і приголублять, і не один раз поцілують. Так формується умовний рефлекс, що підкріплюється найсвітлішим почуттям| — любов'ю. І дитина починає навмисно падати, навіть навмисно забиватися посильніше: адже «доза» любові виявляється прямо пропорційною| силі удару...

В. В. Владіславський

Знайомимось із класичними експериментами.

(По: Психология человека о рождения до смерти. Полный курс психологии развития [под ред. А. А. Реана. Спб., 2005. 416 с.)

У одному з досліджень в лабораторних умовах спостерігали (Jones at al 1979), як спілкуються зі своїми мамами і іншими дітьми діти у віці 15,21 і 39 місяців. Фіксувалися різні параметри, зокрема, вимірювався час, через який мати бере дитину на руки, після того, як він заплакав або протягнув до неї руки. Інший аспект спостереження полягав в реєстрації випадків агресивної поведінки дитини, спрямованої на інших людей (удари, укуси, прагнення відібрати який-небудь предмет). Було встановлено, що діти, до яких матері не поспішали підходити, поводилися агресивніше, ніж діти, чиї матері швидко реагували на їх плач або прагнення дитини до контакту.

Вирішуємо психологічні задами

I. Дано визначення соціальної ситуації розвитку:

Соціальна ситуація розвитку — специфічна для кожного вікового періоду система стосунків суб'єкта в соціальній дійсності, відбита в його переживаннях і така, що реалізовується їм в спільній діяльності із іншими людьми... Соціальну ситуацію розвитку зумовлює спосіб життя дитини, його «соціальне буття», в процесі якого вона отримує нові властивості особистості і психічні новоутворення. Будучи продуктом вікового розвитку, новоутворення появляються до кінця вікового періоду і призводять до перебудови всієї структури свідомості дитини, до змін системи його ставлення до світу, інших людей, собе самого. Поява новоутворень є особливий знак розпаду старої соціальної ситуації розвитку і складання нової соціальної ситуації розвитку, що супроводжується кризами вікового розвитку.

Що визначає соціальну ситуацію розвитку в ранньому дитинстві? Які основні новоутворення цього вікового періоду? Яка криза спостерігається до кінця раннього дитинства?

II. Які із перерахованих тверджень правильні, які невірні?

• Криза трьох років може супроводжуватися бурхливими емоційними реакціями.

• Поява кризи трьох років є закономірною і характерною для більшості дітей.

• Предметні маніпуляція дитини сприяють розвитку абстрактного мислення.

• У ранньому дитинстві можна спостерігати феномен однослівного речення.

• У ранньому дитинстві активна мова випереджає пасивну.

• Раннє дитинство — початковий період розвитку самосвідомості.

IV. Допишіть продовження наступних тверджень:

• У ранньому дитинстві переважаючим видом уваги є...

• У ранньому дитинстві формується регулююча функція мови, що дозволяє...

• Провідною діяльністю в ранньому дитинстві є...

• Норовистість дитини як симптом кризи трьох років спрямована проти ...

• Вперше криза трьох років була описана...

• На думку Л.С. Виготського, до найважливіших новоутворень даного віку слід відносити...

V. Бюлер описав «відкриття» флективної природи мови. На його думку, на межі другого і третього року дитина, сама того не розуміючи, як би інтуїтивно «відкриває», що слова в реченні зв'язані між собою.

Дослідники провели наступний експеримент: узяли дві групи дітей. У першій групі діти багато-багато раз повторювали: «Лялька впала. Заєць впав» і тому подібне В другій групі була організована гра. До будиночка повинні були увійти лисиця, слон і так далі Експериментатор говорив: «Ліса», — дитина добавляла: «Прийшла», — і лисиця потрапляла в будиночок. Таким чином, в експерименті узгодження слів включили в контекст діяльності і розуміння між дорослим і дитиною.

Як ви вважаєте, в якій групі дітей знадобилося менше часу і повторень, щоб дитина могла безпомилково з'єднати два слова? Чим це можна пояснити?

6. Завдяки відокремленню дії від предмету відбувається порівняння дитиною своєї дії із діями дорослого (дитина називає себе іншими іменами). Як тільки дитина побачила себе в іншому, вона побачила себе саму і з'явився феномен «Я-сам». Л. С. Виготський назвав це новоутворення «зовнішнє Я-сам».

До чого приводять новоутворення що виникли в психіці дитини ?

VII. У предметній| діяльності відбувається розвиток сприйняття. Жоден розвиток предметних дій неможливий без орієнтації на окремі ознаки предмету. Важливе виділення в предметі властивостей, які орієнтують предметні дії.

Які ще особливості психіки дитини раннього дитинства формуються в предметній діяльності?

VIII. Д. Б. Ельконін справедливо відзначав, що в оволодінні предметними діями поряд з орудіями значну функцію виконують іграшки. Іграшка — це предмет, що моделює який-небудь предмет дорослого світу. По відношенню до іграшок немає жорсткої логіки їх вживання, і дорослий не нав'язує дитині спосіб дії з ними. Іграшки поліфункціональні, з ними можна робити все що завгодно. Із-за цих властивостей іграшки орієнтовна сторона дії відокремлюється від виконавчої. Завдяки діям з іграшкою в орієнтацію включається і ситуація. В результаті відбувається подальша схематизація дії. Дитина починає порівнювати свою дію з діями дорослої людини, вона починає упізнавати у власних діях дії дорослого і вперше починає називати себе ім'ям дорослого: «Петя-тато». Таким чином, перенесення дії сприяє відокремленню дитини від дорослого, порівнянню себе з ним, ототожненню себе з дорослим.

Як описані факти впливають на зміну соціальній ситуації розвитку немовлячого віку і приводять до виникнення соціальної ситуації розвитку раннього дитинства?

IX. Дано визначення соціальної ситуації розвитку; «Соціальна ситуація розвитку — специфічна для кожного вікового періоду система стосунків суб'єкта в соціальній дійсності, відображена у його переживаннях, яка реалізовується їм в спільній діяльності із іншими людьми... Соціальну ситуацію развитку зумовлює спосіб життя дитини, його «соціальне буття», в процесі якого нею набуваються властивості особистості і психічні новоутворення. Будучи продуктом вікового розвитку, новоутворення з'являються до кінця вікового періоду і призводять до перебудови всієї структури свідомості дитини, до змін системи його ставлення до світу, інших людей, собі самому. Поява новоутворень э особливий знак розпаду старої соціальної ситуації розвитку і складання нової соціальної ситуації розвитку, що супроводжується кризами вікового розвитку». [Приводиться по: Психология. Словарь / [под общ.ред. А|. В. Петровського, М. Г. Ярошевського]. М., 1990. С. 375.]

Що визначає соціальну ситуацію розвитку в ранньому дитинстві? Які основні новоутворення цього вікового періоду? Яка криза спостерігається до кінця раннього дитинства?

X. Поет Валентин Берестов повідомив К. І. Чуковському про свою дворічну дочку Марину: «Бачить безногу ляльку і говорить, торжествуючи: "А у Марини ніжка не зламалася!" Вночі у дядька захворіли зуби. Він заплакав, Марина прокинулася негайно ж: "А Марина не плаче!" Дізнавшись про причину його сліз, заявляє: "А у Марини не болять!"».

Чи має рацію До. І. Чуковський, який вважав, що в цих ситуаціях виявляється схильність дитини до самохвальства, звеличення свого «я», своєї особистості и за рахунок всякої іншої особи або навіть предмету?