3.2. Основні положення бухгалтерського обліку вкладних (депозитних) операцій в банках України

Залучені (розміщені) вклади (депозити) первісно оцінюються і ві­дображаються за справедливою вартістю, з урахуваанням ви­трат на операцію, відповідно, як актив та зобов'язання, які не під лягають взаємозаліку. Справедлива вартість фінансового інстру­менту під час первісного визнання, як правило, дорівнює фактич­ній ціні операції.

Якщо банк залучає (розміщує) вклад (депозит) за ставкою, що суттєво відрізняється від ставки, яку банк застосовує на цю саму дату для подібних фінансових інструментів, то в бухгалтерсько­му обліку відразу визнається прибуток або збиток на суму різ­ниці між справедливою вартістю та сумою фактично отриманих (наданих) коштів (вартістю договору) у кореспонденції з рахун­ками дисконту (премії). У цьому разі банк визначає справедливу вартість шляхом дисконтування всіх очікуваних майбутніх гро­шових потоків із застосуванням ринкової процентної ставки щодо подібного фінансового інструменту.

Суми неамортизованого дисконту (премії) амортизуються із застосуванням ефективної ставки відсотка не рідше одного разу на місяць протягом строку дії договору в кореспонденції з рахун­ками процентних витрат (доходів).

На дату балансу вклади (депозити) оцінюються за амортизо ваною собівартістю з використанням ефективної ставки відсот­ка під час здійснення амортизації дисконту (премії) та нарахуван­ня процентів.

Ефективна ставка відсотка - ставка, яка точно дисконтує очікуваний потік майбутніх грошових платежів або надходжень упродовж очікуваного терміну дії фінансового інструменту до чи­стої балансової вартості цього інструменту.

Ефективна ставка відсотка розраховується під час первісного визнання фінансового інструменту шляхом визначення потоків грошових коштів з урахуванням умов договору за відповідним фінансовим інструментом.

Будь-які різниці, що виникають між сумою визнаних за ефек­тивною ставкою відсотка процентних витрат (доходів) та нарахо­ваних за номінальною процентною ставкою витрат (доходів) відо­бражаються за рахунками з обліку неамортизованого дисконту (премії) у кореспонденції з рахунками з обліку процентних витрат (доходів).

3.3. Порядок залучення вкладів (депозитів) та їх облік

3.3.1. Порядок залучення вкладів (депозитів)

Організація операцій банків із залучення вкладів (депозитів) ба­зується на виконанні встановлених правил та технологій, які вза- ємоузгоджуються зі стратегією банку.

Структура залучених ресурсів банку залежить від політики банку, щодо формування клієнтської бази, потреби банку в ресур­сах різного виду, його можливостей залучати кошти з різних дже­рел тощо.

Говорячи про порядок залучення коштів, які в обліку відобра­жаються як вклади (депозити), зазначимо, що до операцій, які здійснюються банком, належать відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів, банків та НБУ (формування залишків на цих рахунках є ресурсом для банку), а також депозитні операції, із цілеспрямованого залучення коштів від клієнтів, банків та НБУ на депозитні рахунки різних видів.

Умови відкриття рахунку та особливості його функціонуван­ня передбачаються в договорі, що укладається між банком і його клієнтом.

Згідно з Інструкцією про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валюті, затвердже­ною постановою Правління НБУ № 492 від 12.11.2003 року, бан­ки відкривають своїм клієнтам за договором банківського рахун­ку поточні рахунки, за договором банківського вкладу - вкладні (депозитні) рахунки.

Поточний рахунок - рахунок, що відкривається банком клі­єнту на договірній основі для зберігання грошей і здійснення роз­рахунково-касових операцій за допомогою платіжних інструмен­тів відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

До поточних рахунків належать:

• рахунки за спеціальними режимами їх використання, що від­криваються у випадках, передбачених законами України або актами Кабінету Міністрів України;

• поточні рахунки типу «Н», що відкриваються в національ­ній валюті офіційним представництвам і представництвам юридичних осіб-нерезидентів, які не займаються підприємни­цькою діяльністю на території України;

• поточні рахунки типу «П», що відкриваються в національ­ній валюті постійним представництвам;

• карткові рахунки, що відкриваються для обліку операцій за пла­тіжними картками. Операції за цими рахунками здійснюються

з урахуванням особливостей, визначених відповідними норма­тивно-правовими актами Національного банку, що регулюють здійснення операцій із застосуванням платіжних карток;

• поточні (накопичувальні) рахунки виборчих фондів;

• інвестиційні рахунки, що відкриваються нерезидентам-інвес- торам в уповноважених банках України для здійснення інвес­тиційної діяльності в Україні, а також для повернення інозем­ної інвестиції та прибутків, доходів, інших коштів, одержаних іноземним інвестором від інвестиційної діяльності в Україні.

Вкладний (депозитний) рахунок - рахунок, який відкрива­ється банком клієнту на договірній основі для зберігання грошей, що передаються клієнтом в управління на встановлений строк або без зазначення такого строку під певний процент (дохід) і підля­гають поверненню клієнту згідно із законодавством України та умовами договору.

До вкладних (депозитних) рахунків також належать пенсійні депозитні рахунки, що відкриваються фізичним особам відповід­но до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» для накопичення заощаджень на виплату пенсії.

Відкриття поточних рахунків. Документи на відкриття, пере­оформлення всіх банківських рахунків суб'єктів підприємниць­кої діяльності подають до банку особи, які мають право першого та другого підписів і повноваження яких перевіряються уповно­важеним працівником банку.

Для відкриття поточних рахунків юридичні особи-резиденти подають в банк такі документи:

• заяву на відкриття рахунку встановленого зразка. Заяву під­писують керівник та головний бухгалтер підприємства, їх під­писи мають бути розшифровані з обов'язковим зазначенням прізвища й ініціалів; якщо юридична особа не використовує найману працю, то про це зазначається в рядку «Додаткова інформація»;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію в органі виконавчої влади, іншому органі, уповноваженому здійснювати держав­ну реєстрацію, засвідчену нотаріально чи органом, який ви­дав свідоцтво про державну реєстрацію;

• копію належним чином зареєстрованого установчого докуме­нта (статуту/засновницького договору/установчого акта/поло­ження), засвідчену нотаріально чи органом, який реєструє. Положення, які затверджуються постановами Кабінету Міні­стрів України чи указами Президента України, нотаріального засвідчення не потребують. Установи та організації, які діють на підставі законів, статути (положення) не подають;

• копію довідки про внесення юридичної особи до Єдиного дер­жавного реєстру підприємств та організацій України, засвід­чена нотаріально або органом, що видав довідку;

• копію документа, що підтверджує взяття юридичної особи на облік в органі державної податкової служби, засвідчена подат­ковим органом, нотаріально або уповноваженим працівником банку;

• картку зі зразками підписів і відбитка печатки.

Юридичні особи, які використовують найману працю і є плат­никами страхових внесків, додатково подають:

• копію документа, що підтверджує реєстрацію юридичної осо­би у відповідному органі Пенсійного фонду України, засвідче­ну нотаріально, органом, що видав довідку, або уповноваже­ним працівником банку;

• копію страхового свідоцтва, що підтверджує реєстрацію юри­дичної особи у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань Украї­ни як платника страхових внесків, засвідчену нотаріально, ор­ганом, що видав довідку, або уповноваженим працівником банку.

Ведення рахунків. Ведення рахунків має такі особливості:

2604. Обслуговування рахунку здійснюється на підставі договору ба­нківського рахунку, договору вкладу (депозиту).

2605. Днем відкриття поточного чи депозитного рахунку вважаєть­ся дата, зазначена на заяві про відкриття рахунку в розділі «Відмітки банку».

До отримання повідомлення про взяття рахунків суб'єктів під­приємницької діяльності на податковий облік на цих рахун­ках здійснюються лише операції із зарахування коштів. Датою початку операцій за видатками з рахунків суб'єктів під­приємницької діяльності в установі банку є дата реєстрації «Повідомлення про відкриття (закриття) рахунку» у податко­вому органі.

2604. Для здійснення розрахунків клієнти банків самостійно виби­рають платіжні інструменти (за винятком меморіального ор­дера).

2605. Установи банків списують кошти з рахунків клієнтів тільки за дорученням власників цих рахунків або за розпорядженням стягувачів (державних виконавців).

2606. Доручення платника на перерахування коштів приймаються банком у межах коштів, наявних на рахунку на початок

операційного дня. У разі технічної можливості врахування ко­штів, що надходять на рахунки протягом операційного дня та якщо це передбачено договором на розрахунково-касове обслу­говування, банк може здійснювати платежі з урахуванням сум надходжень.

• Розрахункові документи, що надходять до банку протягом опе­раційного часу, банк виконує в день їх надходження; ті, що на­дійшли після операційного часу, - наступного робочого дня.

• У разі відсутності/нестачі коштів на рахунку платника для ви­конання розрахункових документів, що надійшли до банку протягом операційного часу, такі документи цього самого дня повертаються без виконання або здійснюється їх часткова оплата (якщо інше не передбачене договором на розрахунко- во-касове обслуговування). Винятком є надходження платіж­них вимог на примусове або договірне списання, які банк ви­конує наступного робочого дня.

• Надходження на поточний рахунок обліковуються в кредито­вій стороні, платежі з поточного рахунку - у дебетовій. Банк не здійснює обліку заборгованості платника, не сплаченої в строк; не веде реєстру розрахункових і виконавчих докумен­тів, не сплачених вчасно через відсутність коштів на рахунку платника (за винятком здійснення банком таких операцій у межах договору).

• Розрахункові документи виконуються в такому порядку (ст. 1072 ЦКУ):

• платіжні вимоги, оформлені на підставі рішень судів (у пер­шу чергу списуються грошові кошти на підставі рішень суду для задоволення вимог відшкодування шкоди, завданої каліцт­вом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, а також ви­мог про стягнення аліментів; у другу чергу списуються гро­шові кошти на підставі рішень суду для розрахунків щодо ви­плати вихідної допомоги для оплати праці особам, які працю­ють за трудовим договором (контрактом), а також виплати за авторським договором; у третю чергу списуються грошові ко­шти на підставі інших рішень суду);

' - розрахункові документи на сплату платежів до бюджету;

• інші розрахункові документи в порядку їх надходження.

Закриття поточних рахунків. Банки мають право розірвання договору банківського рахунку:

• на підставі заяви власника рахунку;

якщо сума грошових коштів, що зберігається на рахунку клі­єнта, залишається меншою від мінімального розміру, перед­баченого банківськими правилами або договором, якщо така сума не буде відновлена протягом місяця від дня попереджен­ня банком про це;

• у разі відсутності операцій за рахунком протягом року, якщо інше не встановлено договором. Банк може відмовитися від договору банківського рахунка та закрити рахунок клієнта в разі відсутності операцій за рахунком протягом 3 (трьох) ро­ків підряд та відсутності залишку грошових коштів на цьому рахунку;

• за інших обставин, передбачених чинним законодавством чи договором між банком та клієнтом.

Датою закриття рахунку є день, наступний за днем останньої операції за рахунком.

Після закриття рахунку клієнта документи (справа) залиша­ються в банку.

Переоформлення поточного рахунку здійснюється на підставі тих самих документів, що й відкриття рахунку.

Поточні рахунки фізичних осіб у національній та іноземній валюті закриваються:

• на підставі заяви;

• у разі смерті клієнта;

• в інших випадках, передбачених договором або чинним зако­нодавством.

Закриття вкладних (депозитних) рахунків у національній та іноземній валюті юридичних та фізичних осіб здійснюється в разі:

• закінчення строку депозиту (вкладу), на який був укладений договір;

• дострокового розірвання договору однією зі сторін;

• смерті власника (для фізичних осіб).

В обох випадках кошти з депозитних рахунків юридичних осіб разом із процентами переказуються на поточний рахунок власни­ка депозитного рахунку. Видача коштів готівкою юридичній особі при закритті її депозитного рахунку не дозволяється.

З вкладних рахунків фізичних осіб при їх закритті кошти мо­жуть бути видані готівкою або переказані на рахунок за розпоря­дженням власника.

Дострокове закриття вкладного (депозитного) рахунку за іні­ціативою вкладника здійснюється згідно з умовами, передбаче­ними угодою.

Окремо розглядаються міжбанківські відносини, операції в межах яких банки здійснюють за відповідними рахунками.

Рахунки такого виду називаються кореспондентськими, вони відкриваються на підставі договорів між банками-кореснонден- тами.

Виникнення залишків на розглянутих рахунках як ресурсу бан­ку пов'язане з розрахунково-касовими операціями, тому механізм їх проведення та облік буде розглянуто в наступних розділах.

Проведення вкладних (депозитних) операції з цілеспрямова­ного залучення коштів від клієнтів, банків та НВУ на депозитні рахунки різних видів базується в банках на засадах депозитної політики.

Депозитна політика - це комплекс заходів банку із форму­вання портфеля депозитних послуг, різноманітних форм і мето­дів здійснення цих заходів, визначення його конкурентних пози­цій на даному сегменті ринку та забезпечення стійкості й надій­ності ресурсної бази.

З метою ефективного здійснення депозитної політики банки розробляють відповідний меморандум. У західних банках розро­бленню меморандуму депозитної політики, яким займаються служби стратегічного планування, казначейства та маркетингу, приділяють особливу увагу. Єдиної схеми меморандуму депозит­ної політики не існує. Цей документ конфіденційний і щорічно затверджується радою банку.

Призначення меморандуму депозитної політики полягає у встановленні граничних розмірів депозитної бази, її місця в ре­сурсному потенціалі банку та засобах його реалізації.

Меморандум закріплює напрямки депозитної політики, вихо­дячи з цілей, завдань банку, визначених у його статуті: отриман­ня максимального прибутку при збереженні банківської ліквід­ності.

Меморандум депозитної політики розробляється з урахуван­ням принципів:

• максимізації прибутку;

• забезпечення стійкості ресурсної бази та рівня ліквідності;

• гнучкості асортиментної і цінової політики та пристосування окремих параметрів збуту до вимог клієнтів.

Таким чином, меморандум депозитної політики - це визна­чення стратегії банку щодо цільових ринків та клієнтів, обсягів, структури депозитів фізичних осіб, методів та пріоритетів депо­зитної діяльності.

Що стосується безпосередньо механізму залучення коштів клієнтів, то умовно можна виділити етапи, кожен з яких має певні складові, наведені в табл. 3.2.

Таблиця 3.2. Етапи проведення депозитної операції для грошових де­позитів

Фізичні особи	Юридичні особи
1. Вибір виду депозитів (вкладів)
♦	+
2. Подання заяви та відповідних документів для відкриття рахунку
+	+
3. Оформлення депозиту
Укладання договору банківського вкладу Видача ощадної книжки (для Ощадного банку обов'язково) Депозитний сертифікат	Укладання договору банківського вкладу Депозитний сертифікат
4. Відкриття рахунку та внесення коштів
Внесення готівки Перерахування з поточного (карткового) рахунку	Перерахування з поточного (карткового) рахунку
5. Обслуговування депозитного рахунку
Нарахування процентів Повернення за умовами договору (іншого документу) суми депозиту (вкладу) та процентів: видача готівки перерахування на поточний (картковий) рахунок	Нарахування процентів Повернення за умовами договору (іншого документу) суми депозиту та процентів: перерахування на поточний (картковий) рахунок

З метою відкриття вкладного (депозитного) рахунку клієнт подає до банку заяву та відповідні документи, перелік яких зале­жить від виду клієнта та наявності відносин даного клієнта з бан­ком у минулому (табл. 3.3).

В Україні залучення депозитів фізичних осіб оформляється банком шляхом:

• відкриття вкладного (депозитного) рахунку з укладанням до­говору банківського вкладу;

• відкриття вкладного (депозитного) рахунку з видачею ощад­ної книжки;

• видачі ощадного сертифіката.

Банки самостійно розробляють форму договору банківського вкладу, який обов'язково укладається в письмовій формі.

Цей договір засвідчує право банку управляти залученими ко­штами та право вкладників отримати в чітко визначений строк суму депозитного внеску і проценту за його користування.

Основними реквізитами та умовами договору банківського вкладу є:

• назва та адреса банку, який приймає депозит;

• назва та адреса власника коштів;

• дата внесення депозиту;

• дата вимоги вкладником своїх коштів;

• процентна ставка за користування депозитом;

• зобов'язання банку повернути суму, яка внесена на депозит;

• підписи сторін: керівника виконавчого органу банку або упов­новаженої на це особи та вкладників.

Договір банківського вкладу укладається між банком та юри­дичною (фізичною) особою у двох примірниках, один із яких збе­рігається в банку, а інший у клієнта. У договорі проставляється номер відкритого особового депозитного рахунку. У номер рахун­ку вносять параметри, що характеризують вид, тип вкладу, строк дії, термін закінчення угоди, тип контрагента, відсоткову ставку та ін.

Підписаний договір банківського вкладу передається в бухгал­терію банку. Усі особові рахунки вкладників підлягають реєст­рації як у бухгалтерії, так і в депозитному відділі банку. Датою початку відносин відповідно до договору є дата надходження гро­шей на депозитний рахунок. Форма надходження грошей огово­рюється угодою.

Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки перерахову­ються юридичними особами з поточних рахунків і повертаються банками в безготівковій формі на поточні рахунки юридичних осіб.

Грошові кошти на вкладні (депозитні) рахунки фізичних осіб можуть бути внесені готівкою, перераховані з іншого вкладного (депозитного) рахунку або поточного рахунку і повертаються бан­ками готівкою або в безготівковій формі на зазначений у договорі рахунок вкладника для повернення коштів чи за заявою вклад­ника на інший його рахунок.

Ціноутворення банківських депозитів, нарахування плати за депозит. Вирішення питання відносно цін на послуги по депози­тах передбачає виконання банками двох завдань:

2604. забезпечення клієнтам достатньо високих процентних доходів для залучення та утримання їхніх вкладів;

2605. відсутність дуже високих процентних ставок, які можуть лік­відувати прибутки від використання коштів з депозитів.

Ціноутворення виявляється у встановленні процентної став­ки та тарифів за обслуговування депозитного рахунку.

За договором банківського депозиту банк, що прийняв кошти від вкладника або кошти, які надійшли на рахунок вкладника від іншої сторони, зобов'язується виплатити вкладнику суму депо­зиту й нараховані проценти на умовах та в порядку, передбаче­них договором.

Для покриття операційних витрат, пов'язаних з веденням по­точних рахунків, банк стягує з клієнта комісійну винагороду. Деякі банки не стягують комісії з безпроцентних рахунків за умо­ви зберігання на них стабільного залишку не нижче від встанов­леного рівня.

У банківській практиці використовуються три методи визна­чення кількості днів для розрахунку відсотків:

• метод «факт/факт» - при розрахунку суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці та році;

• метод «факт/360» - при розрахунку суми відсотків береться фактична кількість днів у місяці, але умовно в році - 360 днів;

• метод «30/360» - при розрахунку суми відсотків береться умовна кількість днів у місяці - 30 та в році - 360.

В Україні застосовується, як правило, перший метод. Процен­ти на вклад (депозит), залучений відповідно до договору банків­ського вкладу (депозиту), якщо інше не передбачене договором, нараховуються від дня, наступного за днем надходження до бан­ку грошових коштів або банківських металів, до дня, який пере­дує поверненню грошових коштів чи банківських металів вклад­нику або списанню з вкладного (депозитного) рахунку вкладника з інших підстав.

Банки можуть здійснювати нарахування процентів вкладни­кам як за простими, так і складними відсотками. Процентний дохід за складними відсотками (капіталізація відсотків) визнача­ється таким чином. Після закінчення розрахункового періоду на суму вкладу нараховується відсоток, і отримана величина приєд­нується до суми вкладу. У наступному розрахунковому періоді від­соткова ставка застосовується до нової, уже збільшеної суми. Складні відсотки доцільно застосовувати в тому випадку, коли виплата відсоткового доходу здійснюється по закінченні терміну дії депозитної угоди.