Форми організації об’єктів господарства

I. Основною формою просторової організації об’єктів народного господарства є територіально-виробничий комплекс (ТВК).

ТВК – це сукупність взаємопов’язаних і взаємозумовлених компонентів суспільного виробництва, яка планомірно формується в межах компактної території з метою одержання певного народногосподарського ефекту.

Головні ознаки ТВК:

1) спеціалізація господарства в системі міжрайонного кооперування;

2) багатогалузевість господарства;

3) розвиток у складі комплексу допоміжних і обслуговуючих галузей матеріального виробництва та невиробничої сфери відповідно до розвитку галузей спеціалізації та потреб населення;

4) наявність всередині ТВК постійних виробничо-економічних зв’язків;

5) певна компактність території.

Види ТВК: комплекси економічних районів, промислові та сільськогосподарські райони, вільні економічні зони, промислові агломерації, вузли та центри.

Найбільші промислові райони України та їх спеціалізація

ДОНБАС. Основна спеціалізація – важка промисловість (металургія, важке машинобудування, енергетика, хімічна, вугільна, будівельна промисловість). Вузли: Донецько-Макіївський, Горлівсько-Єнакіївський, Краматорсько-Слов’янський, Луганський, Лисичансько-Рубіжанський, Маріупольський, Стаханово-Алчевський.

ПРИДНІПРОВ’Я. Основна спеціалізація – залізорудна, марганцеворудна, металургійна, машинобудування, хімічна промисловість. Вузли: Запорізький, Криворізький, Дніпропетровсько-Дніпродзержинський, Нікопольський.

ПРИКАРПАТТЯ. Основна спеціалізація – нафтогазова, хімічна, гірничовидобувна промисловість, машинобуду­вання, курортне господарство. Вузли: Чернівецький, Івано-Франківський, Дрогобицько-Бориславський, Стрийський, Червоноградсько-Сокальський, Львівський, Калусько-Долинський, Ужгородський, Мукачівський.

ПРИЧОРНОМОР’Я. Основна спеціалізація – машинобудування, кольорова металургія, харчова, легка промисло­вість, курортно-рекре­аційне господарство, сільське господарство. Вузли: Одеський, Миколаївський, Херсонський, Сімферополь­ський, Севастопольський, Каховсько-Бериславський, Саксько-Євпаторійський, Керченський.

Так як територіально-виробничі комплекси України розташовані у давно освоєних районах, де обсяг нового промислового будівництва обмежений, то основний напрямок їх подальшого розвитку – вдосконалення та реконструкція.

II. Суспільні форми організації виробництва:

а) комбінування;

б) спеціалізація;

в) кооперування;

г) концентрація.

Комбінування – форма організації суспільного виробництва, яка полягає в технологічному поєднанні на одному підприємстві кількох виробництв різних галузей в умовах безперервності і постійності технологічних зв’язків.

Спеціалізація – це орієнтація на виготовлення певного продукту на підприємстві. Розрізняють спеціалізацію подетальну, вузлову, технологічну (напівфабрикати).

Кооперування – поєднання спеціалізованих підприємств для виготовлення кінцевої продукції.

Концентрація – процес оптимального зосередження виробництва на великих підприємствах, промислових вузлах і центрах.