4.2.3. Бароковий фасад
у самих неочікуваних місцях; навіть колона ту" звиваються, мов змії, виявляючи нестримний рух вгору (рис- 4.2.3).
Зразковим архітектурним твором бароко вважають церкву Іль Джезу у Римі, що є духовним центром ордену єзуїтів.
Зберігаючи у плані форму хреста з купололі над місцем перетину трансеп-та, вона має також капели з обох боків навк.. Архітектура стримана й сувора;
з нею контрастує пишний декор — різьблення по каменю, гіпсу, дереву, ковані грати. Величезні вівтарні образи розміддено у пишних рамах. Багатоколірні розписи стін і позолота, натурально розфарбована скульптура створюють враження патетичності-
Типовим зразком барокового стилю є також оформлення собору Св. Петра у Римі, збудованого ще майстрами Ренесансу (рис. 4.2.4).
Вівтар оточено пружно-покрученими, могутніми бронзовими колонами, що зносяться у височінь. Крізь величезні вікна ллється притьмарене кольоровим склом світло; з ним конкурує штучне небо — сяйво й клуби хмар, виконані митцями у гігантських масштабах. У каплицях, які оточують основний інтер'єр з боків, встановлено менші вівтарі, на яких фігурують в якості ікон твори геніїв італійського мистецтва — наприклад, мармурова група «П'єта» (скорботна Богоматір з мертвим Христом на руках) роботи -Мікеланджело. Проте загалом стиль собору визначає зже інша, барокова скульптура на зразок
4-2.4. Собор Св. Петра в Римі та колонада Берніні
групи різця Берніні «Екстаз Св. Терези». Юна дівчина у чернечому вбранні звивається, наче від чуттєвої насолоди; усміхнений хлопчик-янгол цілить в Її серце стрілою, мов античний амур. Над групою біломармурових фігур клубочаться майстерно виконані з бронзи величезні хмари. Античність і Ренесанс подолано, розчинено у могутньому плині релігійного почуття як щось тимчасове й несуттєве (рис. 4.2.5).
Новим в архітектурі бароко було те, що в архітектурний ансамбль включаються вже не тільки окремі споруди та площі, але й вулиці. Початок і кінець вулиць обов'язково позначають акцентами — архітектурними (площами) або скульптурними (пам'ятниками). Д. Фонтана вперше застосовує трипроменеву систему вулиць, що розходяться від площі, завдяки чому досягається зв'язок головного в'їзду в місто з основними ансамблями Рима. В точках сходження проспектів і на їх кінцях розташовують обеліски та фонтани, які створюють майже театральний ефект перспективи. Принципи Фонтана мали значний вплив на розвиток містобудування. Новим акцентом було також те, що в центрі площі тепер все частіше встановлювали не статую, а обеліск або фонтан, прикрашений
скульптурою. Блискучим прикладом барокових фонтанів були фонтани Берні-ні: фонтан «Тритона» на площі Бар-беріні і фонтани «Чотирьох річок» (рис. 4,2.6), «Мавра» на площі Навона.
Барокова скульптура насичена емоціями; у ній поєднані різнорідні матеріали (сорти мармуру, камінь і метал). Поширилися натуралістичні культові статуї Христа, Богородиці, святих: їх почали розмальовувати, інкрустувати: очі слізно блищали завдяки майстерно вмонтованим скельцям.
Мистецтво бароко перестало боятися правди життя. Показовою є творчість представника барокового живопису Дієто Веласкеса (XVII ст., Іспанія), про манеру якого портретований ним пала Інокентій III висловився: «Занадто правдиво!». Веласкес принципово не прикрашав натуру, видобуваючи з неї могутню гаму емоцій. Він, наприклад, написав цілу серію портретів придворних блазнів, нещасних калік-карликів. Не сміх, а складні почуття шоку й поваги викликають ці істоти' — кожна з власним характером і ставленням до долі, часом — мужнім і гідним.
Яскравим виразником барокової естетики був один з найбільших художників всіх часів Пітер Пауль Рубенс (Фландрія, XVII ст.).
На його полотнах зображені в динаміці могутні мускулясті й пишні тіла; глядач відчуває рух вітру у вершинах дерев, жах загнаного мисливцями вепра, трепетну ніжність краси молодої дружини художника, спокійну, впевнену чуттєвість античних божеств та напівбогів,, шорсткість бороди старця — пензлеві майстра підкоряється усе. Та цей поет плоті, що за фахом був досвідченим,