2 Питання.
Нагромадження капіталу – це перетворення додаткової вартості в капітал.
У додатковому капіталі особливо ясно видна його природа як накопленої додаткової вартості. В ході капіталістичного розширеного відтворення закони приватної власності, що базується на особистій праці власників засобів виробництва, перетворюються в закони капіталістичного привласнення. Капіталістичний спосіб привласнення виникає не з порушення закону вартості, а з його розвитку.
Закон вартості обумовлює рівність лише для мінових вартостей товарів, що обмінюються, він не має ніякого відношення до споживання цих товарів. Первісне перетворення грошей в капітал здійснюється у відповідності з законом вартості і обумовленим ним правом власності (правом привласнювати еквіваленти). В наслідок цього виявляється: 1) процес праці належить капіталісту, а не робітнику; 2) вартість товару включає в себе додаткову вартість – результат неоплаченої праці робітника, що належить капіталісту; 3) робітник зберігає робочу силу і може її знову продавати.
Таким чином, відношення еквівалентного обміну між капіталістом і робітником стає лише видимістю, що стосується процесу обігу, який затемнює зміст цих відносин.
Процес нагромадження капіталу означає, що капіталіст частину уречевленої чужої праці – додаткову вартість, - що привласнюється ним без еквіваленту, знову і знову обмінює на більшу кількість живого чужого труда, яка знову приносить йому додаткову вартість. Власність для капіталіста – це є право привласнювати чужий неоплачений труд та його продукт (порівняйте з простим товарним виробництвом: привласнення чужого товару тільки шляхом продажу власного товару – продукту своєї праці).
Фактори, що визначають розміри накопичення капіталу:
Величина додаткової вартості (ступінь експлуатації найманих робітників, падіння зарплати нижче за вартість робочої сили, кількість робітників).
Співвідношення між частинами додаткової вартості, що особисто споживає капіталіст і що накопичується.
Рівень продуктивності суспільної праці. Зростання продуктивності суспільної праці дозволяє капіталісту на ту ж саму грошову суму купити більше здешевлених засобів виробництва і робочих сил.
Зростання амортизаційного фонду, що призначається для відтворення через певний строк засобів праці, і використовується до наступу цього строку для накопичення.
Величина авансованого капіталу.
Процес збільшення розмірів окремих капіталів відбувається шляхом концентрації та централізації капіталів.
Концентрацією капіталу називається збільшення його розмірів в результаті нагромадження капіталу (за рахунок додаткової вартості). При цьому зростають також розміри суспільного капіталу.
Централізацією капіталу називається збільшення його розмірів в результаті приєднання до нього інших капіталів (добровільне об’єднання капіталів чи поглинання збанкрутілих компаній). При цьому розміри суспільного капіталу не змінюються.
При житті Маркса посилювалась тенденція до укрупнення капіталу, яка на межі ХІХ і ХХ сторіч привела до виникнення крупних компаній – монополій (грец. “один” “продаю”), які зайняли панівне положення в економіці. Звісно, крупні компанії і в наш час представляють обличчя найбільш розвинутих країн, вони виробляють більшу частку високотехнологічної продукції, мають розгалужену мережу своїх філіалів за кордоном. Але не слід абсолютизувати тенденцію до укрупнення капіталу бо у зв’язку з НТР та з дією антимонопольного законодавства в розвинутих країнах спостерігається швидке зростання кількості дрібних та середніх фірм і збільшення їх долі в загальній зайнятості економічно активного населення (50-70% зайнятих). Малий бізнес конкурентноздатний в галузі інформатики, у виробництві малими серіями товарів масового попиту, у сфері послуг. Малі фірми більш гнучкі, ніж крупні, швидше пристосовуються до зміни технологічних та соціально-економічних умов.